- •Технологія машинобудування
- •Технологія машинобудування
- •Технологія механічної обробки корпусних (призматичних) деталей Розділ 1 Вихідні данні
- •Розділ 4 Вибір схем базування деталі
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Вибір чорнової бази
- •4.3. Вибір чистової бази
- •Розділ 5 Розробка операційного маршруту обробки деталі
- •Розділ 6 Розробка схем наладок
- •Література
Розділ 4 Вибір схем базування деталі
4.1. Загальні положення
При виборі схем базування слід користуватись роботою [7].
Для корпусних деталей, які мають призматичну форму, комплект базових поверхонь включає:
Установча база – поверхня найбільшої площини, яка обмежує переміщення повздовж вісі Z, та обертання навколо осей X і Y
Напрямна база – поверхня найбільшої довжини, яка обмежує переміщення повздовж вісі X та обертання навколо вісі Z
Опорна база – обмежує переміщення повздовж вісі Y
4.2. Вибір чорнової бази
При виборі чорнової бази необхідно дотримуватись таких вимог:
Поверхня найбільшої площини;
Поверхні, які в подальшому не обробляються;
Поверхні, які пов’язані з іншими поверхнями найбільшою кількістю розмірів.
При виборі чорнових баз для базування деталі необхідно знайти комплект поверхонь, які б максимально відповідали вимогам.
Для цього найбільш доцільно застосувати алгоритм формування чорнових базових поверхонь, рис.3. Попередньо визначається клас деталі і встановлюються комплект базових поверхонь, який притаманний даному класу.
Кожна поверхня аналізується на відповідність вимогам, які ставляться до базових поверхонь. При цьому якщо вимога дотримується, ставиться знак “+”, якщо ні – то знак ”-”. В графі 5 записуються номери розмірів, якими поверхня, що розглядається, пов’язана з іншими. В графі 6 попередньо визначається назва базової поверхні, якій відповідає розглянута поверхня.
Рисунок 3 – Алгоритм вибору чорнових баз
Відповідно до вимог п.4.1 та 4.2 та аналізуючи данні рис.3 встановлено, що найбільш доцільно в якості чорнової бази вибрати такий комплект поверхонь:
Поверхня 5 - установча база, поверхня найбільшої площини, яка в подальшому не обробляється. Обмежує переміщення повздовж вісі Z, та обертання навколо осей X і Y.
Поверхня 7 – напрямна база, поверхня, яка утворює найбільшу довжину і яка в подальшому не обробляється. Обмежує переміщення повздовж вісі X та обертання навколо вісі Z
Поверхня 2 – опорна база, поверхня, яка в подальшому не обробляється, обмежує переміщення повздовж вісі Y.
4.3. Вибір чистової бази
Як правило, корпусні деталі мають чистові бази у вигляді точно обробленої плоскої поверхні і двох базових отворів.
При цьому плоска поверхня виконує роль установчої базової поверхні, а два отвори виконують функції напрямної і опорної.
Найбільш доцільно в якості чистової бази вибрати поверхню 4, як установчу, і поверхні двох діагонально розміщених отворів 3, як напрямну і опорну.
Розділ 5 Розробка операційного маршруту обробки деталі
Розробку маршруту здійснюємо для серійного типу виробництва з застосуванням верстатів з ЧПУ. Верстати вибираються згідно до рекомендацій, наведених в роботі [22].
Значення припусків на обробку приймаються попередньо на основі таблиць рекомендованих припусків в роботі [10].
Маршрут обробки складається таким чином, що на перших операціях оброблюються базові поверхні.
Вибір маршрутів обробки окремих поверхонь необхідно брати з робіт [1,9,11] та рекомендацій додатку.
Вибір маршрутів обробки деталей необхідно брати з робіт [1,3,11].
Вибір верстатів для обробки необхідно брати з робіт [9,11,12,13].
Маршрут обробки корпусної деталі зведений в таблиці 5.1.
Операційні ескізи розроблюються відповідно до вимог ЄСКД. оброблювані поверхні виділяються лініями подвійної товщини.
Базові поверхні позначаються за ГОСТ 21495-76. Найменування переходів і операцій здійснюється за ГОСТ 3.1702-79.