
- •Модуль і. Мовностилістичні особливості професійного спілкування
- •Література:
- •Предмет, завдання і значення курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.
- •Природа і функції мови. Місце української мови серед мов світу.
- •Слов’янські мови
- •Поняття «мова» та «мовлення».
- •Усне мовлення (ситуативне):
- •Писемне мовлення (контекстуальне):
- •Державна мова, її функції.
- •Варіанти національної мови: літературна мова, територіальні діалекти.
- •Особливості нижньонаддніпрянських говірок
- •Мовна норма. Типи мовних норм.
- •Література:
- •Стилістика української мови
- •Стилі сучасної української літературної мови.
- •Розмовний стиль
- •Науковий стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Епістолярний стиль
- •Конфесійний стиль
- •Функціональні стилі у професійному спілкуванні.
- •Стилі мовлення, якими найчастіше послуговуються для побудови професійних висловлювань
Епістолярний стиль
Основна функція: передача інформації, досвіду, обмін думками.
Обставини мовлення: ділові, приватні контакти з людьми; передача думок, висновків, досвіду.
Сфера вживання: приватне листування; художня література, публіцистика (“Посланія” І.Вишенського, “Листи з хутора” П.Куліша, “Листи до сина” Ф.Честерфілда тощо).
Загальні ознаки: лаконічність, логіка побудови й викладу думок, певна емоційність та експресивність, вияв ставлення автора до співрозмовника і до сказаного.
Мовні особливості. Писемна форма мовлення. Наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (P.S. – приписка до закінченого листа після підпису). Звертання. Форми ввічливості. Питальні, спонукальні, окличні речення. Монологічна форма тексту. Тип мовлення – розповідь, опис, міркування.
Конфесійний стиль
Основна функція: вплив на слухача, повчання, передача досвіду.
Обставини мовлення: спілкування людей певної віри між собою, звернення до Бога, церковна служба.
Сфера вживання: релігійні відправи, проповіді, молитви, тексти церковних книг, молитовників, требників.
Загальні ознаки: небуденна урочистість, піднесеність.
Поділ на підстилі: публіцистичний, науковий, художній.
Мовні особливості. Усна й писемна форми мовлення. Суто церковна термінологія і слова-символи (дар праведності, гріховність тіла, усі люди – Божий храм). Непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити). Значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний – і за три дні збудую інший, нерукотворний). Наявність архаїзмів. Типи мовлення – розповідь, опис, міркування.
Функціональні стилі у професійному спілкуванні.
Якими стилями мовлення научастіше послуговуються у професійному спілкуванні?
Стилі мовлення, якими найчастіше послуговуються для побудови професійних висловлювань
Стилі мовлення |
Мета мовлення |
Форма реалізації стилю |
Мовні особливості стилів |
Офіційно-діловий |
Повідомлення (інструктаж, документація) |
Монолог (діалог) |
Переважають нейтральні мовні засоби, ділові штампи, складні речення; відсутні емоційно забарвлені та діалектні слова (за винятком цитування). |
Науковий |
Повідомлення (пояснення) |
Монолог |
Характерне вживання термінів, спеціальної фразеології, складних синтаксичних конструкцій; повних речень. Діалектні лексеми термінологізуються або вживаються як ілюстративний матеріал. |
Розмовний |
Спілкування (бесіда, розмова) |
Діалог |
Використовується побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені, просторічні, діалектні слова, звертання, вигуки, неповні речення тощо. |
Якими, на вашу думку, комунікативними якостями характеризується ділове мовлення?
А.Коваль у навчальному посібнику “Культура ділового мовлення” подає такі комунікативні якості ділового мовлення:
Об’єктивність, яка досягається високим ступенем безособовості, відсутністю будь-яких суб’єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема у доборі лексики, синтаксичній побудові.
Логічна послідовність, ознаками якої є тісний логічний зв’язок думки, чітко виявлені причинно-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами; інші типи зв’язків протиставлення, підкреслення черговості (одночасно, спочатку), мети (з цією метою, для того, тому), результативності (отже, таким чином, у результаті); конкретизація якогось місця (наприклад, зокрема).
Повнота інформації – складники думки мають у тексті своє словесне вираження, ніщо не пропущено, нічого не треба домислювати.
Ясність викладу, точність опису – це дві тісно пов’язані між собою ознаки. Ясність викладу ґрунтується на правильному доборі слів і словосполучень.
Доцільність полягає у виборі серед близьких між собою слів і словосполучень найдоцільнішого в цій конкретній ситуації.
Переконливість викладу забезпечується обґрунтуванням висловленої думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі фактів і цифрових даних.
Лаконічність викладу характеризується відсутністю зайвих або “порожніх” слів, повторень, багатослівної аргументації тощо.
Стислість і чіткість викладу створюється за рахунок правильного компонування думки.
Нормативність мовних засобів - відповідність нормам загальнолітературного вжитку, тобто нормам сучасної літературної мови.
Зрозумілість мовлення – вживання загальновідомих, зрозумілих усім мовцям слів, офіційних термінів літературної мови в тому значенні, яке закріплене у словнику, усталених, загальноприйнятих тощо.