6.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів.

Головні задачі

Вказівки до завдань

Відповіді на завдання

1

2

3

Вивчити:

ХОС

Етіологія

Назвать основні етіологічні фактори

Використовують у с/г для боротьби з шкідниками плодових дерев, зернових, овочевих і польових культур.

• ХОС проникають: інгаляційно; перорально;

• перкутонеально;

Патогенез

Назвати основні патогенетичні аспекти

• проникнення ХОС в організм;

• накопичення в ліпоїдах паренхіматозних органів;

• порушення процесів окислювання і фосфорилюванія;

• порушення вуглеводного обміну;

• зміна біосинтезу білків;

• блокада цитохромоксидази і SH-групи тіоферментів і інш. білків;

Клініка

Класифікація, клінічні прояви, основні симптоми

Основні клінічні симптоми:

Класифікація:

• За етіологічним чинником: інгаляційні; пероральні;

• перкутонеальні;

1. За клінічним плином:

• гострі;

• хронічні;

2. По головному синдрому:

• астеновегетативний;

• поліневритичний;

• серцево-судинний; печінковий;

3. По стадії отруєння:

• токсигенна;

• соматогенна;

Гостра інтоксикація:

• різка слабкість у ногах;

• нудота, блювота;

• лихоманка (до 38С)

• можуть бути загальмованість, тремор;

Хронічна інтоксикація:

(розвиток захворювання субклінічно)

• головні болі, запаморочення;

• безсоння, підвищене дратівливість;

• розумова і фізична стомлюваність;

• зниження апетиту;

• тремор конечностей, болі в кінцівках;

• підвищення пітливості;

• діенцефальна недостатність;

Діагностика

Дати перелік основних методів діагностики

• скарги, огляд, анамнез;

• загальний аналіз крові, сечі;

• ЕЕГ, ЕКГ, рентгенографія;

• Біохімія, коагулограма крові;

Диференціальна діагностика

Дати перелік захворювань подібних симптоматикою з отруєннями ХОС

Система подиху:

• бронхіти;

• ГРЗ;

• пневмонії;

Серцево-судинна система:

• ІХС; атеросклероз;

Інфекційні хвороби:

• гепатити;

• ПТІ;

• тифопаратифозні захворювання;

• сальмонельоз;

• болулізм;

Шкірні захворювання:

• дерматити;

• екзема;

Шлунково-кишковий тракт:

• ЯХЖ, ЯХДПК;

• гастрити;

• ентерити;

• панкреатити;

• коліти;

Лікування

1. Загальні принципи лікування гострих отруєнь:

основні правила лікувальних заходів:

а. прискорене виведення токсичних речовин;

б. застосування антидотної (специфічної) терапії (методи активної детоксикації);

в. симптоматичною терапією спрямованої на захист тих систем організму, що переважно уражені.

2. У залежності від стадії отруєння:

а. токсикогенна стадія – переважно етіологічне лікування (методи активної детоксикації);

б. соматогенна стадія – патогенетичне лікування, симптоматичне;

А) Методи посилення природних процесів детоксикації.

1. Очищення ШКТ;

2. Форсований діурез;

3. Регуляція ферментативної активності;

4. Лікувальна гіпервентиляція легень;

5. Лікувальна гіпер- і гіпотермія;

6. ГБО;

Б) Методи антидотної детоксикації (фармакологічної):

1. Хімічні протиотрути (токсико-тропні контактної дії) парентерального дії;

2. Біохімічні протиотрути (токсично-кінетичні)

3. Фармакологічні антагоністи (симптоматичні);

4. Антитоксична імунотерапія;

В) Методи штучної детоксикації:

1. Аферетні методи (заміщення, гемоділюція);

2. Діализ, фільтрація крові;

3. Сорбція (екстракорпоративні методи);

4. Фізіогемотерапія (УФО, ЛО);

Гостра інтоксикація

• натрію гідрокарбонат 2%;

• розчин ефедрина 2-3%;

• інгаляції кисню;

• тепле молоко + сода 2%;

• барбітурати;

• глюконат кальцію, глюкоза;

Хронічна інтоксикація

• вітаміни: С, В1, У 2, В12;

• глюкоза + вітамін С, РР у/у;

• біогенні стимулятори: ФІБС, алое, плазмол;

• ліпотропні засоби;

• засоби , що десенсибілізують: хлористий кальцій, димедрол, аскорбінова кислота;

• диспансерне урахування; санаторно-курортне лікування;

Вивчити:

ФОР

Етіологію

Назвать основні етіологічні фактори

ФОР використовують у якості пестицидів у боротьбі зі шкідниками бавовнику, зернових культур плодових дерев і ін.

• Шлях проникнення отрути в організм: інгаляційний; пероральний;

• перкутонеальний;

Патогенез

Назвать основні патогенетичні фактори

Знати 2 типу токсичного впливу ФОР на НС

Інші види токсичної дії ФОР

Патогенез токсичної дії;

• порушення каталітичної функції ферментів ХЕ

• розлад АХ (збудження ЦНС, ВНС)

• АХ накаопичуючись у закінченнях нервових волокон, під впливом нервових імпульсів викликає:

деполяризацію мембран;

зміну проникності;

• перерозподіл іонів К+, Na+; необоротне гноблення каталітичної функції ХЕ; накопичення ендогенного АХ;

• безупинне збудження холінреактивних систем організму;

• пряма дія , що блокує , на холінорецептори;

• мускариноподібне (збудження М-холінорецепторов) = профузне потовідділення, салівація, бронхорея, спазм гладкої мускулатури бронхів, кишечника, м'язів райдужної оболонки ока з розвитком міоза;

• нікотиноподібне (збудження Н-холінорецепторів) = гіперкинези хореїчного і міоклонічного типу;

• курареподібне (розвиток периферичних паралічів);

• центральне (клонічні і тонічні судороги, психічні порушення, розлад свідомості, аж до коматозного стану)

• нехолінергічне (спроможність фосфорилювати деякі білки, вплив на протеолітичні ферменти, картину периферичної крові, вплив на печінку);

Клініка

Класифікація клінічних проявів

Особливості перорального отруєння ФОР

По клінічному плині (у залежності від переваження порушення)

Ускладнення гострих отруєнь ФОР

Розвиток синдрому:

1. Порушення під дією ФОР:

• психоневрологічні (астенічний синдром, інтоксикаційний психоз);

• порушення подиху (аспіраційно-обтураційні розлади і розладу центрального характеру);

• порушення функції серцево-судинної системи;

• порушення функції шлунково-кишкового тракту;

• По клінічному плині: гостра; хронічна;

1 стадія – збудження

2 стадія - гіперкінези і судоми

3 стадія – паралічі

Гостра інтоксикація:

• занепокоєння, слиновиділення, сльозотеча;

• нудота, блювота, болі в животі, діарейний синдром;

• порушення зору;

• лихоманка до 40С, озноб, головні болі;

• різка слабість, депресія;

• сплутаність свідомості;

• атаксія, тремор;

• пневмонії; пізні інтоксикаційні психози;

• поліневрити;

Хронічна інтоксикація:

• завзяті головні болі, запаморочення;

• зниження пам'яті, галюцинації;

• порушення сону: безсоння або страшні сони;

• червоний стійкий дермографізм;

• брадикардія;

• артеріальна гипотонія;

Диференціальна діагностика

Дати перелік основних методів діагностики

Дати перелік захворювань подібних клинічно з отруєннями ФОР

Діагностика отруєнь спрямована на встановлення хімічної етіології захворювання:

1. Клінічна діагностика (анамнез, огляд);

2. Лабораторна діагностика (токсикологічна) спрямована на якісне (ідентифікація) і кількісне визначення токсичних речовин у біологічних середовищах організму;

3. Патоморфологічна, спрямована на віявлення специфічних посмертних ознак отруєння якими токсичними речовинами (судова медицина);

Інфекційні захворювання:

• ПИТ; тифи, паратифи; сальмонельоз;

• болулізм;

• правець;

• гепатити;

Система подиху:

• пневмонії;

• бронхоектази;

Шлунково-кишковий тракт:

• див. отруєння ХОС;

Нервова система:

• енцефаліти;

• менінгіти;

• пухлини головного мозку;

• захворювання нервової системи , що демієлінізують; епілепсія;

• неврози;

• ЧМТ;

• психози;

• галюцинаторні синдроми;

Лікування

Основні напрямки лікування отруєнь ФОЗ

Лікування хронічної інтоксикації

Комплексне лікування гострих отруєнь ФОР:

• методи детоксикації організму;

(див. лікування ХОС)

 ФОЗ на шкірі - обмивають лужним розчином;

( Інгаляції;

( ШКТ - зонд, активований вугілля, сифонна клізма;

( Форсований діурез;

( ГБО;

( гемодіализ, гемосорбція (екстракорпоративний метод);

 перитонеальний діализ;

 гемофільтрація;

• специфічна терапія:

 інтенсивна атропінизація:

1 ст. = 2-3 мг, 2 ст. = 30-50 мг, 3 ст. 30-35 мг;

(підтримуюча атропінізація:

(2-4 діб)

1 ст.=4-6 мг, 2 ст.=30-50 мг, 3 ст.=100-150 мг;

Паралельно з атропінизацією:

( реактиватори ХЕ (дипіроксим)

1 ст.=по 150 мг (загальна доза на курс 150-450 мг;

2 ст. лікувальна доза дипіридоксима через 1-3 часу перша доба. Загальна доза на курс 1,2-2,0 р ;

3 ст. дипіридоксим + інші оксими дипіксим 250 мг (5-6 р загальна) (оксими витискують інгібітор і його з'єднання з ХЕ)

• симптоматична терапія:

Спрямована на ліквідацію важких дихальних і гемодинамічних розладів, купірування судорожного статусу, психомоторного збудження, лікування ускладнень:

• интубація трахеї, ШВЛ;

• бронхорея – відсмоктування секрету з трахеї;

• трахеостомія; уведення міорелаксантів (тубокурарин); атропінізація, сердечно - судинні препарати;

• а/б терапія;

• УФОК (5-6 сеансів);

• введення в/у низькомолекулярних розчини;

• гормонотерапія (глюкокортикоїди);

• аміназин (судороги), хлоргідрат;

Протипоказані:

• строфантин, еуфілін;

- патогенетична терапія;

- симптоматична терапія;

Вивчити:

Інтоксикація ртутьорганічними з'єднаннями

Етіологія

Назвать основні етіологічні фактори

Препарати

Використовується в с/г із метою протравлювання насінь у виді фунгіцидів: дусти, порошки, розчини.

Граназон (нИУИФ-2)- порошок жовтогарячого кольору;

Меркуран – порошок світло-сірий;

Меркургексан – суміш, порошок;

• Шляхи проникнення отрути в організм: перкутонеальний; парентеральний;

• інгаляційний;

• пероральний;

Патогенез

Основні чинники

1. Проникнення в організм, швидке усмоктування в кров;

2. Проникнення з кров'ю в різноманітні органи і системи (загальнотоксична дія);

3. Взаємодія з SH-групами клітинних білків (зміна ензимохімічних процесів(порушення вуглеводних, білкових, жирового обмінів;

4. Капіляротоксикоз (підвищення проникності);

5. Кардіотоксичний ефект впливу на міокард(порушення екстракардіальної регуляції серцевої діяльності;

6. Вплив на генеративну функцію жіночого організму;

7. Спроможність депонуватися;

Клініка

Класифікація клінічних проявів

Ускладнення

За течією:

1. Гостра інтоксикація;

2. Хронічна інтоксикація;

По переважній поразці тієї або іншої системи:

1. Порушення з боку серцево-судинної системи;

2. Порушення з боку нервової системи;

3. Видільна система;

По розвитку того або іншого синдрому:

1. Астеновегетативний синдром;

2. Поліневритичний синдром;

3. Діенцефальний синдром;

4. Кардіальний синдром;

5. Печінковий синдром;

• токсичний гепатоз; вегетативний поліневрит конечностей;

• викидки, тератогенний чинник;

Діагностика

див.: ХОС, ФОЗ, отруєння миш'яком

Диференціальна діагностика

див.: ХОС, ФОЗ

Лікування

див.: ХОС, ФОЗ

• Антидот: Стрижижевського 100 мл на 2 л води;

• Антидот: унитіол 5%-5 мл у/м за схемою:

1-е доб. 3-4 р/д (через 6-8 часів);

2-е доб. 2-3 р/д;

3-7-е доб. 1-2 р/д;

• тіосульфат натрію 20%-20 мл у/у кап. на р-ні NaCl 0,9%;

• кальцію хлорида 10%-10 мл у/у кап. на р-ні NaCl 0,9%;

• вітамін С, В1, Р, ДО, ліпамід 0,025 р 3 р/д;

• гемотрансфузії, уведення розчинів плазми;

Вивчити:

Інтоксикація з'єднаннями , що містять миш`як

Етіологія

Основні етіологічні чинники

Представник

Загальні токсикологічні дані

У с/г використовується для боротьби з грибковими захворюваннями рослин і гризунами.

Кальцію арсенат - порошок білого цвіту.

• Шляхи надходження отрути в організм: пероральний;

• інгаляційний; перкутонеальний; парентеральний;

Основна ділянка усмоктування:

• дванадцятипала кишка;

• початковий відділ тонкого кишечника;

Депонування і розподіл отрути:

• протягом декількох місяців;

• практично у всіх органах;

• накопичення у високих концентраціях;

Виділення важких металів і миш'яку:

• через нирки (сеча);

• печінку (жовч);

• слизова оболонка шлунка і кишечника (кал);

• потові, слинні залози;

Патогенез

Механізм токсичної дії

• місцева дія;

• резорбтивна дія;

Місцева дія:

• деструкція тканининекрозструп

Резорбтивна дія:

• блокування функціонально активних груп білків і ферментів і структурних білків;

• блокування тіолових груп (SH), амінні, карбоксильні групи;

• порушення білкових, вуглеводних, жирового обмінів;

• руйнується структура клітинних оболоноквихід із клітини К+ і вхід Na+ і Н2О

• накопичення в специфічному епітелії нирок, печінки, кишечнику;

Класифікація отруєнь

За ступенем ваги:

• легка;

• середня;

• важка;

За течією:

• Гостра інтоксикація;

• Хронічна інтоксикація;

Клініка

Дати перелік основних клінічних проявів, форм

Ускладнення

Гостра інтоксикація

• катаральна форма

 слабість, запаморочення;

( нудота, блювота;

 солодкуватий смак у роті;

 гіперемія слизуватих оболонок;

• шлунково-кишкова форма

 металевий смак у роті;

( неприборкана блювота, профузний понос;

( почуття печіння в горлі, стравоході;

 різка слабість, запаморочення;

 зниження АТ, непритомність, судоми;

• паралітична форма

( різка слабість, сонливість;

( відчуття почуття страху;

 хворобливі посмикування м'язів;

 утрата свідомості, кома;

Хронічна інтоксикація

(розмаїтість клінічних ознак)

( слабість, головна біль;

( втрата апетиту, нудота;

( присмак металу в роті;

( диспепсичні розлади;

 порушення ЦНС: астенічний поліневритичний синдром і т.д.

• екзотоксичний шок;

• токсична енцефалопатія; диплопія; епілептиморфні судороги;

• токсична нефропатія;

• токсична дистрофія печінки;

• анемія, гемоліз;

Діагностика

див.: ХОС, ФОР

Лабораторна діагностика

1. Визначення вільного Hb у крові методом фотоелектроколориметрії;

2. Кількісне визначення миш'яку в крові і сечі колориметричним методом;

3. Кількісне визначення миш'яку;

Диференціальна діагностика

Основні захворювання подібні по клініці з отруєннями препаратами миш'яку

• гострі ШКТ захворювання;

• гострі захворювання нирок;

• гострі ПМК;

Лікування

Основні чинники терапії

Методи детоксикації організму (див. ФОР):

• специфічна антидотна терапія (див. ФОР);

• симптоматична терапія:

1. Профілактика і лікування екзотоксичного шоку (уведення наркотичних анальгетиків, спазмолітиків, кортикостероїдних гормонів, масивна инфузіонна терапія);

2. Лікування гемоліза складається в залуження плазми, форсованому діурезі;

3. Лікування опіків ШКТ;

4. Лікування токсичної нефропатії;

5. Лікування токсичноі дистрофії печінки;