Розділ 4 Вибір схем базування деталі

4.1. Загальні положення

При виборі схем базування слід користуватись роботою [7].

Для корпусних деталей, які мають призматичну форму, комплект базових поверхонь включає:

• Установча база – поверхня найбільшої площини, яка обмежує переміщення повздовж вісі Z, та обертання навколо осей X і Y

• Напрямна база – поверхня найбільшої довжини, яка обмежує переміщення повздовж вісі X та обертання навколо вісі Z

• Опорна база – обмежує переміщення повздовж вісі Y

4.2. Вибір чорнової бази

При виборі чорнової бази необхідно дотримуватись таких вимог:

• Поверхня найбільшої площини;

• Поверхні, які в подальшому не обробляються;

• Поверхні, які пов’язані з іншими поверхнями найбільшою кількістю розмірів.

При виборі чорнових баз для базування деталі необхідно знайти комплект поверхонь, які б максимально відповідали вимогам.

Для цього найбільш доцільно застосувати алгоритм формування чорнових базових поверхонь, рис.3. Попередньо визначається клас деталі і встановлюються комплект базових поверхонь, який притаманний даному класу.

Кожна поверхня аналізується на відповідність вимогам, які ставляться до базових поверхонь. При цьому якщо вимога дотримується, ставиться знак “+”, якщо ні – то знак ”-”. В графі 5 записуються номери розмірів, якими поверхня, що розглядається, пов’язана з іншими. В графі 6 попередньо визначається назва базової поверхні, якій відповідає розглянута поверхня.

Рисунок 3 – Алгоритм вибору чорнових баз

Відповідно до вимог п.4.1 та 4.2 та аналізуючи данні рис.3 встановлено, що найбільш доцільно в якості чорнової бази вибрати такий комплект поверхонь:

Поверхня 5 - установча база, поверхня найбільшої площини, яка в подальшому не обробляється. Обмежує переміщення повздовж вісі Z, та обертання навколо осей X і Y.

Поверхня 7 – напрямна база, поверхня, яка утворює найбільшу довжину і яка в подальшому не обробляється. Обмежує переміщення повздовж вісі X та обертання навколо вісі Z

Поверхня 2 – опорна база, поверхня, яка в подальшому не обробляється, обмежує переміщення повздовж вісі Y.

4.3. Вибір чистової бази

Як правило, корпусні деталі мають чистові бази у вигляді точно обробленої плоскої поверхні і двох базових отворів.

При цьому плоска поверхня виконує роль установчої базової поверхні, а два отвори виконують функції напрямної і опорної.

Найбільш доцільно в якості чистової бази вибрати поверхню 4, як установчу, і поверхні двох діагонально розміщених отворів 3, як напрямну і опорну.

Розділ 5 Розробка операційного маршруту обробки деталі

Розробку маршруту здійснюємо для серійного типу виробництва з застосуванням верстатів з ЧПУ. Верстати вибираються згідно до рекомендацій, наведених в роботі [22].

Значення припусків на обробку приймаються попередньо на основі таблиць рекомендованих припусків в роботі [10].

Маршрут обробки складається таким чином, що на перших операціях оброблюються базові поверхні.

Вибір маршрутів обробки окремих поверхонь необхідно брати з робіт [1,9,11] та рекомендацій додатку.

Вибір маршрутів обробки деталей необхідно брати з робіт [1,3,11].

Вибір верстатів для обробки необхідно брати з робіт [9,11,12,13].

Маршрут обробки корпусної деталі зведений в таблиці 5.1.

Операційні ескізи розроблюються відповідно до вимог ЄСКД. оброблювані поверхні виділяються лініями подвійної товщини.

Базові поверхні позначаються за ГОСТ 21495-76. Найменування переходів і операцій здійснюється за ГОСТ 3.1702-79.