2. Порядок розподілу доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
Розподіл доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою.
Розмежування доходів бюджету проводиться на основі двох методів:
закріплення законами держави доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами;
встановлення системи бюджетного регулювання, тобто законодавчо закріплене надання коштів із загальнодержавних доходних джерел бюджетам нижчих рівнів виходячи з потреб розвитку певної території.
Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів.
Розмежування видатків базується на призначенні того чи іншого бюджету:
з Державного бюджету фінансуються видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна частина), на утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури, судової влади, митних і податкових органів, окремі видатки на соціальний захист населення і незначна частина видатків на соціально-культурну сферу;
з місцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на соціально-культурну сферу, утримання місцевої інфраструктури, місцевих органів влади та управління.
Таким чином, з Державного бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення.
Держава намагається наділити всіх суб’єктів бюджетного права таким обсягом доходів , яких би вистачило для виконання кожним з них функцій, які закріплені за ними Конституцією і другими актами, що встановлюють повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Держава залишає за собою право встановлювати основи розподілу доходів і видатків бюджетів різного рівня і забезпечує:
збалансованість кожного бюджету, незалежно від обсягу закріплених за ним джерел доходів, забезпечення кожній адміністративно – територіальній одиниці фінансування заходів, передбачених їх планами соціального і економічного розвитку;
створення умов, що забезпечують зацікавленість органів місцевого самоврядування в збільшенні бюджетних ресурсів і виконанні встановлених планом надходжень в бюджет загальнодержавних і місцевих платежів на своїй території, а також можливість запобігання касових розривів ( розбіжність строків надходжень і видачі бюджетних коштів з рахунків ).
Розподіляючи видатки між бюджетами різних рівнів, держава розробляє систему заходів для боротьби з бюджетним дефіцитом, прагнучи до збалансованості бюджету України. Законодавство встановлює порядок фінансування об’єктів і заходів, які належать до компетенції органів державної влади і органів місцевого самоврядування відповідного рівня. До уваги завжди беруться підвідомчість об’єктів і заходів та їх територіальне розміщення.
Бюджетне регулювання – це надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчестоящих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території.
Крім основного методу бюджетного регулювання, в Україні застосовуються і додаткові, а саме:
бюджетна дотації – це виділена безповоротно тверда сума з вищестоящої ланки бюджетної системи для збалансування цього бюджету у випадках перебільшення видатків над доходами. Дотація виділяється в твердій сумі коштів.
субвенції – видаються нижчестоящому бюджету з чітко обумовленим цільовим призначенням, як допомога на програми і заходи соціального розвитку. Кошти у вигляді субвенції додаються як часткова допомога до фінансових ресурсів, які виділяються з бюджету на певні цілі.