2.4 Планування ресурсів, витрат і бюджету проекту

2.4.1 Фінансування проекту

Фінансове планування проекту дозволяє:

• забезпечити необхідну динаміку інвестивуння, за якої виконання проекту вписується в рамки часових та фінансових обмежень;

• зменшити витрати фінансових ресурсів і проектні ризики за рахунок оптимізації структури інвестицій та максимізації податкових пільг.

Загалом фінансування проекту складається з таких етапів:

1. попереднє вивчення життєздатності проекту;

2. розробка плану реалізації проекту;

3. організація фінансування;

4. контроль за виконанням плану й дотриманням умов фінансування.

На першому етапі, до подання проекту інвесторам, проводиться попередній аналіз щодо його життєздатності, в результаті якого визначають, чи вартий проект подальших витрат часу й коштів, чи вистачить потоку готівки для покриття всіх витрат і одержання середнього прибутку.

Етап планування охоплює проміжок часу від моменту попереднього вивчення життєздатності проекту до організаціїї фінансування. На цьому етапі здійснюють оцінку всіх показників і ризиків, аналіз можливих шляхів розвитку економічної, політичної та інших ситуацій, прогнозують вплив на можливість реалізації проекту таких чинників, як процентні ставки по кредитах, темпи зростання інфляції, валютні ризики і т. ін.

Після завершення перших двох етапів розробляють пропозиції щодо організації схеми фінансування проекту, а на стадіїї його реалізації здійснюють контроль за виконанням плану та умовами фінансування.

Засоби та джерела фінансування проекту

Розрізняють такі засоби фінансування проекту:

• акціонерні інвестиції (внески коштів, устаткування, технологій);

• фінансування з державних джерел (безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування на платних або безоплатних умовах);

• лізингове фінансування (на основі довгострокової оренди майна зі збереженням права власності за орендодавцем);

• іпотека (застава нерухомого майна з метою отримання грошової позики);

• боргове фінансування (за рахунок кредитів банків і боргових зобов'язань юридичних аюо фізичних осіб).

Кожна з цих форм має певні переваги та недоліки, а тому правильно оцінити наслідки застосування різних засобів фінансування можна тільки після порівняння альтернативних варіантів.

Існують такі джерела фінансування проектів:

• власні фінансові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, які виплачують страхові компанії як відшкодування), а також інші види активів (основні фонди, земельні ділянки тощо) і залучених коштів (кошти від продажу акцій, добродійні чи інші внески, кошти, які виділяють вищі за рівнем холдингові чи акціонерні компанії, промислово-фінансові групи на безоплатній або пільговій основі);

• асигнування з державного, регіональних і місцевих бюджетів, фонду підтримки підприємництва, надані на безоплатній основі;

• іноземні інвестиції, надані у формі фінансової чи іншої участі у статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих грошових внесків міжнародних організацій і фінансових установ, держав, підприємств та організацій різних форм власності;

• різні форми позикових коштів, зокрема кредити, надані державою на зворотній основі, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків, інвестиційних фондів, страхових товариств, пенсійних фондів, векселі тощо.

Контроль за фінансуванням здійснюється, як правило, на основі регулярних ревізій за такими аспектами:

• фактичні витрати;

• потік реальних грошей;

• фінансовий стан проекту і компанії, що здійснює проект;

• звітність;

• управління фінансами;

• помилкові витрати.

Ефективність роботи керівника проекту оцінюють в основному з позицій того, наскільки грамотно організовано роботу з контролю за витратами на проект. За кордоном для управління цим процесом використовують план управління ресурсами (cost management plan), який розробляють при підготовці контрактів і в подальшому постійно коригують.

Цей план визначає:

• які витрати підлягають контролю (витрати компанії; вартість устаткування, матеріалів, робочої сили; накладні витрати);

• за якими показниками мають оцінюватися витрати (необхідно, щоб вони узгоджувалися з прийнятою в проекті або компанії системою звітності);

• як буде організований контроль (учасники, витрати на контроль, процедури передачі інформації).

Зрештою керівник проекту несе повну відповідальність за доцільність прийнятих рішень і їхню реалізацію. Варто пам'ятати, що ефективність контролю знижується на більш пізніх стадіях реалізації проекту.