Лекція № 10, 11, 12.

Змістовий модуль №4. Актуальні проблеми морфології і синтаксису як розділів граматики.

Тема № 1. Актуальні проблеми морфології як розділу граматики.

План

1. Специфіка граматичних значень. Способи вираження граматичних значень.

2. Проблема визначення граматичної категорії, особливості реалізації граматичних категорій.

3. Класифікація граматичних категорій.

4. Системний характер граматичних категорій. Взаємодія категорій.

5. Поняття функціональної морфології. Центр і периферія функціональної морфології.

6. Поняття частин мови. Дискусійні питання теорії частин мови.

7. Принципи класифікації слів за частинами мови.

8. Концепції виділення частин мови в працях вітчизняних і зарубіжних мовознавців.

9. Історія вивчення перехідних явищ у системі частин мови.

10. Постановка проблеми перехідності. Міжкатегоріальні зв'язки в системі частин мови.

11. Принципи розрізнення частин мови.

12. Зона синкретизму в системі частин мови.

Література

Основна: 2; 3; 4; 5; 6; 7; 10; 12; 14; 15; 17; 18; 19; 20; 21; 24.

Додаткова: 3; 4; 5; 6; 14; 16.

1. Граматична система мови є єдністю абстрактних граматичних значень і їх формальних виражень, які становлять ту основу, без якої мова не функціонує.

Найважливішим і вихідним для граматики є поняття граматичного значення.

Граматичне значення - узагальнене, абстрактне значення, яке формується на основі парадигматичних відношень, які об'єднують форми слова, і синтагматичних відношень, які пов'язують слова в реченні; має в мові регулярне і стандартне вираження.

На відміну від лексичного значення, граматичне значення характеризується такими ознаками:

1. вищим ступенем абстракції;

2. необов'язковою співвіднесеністю з позамовним референтом (наприклад, рід, число, відмінок, прикметника в слов'янських мовах; укр. ніж (ч.), виделка (ж.) — білор. нож (ч.), відзлец (ч.) тощо);

3. регулярністю свого вираження (дав. відм. одн. для неістот має -у, -і (пор. лексеми дорога, шлях, большак, стежка, стежина, плай тощо, значення доконаного виду однократної дії виражається за допомогою

4. обов'язковістю (пор. граматичне значення визначеності / невизначеності предмета в англійській мові: the letter / а letter; у слов'янських, крім болгарської, виражається лексично: цей лист / якийсь лист).

Між граматичним і лексичним значенням існує хисткість меж:

брати - взятися поганий - гірший I am – I was

лексичне вираження

писати – написати ясний - ясніший

граматичне вираження

Про відносність протиставлення лексичного і граматичного значення свідчить граматикалізація лексичних явищ (писати + иму → писатиму, писати + ишеш → писатимеш) і лексикалізація граматичних (в край → вкрай,

весною → весною).

Для вираження кожного граматичного значення мова послуговується певною сукупністю формальних засобів. До того ж одне й те ж граматичне значення може передаватися різними (функціонально тотожними) формами: давальний відмінок парубку / -ові; найвитривалігиий / найбільш витривалий; писатиму / буду писати.

Способи вираження граматичного значення: афіксація, флексія, повтори, складання, службові слова, порядок слів, наголос, інтонація, суплетивізм. Граматичні значення не існують ізольовано, вони є членами певних парадигм, які формують граматичні категорії.

2. У розвитку наукової теорії мови особливе місце належить дослідженню її категоріального апарату. У науковій літературі існує значна кількість праць, присвячених вивченню граматичних категорій. Проте в останні роки граматичні категорії досліджуються як форми пізнання об'єктивного світу. Не набуло достатнього поширення вивчення напрямів інтерпретації віртуальних граматичних форм і витворення їх компактних функціонально-семантичних парадигм як показників динаміки в організації граматичних категорій, що відображають основні тенденції асиметрії означуваного й означаючого в структурі мовного знака.

Головними функціями граматичних категорій є членування й синтезування об'єктивного світу, основою чого є певна мета. Категорії не відзначаються ані тільки мисленням, що завжди абстраговане від предметності відношень, які її відображають, ані предметним буттям як таким, що взяте поза його культурно-історичним освоєнням. Характеристики будь-якої граматичної категорії задаються лише єдністю ідеального й матеріального, втіленою в суспільно-історичній практиці і відтворюваною щоразу як єдине синкретичне ціле. Зміст кожної граматичної категорії зумовлений не тільки практикою сьогодення, а й майбутньою практикою, яка завжди виступає багатшою від віртуальної презентації системи протиставлених граматичних форм з однорідним значенням, наприклад, еволюція категорії відмінка в українській мові (аналітичні тенденції трансформують конструкції типу по небу, у лісі в синтаксичні, і форма місцевого відмінка втрачає спеціалізованість).

У дослідженнях з функціональної граматики домінує погляд на її центральні категоріальні одиниці (функціонально-семантична категорія, функціонально-семантичне поле) як на такі, у центрі яких перебуває морфологічна категорія. Послідовність вираження семантичних категорій через систему формальних засобів зумовлює тлумачення морфологічних категорій як ядерних при виділенні функціонально-семантичних категорій, пор. функціонально-семантичні категорії темпоральності, модальності, персональності й морфологічні категорії часу, способу, особи тощо.

Ознакою змісту граматичної категорії є семантичні властивості слів, що входять до неї. Обсяг граматичної категорії складають класи і форми слів. У мовознавстві немає загальноприйнятого трактування граматичної категорії. Однак набуває все більшого поширення тлумачення Д.А.Штелінга: граматична категорія - система протипоставлених одна одній граматичних величин, тобто граматичних форм з однорідним значенням. Наприклад, в англійській, турецькій і багатьох інших мовах всі іменники відносяться “до одного роду” — це значить, що вони взагалі не мають граматичного значення і категорій роду. Це той випадок, коли діє рівняння 2-1=0; отже, не може існувати система з одного знака.

Граматичні категорії не є незмінними. У процесі свого історичного розвитку мова може втрачати чи набувати граматичні категорії або змінювати їх структуру (у слов'янських мовах, зокрема українській, З числа → 2 числа, 4 форми минулого часу → 2 форми минулого часу).