2011 Все ще був роком кризовим, але ми досягли непоганих результатів, основні з яких ви бачили на слайдах щодо наших двосторонніх відносин.

Крім того, працювали над створенням зон вільної торгівлі, заснували при МЗС Раду експортерів та Робочу групу для підтримки контакту з областями України.

Це той майданчик, у рамках якого український бізнес та господарники „на місцях” можуть донести свої міркування та побажання до дипломатів. Ну а ми, в рамках політики економізації, їм допомагаємо.

МЗС прагне бути в постійному контакті з українським бізнесом, відчувати його ритм та спрямування. Лише у такому тісному зв’язку можна максимально ефективно просувати національні економічні інтереси України за кордоном.

Економіка – стрижень сучасної політики. А енергетика – стрижень сучасної економіки.

Тому питання енергетичної безпеки України займали і займатимуть чільне місце у нашому діалозі з Росією, США, Туреччиною, Азербайджаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Бразилією та іншими.

Працюємо, щоб великі гравці світового енергетичного бізнесу – Exxon, Chevron та інші – почали активно працювати на нашому ринку. В тому числі й у питанні видобутку сланцевого газу.

Від нашої успішності у цій та інших сферах, пов’язаних із альтернативними джерелами енергії, залежить успішність української економіки в цілому. А за великим рахунком – і ефективність держави.

***

Декілька слів про те, як змінюється наша дипломатія.

Сьогодні інтелект людини та доступні їй технічні можливості визначають ефективність її роботи. Час сирої інформації минув. Ми живемо у час аналізу інформації. Перемагає не той, хто більше знає, а той, хто краще і швидше аналізує все, що знає.

Ми також живемо у час мобільності та відкритості, і нашій дипломатії вона потрібна як ніколи. Я завжди виходив з того, що будь-яку реформу треба починати з себе.

Тому коли майже два роки тому я повернувся на посаду Міністра, то забезпечувати мобільність і відкритість дипломатії я теж розпочав з себе.

Купив собі iPad, запровадив Skype для зв’язку з послами (не всі посли цьому зраділи), почав частіше виступати в ЗМІ, вести блог на Укрінформі та Twitter. Паралельно і МЗС завело свої сторінки на Facebook та Twitter.

Дозвольте ліричний відступ. Відверто кажучи, не одразу зрозумів переваги соціальних мереж. Але сьогодні я бачу їх потужний потенціал. Веду саме Twitter, тому що хочу робити це сам, і саме така мала форма в 140 знаків є для мене оптимальною з огляду на брак часу.

Завжди знаходжу хвилину для твіту, щоб зробити свою роботу ближчою, зрозумілішою і цікавішою людям. Також намагаюся відповідати своїм „Followers”, але все-таки брак часу дається взнаки.

Так от, всі ці реформи дали результат – швидкість ухвалення рішень значно підвищилася, і ми стали більш ефективними. Крім того, новини від наших послів, нарешті, я почав отримувати раніше, ніж про ці ж події встигали написати ЗМІ.

У співробітництві з нашими китайськими партнерами ми розпочали технічне переоснащення МЗС, незабаром встановимо Wi-Fi, прискоримо обіг інформації з закордонними дипломатичними установами.

Отже, нам в МЗС потрібен інтелект, який ми наділимо усіма сучасними технічними можливостями отримання інформації. На виході нам потрібен результат, що працюватиме на благо України.

Коротше кажучи, Google, можливо, і знає все, але з більшості важливих для України питань ми знаємо більше.

Сучасна дипломатія має бути публічною. Ми робимо важливий наголос на цьому, оскільки хочемо, щоб громадяни відчували нашу роботу.

Українська ялинка у Ватикані, презентація Пересопницького Євангелія у Страсбурзі, проведення днів культури України, встановлення пам’ятників нашому генію Тарасу Шевченку.

Все це питання, над якими ми працювали і будемо працювати не менш наполегливо, ніж над вирішенням класичних дипломатичних проблем.

Сучасна дипломатія, як загалом і вся сучасна державна служба, повинна працювати у новому режимі – насамперед, як сервіс із надання послуг власним громадянам.

Дипломатія України і надалі докладатиме зусиль, аби український громадянин мав усю необхідну підтримку і захист, перебуваючи за кордоном, працюючи на міжнародних ринках, подорожуючи, навчаючись.

Одне слово, паспорт громадянина України або ж приналежність до української громади за кордоном, яку ми дуже цінуємо, автоматично означає „режим найбільшого сприяння” з боку українських дипломатів.

Якщо будете відчувати нестачу уваги з боку дипломатів – давайте знати. Каналів спілкування у нас тепер достатньо.

***

Ми цього року працюватимемо в усіх тих напрямках, які були пріоритетними для нас у 2011 за трьома основними кластерами: Людина, Добробут, Безпека.

Але, звісно, є і специфіка цього року.

Безумовно, рік пройде під знаком Євро-2012. Ви знаєте, що цікаво? Зросла кількість пропозицій від наших партнерів здійснити візити до Києва саме під час Євро-2012.

Ну що ж, ми раді гостям.

Взагалі я переконаний, що чемпіонат стане справжнім святом, яке покаже істинне обличчя України – обличчя сучасної європейської нації, спрямованої у майбутнє.

Другий важливий момент року: парламентські вибори в Україні. Хочу ще раз відзначити те, про що багато разів заявляв Президент.

По-перше, вибори будуть демократичними. По-друге, вони будуть прозорими і доступними для закордонних спостерігачів.

І хоча за нашою внутрішньою процедурою ще рано надсилати запрошення, прошу присутніх тут іноземних дипломатів виходити з того, що ці запрошення обов’язково будуть.

Ми також будемо вітати допомогу, спрямовану на підготовку членів виборчих комісій для забезпечення належного застосування виборчого законодавства.

 

***

Ось таким я бачу нашу зовнішню політику на даному етапі. Її квінтесенцією є слова Президента України з його звернення до Верховної Ради у квітні минулого року.

„Реалізація зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки є базовими функціями держави.

Спроможність захистити національні інтереси визначає ефективність держави, впливає на життя кожного громадянина”.

Кому такий підхід пасує, хто має необхідну підготовку можуть приєднуватися до нас і спільно працювати на Україну.

Та буду відвертим. Я в МЗС ніколи нікого не заманював, і поясню чому. Вчора ввечері я працював над цією лекцією і викликав трьох співробітників МЗС.

Сидів я, дивився на них і думав: ось вони люди різного віку і різних вподобань, але зі спільним покликанням. І це покликання – бути дипломатом. Лише воно, а не будь-які переваги, що надає наша професія, повинно приводити людей в дипломатію.

Коли мені було 12 років, я спостерігав за роботою свого батька і вирішив, що буду дипломатом. А от моя донька, навпаки, приблизно у цьому ж віці твердо вирішила, що дипломатія – це не для неї.

Шлях дипломата – дуже непростий. Ми щодня не ведемо філософських розмов про долю світу під келих шампанського. Ми робимо конкретну справу для своєї країни і своїх співгромадян.

І той, хто йтиме цим шляхом сам за велінням серця, хто любитиме цю роботу, хто витримає тягар дипломатичних буднів згодом відчує, чому цю професію завжди вважали, вважають і вважатимуть такою важливою і цікавою.

Дякую за увагу.