Пояснювальна записка

В умовах реалізації концепції навчання школярів української мови ставляться нові вимоги до підготовки вчителя-словесника, відповідно до яких випускники педагогічних закладів повинні оволодіти сучасними теоретичними знаннями, здобути ґрунтовні практичні навички, набути творчих якостей та високої професійної майстерності.

Основи професійної майстерності майбутнього вчителя формуються під час вивчення фахових дисциплін у вищому навальному закладі, проте провідна роль у системі підготовки викладача української мови належить методиці викладання української мови.

Основу курсу складають важливі, професійно необхідні відомості про загальні питання методики навчання української мови, питання методики вивчення основних розділів курсу української мови, питання формування мовної культури, умінь та навичок текстотворення та інших складників, які забезпечують становлення риторичної культури усної і письмової, її варіантів.

Програма вступного екзамену покликана перевірити гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні та організаторські вміння (аналізувати методичні системи минулого і сучасності, їх категорії, досвід учителів української мови тощо; моделювати, конструювати й орга­нізовувати класну та позакласну роботу учнів з української мови) з опорою на знання фактів, термінології, методів навчання, принципів, закономірностей і тенденцій розвитку сучасної методичної науки.

На вступному екзамені абітурієнти мають показати своє розуміння значення методики навчання української мови, її зв`язку з мовознавством як наукою, що визначає зміст і характер виучуваного матеріалу, зв`язку з педагогікою, зокрема з дидактикою, що є теоретичною основою для методики; з основними психологічними закономірностями формування і розвитку особистості учня.

Майбутні вчителі мають продемонструвати розуміння загально-дидактичних та методичних принципів і вміння їх застосовувати у вивченні української мови в школі, глибоке усвідомлення освітньо-виховної ролі і значення української мови як навчальної дисципліни, аналізува­ти програми і підручники.

Знання методів теоретичного вивчення української мови і вміння обрати найбільш потрібний метод у кожному конкретному ви­падку, розуміння і володіння всією системою усних і письмових тре­нувальних вправ та методикою їх проведення необхідні для майбут­нього викладача.

Абітурієнти мають показати обізнаність щодо:

• реформування змісту мовної освіти, зокрема Державних стандартів, чинних програм і підручників;

• переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня;

• формування компетентностей учня.

Абітурієнтам необхідно мати глибокі знання основних принципів ме­тодики навчання орфографії і пунктуації та всіх аспектів роботи вчи­теля, які забезпечують високу орфографічно-пунктуаційну грамот­ність.

Майбутні вчителі мають виявити знання того, що завдяки здійсненню внутрішньопредметних зв`язків: лексико-фразеологічний матеріал, граматичні засоби, питання мовної культури та стилістики і текстотворчі проблеми, тобто складники, які забезпечують становлення риторичної культури, комунікативно-функціональний підхід до вивчення української мови повинен проводитися через увесь шкільний курс, а не лише через уроки розвитку зв`язного мовлення. Наявність цього інноваційного елемента у структурі і змісті навчання української мови сприяє мотивації пізнавальної діяльності школярів, оскільки кожен з них пересвідчується в тому, що вивчає мовну теорію не лише задля розширення і поглиблення своїх знань, але й задля практичної потреби вдосконалення власного мовлення.

Абітурієнти повинні мати чітке й конкретне уявлення про місце й значення роботи з розвитку мовлення, про зв'язок цієї роботи з усіма іншими розділами шкільного курсу української мови, про види робіт з розвитку мовлен­ня взагалі і розвитку зв'язного мовлення зокрема та методику їх про­ведення.

Дуже важливо, щоб майбутні вчителі зрозуміли, що в педагогічному вищому навчальному закладі одержали тільки основи методичних знань, які треба повсякчас­но збагачувати, використовуючи для цього всі існуючі шляхи підвищення професійної кваліфікації.

Отже, завдання вступного екзамену з методики навчання української мови − виявити рівень теоретичних знань абітурієнта, його мож­ливості творчо застосовувати методи та прийоми в практичній діяльно­сті, можливості вести наукові пошуки в галузі методики, узагальнюва­ти свій досвід і досвід своїх колег, ділитися наслідками узагальнення на сторінках методичних журналів і збірників, на засіданнях методичних об'єднань, вивчати усе нове і впроваджувати в практику навчання.

Майбутній вчитель, таким чином, повинен бути творчою особистістю з високим рівнем здатності до продукування нових ідей, з нетрадиційним мисленням, готовим швидко й оригінально розв`язувати навчальні проблемні завдання.

Програма вступного екзамену з ме­тодики навчання української мови має на меті визначити єдині вимоги до вступного іспиту і забезпечити необхідний рівень його проведення, допомогти абітурієнтам зосередити увагу на сис­тематизації й повторенні найважливішого з опрацьованого матеріалу.

Програма складена на основі діючих типових та робочих програм педагогічних закладів для спеціальності "Українська мова та літерату­ра".