5. Наукові підходи щодо сутності стратегічного управління:

5.1. Дизайнерський підхід: ефективну стратегію можна створити лише в ході напруженого та жорстко контрольованого розумового процесу, добре вивчивши зовнішню ситуацію. Головна дійова особа – керівник організації.

(П. Селзнік, А.Уандлер, К.Ендрюс)

5.2. Формальний підхід: розглядає створення стратегії як відносно ізольований систематичний процес, що складається з окремих етапів (І.Ансофф,Е.Кемпбелл, Дж. Стейнер та ін..)

5.3. Аналітичний підхід: розглядає створення стратегії як процес вибору ключової стратегічної позиції фірми, що ґрунтується на аналітичних розрахунках і залежить від галузевої структури ринку. (М.Портер, К.Хаттен)

5.4. Підприємницький підхід: процес формування стратегії має ґрунтуватися на життєвому досвіді, інтуїції й баченні керівника – власника організації (Й.Шумпетер, А.Коул, Д. Коллінс)

5.5. Навчальний підхід: світ бізнесу досить різноманітний,а тому недоцільно дотримуватися заздалегідь розробленої стратегії (Дж.Куїн, Г.Хемел, Ч.Прахальд)

5.6. Політичний підхід: процес формування стратегії є відображенням відкритої бороти за вплив з використанням політичних методів і влади (Г.Аллісон, Дж.Пфеффер, В.Естлі)

6.5.7. Трансформаційний підхід: процес стратегічного управління зводиться до адекватної реакції на зміни у зовнішньому середовищі за допомогою трансформації організації (Г.Мінцберг, А.Чандлер, Р.Майлс)

5.7. Інституційно-інноваційний підхід. (Т.Веблен, Д.Ходжсон, Б.Одягайло)

Згідно К.Юнга, система підсвідомих прообразів (архетипів) програмує та мотивує майбутню діяльність в умовах типової реальності. Причому, для всієї маси діяльних суб’єктів архетипи є стандартними. Проникаючи в людську свідомість і несвідомо спрямовуючи її, вони дають можливість вирішувати типові проблеми або, точніше, розв’язувати типові ситуації шляхом застосування універсальних засобів та прийомів. В основі уніфікації вирішення життєвих проблем лежить нагромаджений у підсвідомості історикогенетичний досвід або закодована інформація. Наші спостереження та знайомство з дослідженнями психологів і психоаналітиків дають підстави стверджувати, що вхід у свідомість теж здійснюється шляхом формування певних стереотипів.

Свідомість сприймає оточуюче середовище через мову, символи чи знаки, які мають певне значення. Перехід же від одної структури свідомості до іншої можливий завдяки розвитку значень слів або символів. По-іншому це називається узагальненням. Рівень розвитку узагальнень представляє собою змістовну структуру свідомості, яка визначає її системну структуру, взаємозв’язок і місце кожної із функцій. Людина можє усвідомлювати та діяти тільки на основі певних узагальнень. Тим більшу роль відіграють узагальнення, чим більше доводиться індивіду спілкуватись з іншими індивідами і узгоджувати свої інтереси. Людина пізнає себе та ототожнює з кимось і будує свою поведінку через певні узагальнення (взірці).

Дуже важливою є логіка узагальнень. Але одна справа, логіка дослідження, тобто логіка науки, а інша - логіка усвідомлення буття. Тут, як на рівні науки, так і на побутовому рівні має місце складна структура узагальнень, яку дуже непросто донести до свідомості. Та згадаємо категорію “рутина”, яку використовували інституціоналісти еволюційного спрямування{}. Як на думку еволюціоністів, то в поведінці господарчих суб’єктів головну роль відіграють рутини, або стійкі стереотипи поведінки. Цей термін може характеризувати шаблон, що постійно повторюється у діяльності певної організації, індивідуальне уміння чи безперебійне ефективне функціонування індивіда (організації). Індивідуальне уміння Т. Веблен у свій час називав інстинктом, тепер це вже соціальний імператив. Можна стверджувати, що рутини, це базове поняття в інституційно — еволюційній теорії, відображають проміжний межанізм перходу від соціального до природного, а також формування соціального.

Еволюціоністи керуються не оптимізаційними розрахунками, а рутинами. Вони стійні і при зміні оточуючого середовища практично не змінюються і стійкість ця обумовлена наступним. По-перше, рутини є своєрідними активами фірм, на придбання яких були здійснені безповоротні витрати і заміна яких коштує ще більше витрат. По-друге, заміна рутини може викликати погіршення або ліквідацію відносин як всередині фірми, так і з її партнерами. По-третє, рутини стійкі завдяки їх підсвідомому хоча і соціалізованому походженню. Звідси випливає висновок про відсутність внутрішньої природи оптимізації результатів. Цього можливо досягти завдяки зовнішньому впливу інститутів.

Семінар. Для глибокого засвоєння програмного матеріалу на семінарському занятті пропонується розглянути наступні питання:

1. Сутність та призначення стратегічного управління.

2. Еволюційний розвиток стратегічного управління.

3. Характеристика сучасної практики стратегічного управління зарубіжними компаніями.

4. Завдання стратегічного управління.

5. Характеристика та особливості застосування систем стратегічного управління.

З метою розвитку навичок наукового пошуку студентам пропонується підготувати доповідь по одній з наведених тем:

1. Етапи історичного розвитку стратегічного управління.

2. Необхідність та можливість переходу українських підприємств до стратегічного менеджменту.

3. Застосування концепції стратегічного управління на зарубіжних підприємствах.

4. Практика застосування стратегічного управління на вітчизняних підприємствах.

Рекомендована література [2, 3, 8, 9, 10, 11, 17]