- •Лекція №1 вступ. Переклад як навчальна дисципліна і наукова проблема. Основні положення теорії перекладу
- •1 Місце перекладу серед лінгвістичних дисциплін. Види перекладу.
- •2. Загальні положення теорії закономірних відповідників
- •2.1 Еквівалентні відповідники
- •Предметна обстановка й мовленнєва ситуація.
- •Лекція № 2 лексичні трансформації та формально-логічні категорії
- •Загальні положення.
- •2 Прийоми диференціації, конкретизації, ґенералізації. Формально-логічна категорія перехрещення
- •Прийом антонімічного перекладу і формально-логічна категорія контрадикторності
- •5 Прийоми цілісного перетворення і компенсації. Формально-логічна категорія „поза положенням”.
- •Лекція №3 граматичні трансформації та переклад синтаксичних конструкцій
- •1 Граматична форма й синтаксична конструкція
- •3 Амбівалентність синтаксичних конструкцій
- •4 Залежність перекладу компаративної конструкції від жанру матеріалу, що перекладається
- •5 Переклад абсолютних конструкцій
- •Лекція №4 експресивно-стилістична основа перекладу
- •Експресивна конкретизація при перекладі рідною мовою
- •Лекція № 5 переклад фразеологічних одиниць
- •Загальні положення
- •Експресивне використання фо через подвійну актуалізацію
- •Переклад образних фо
- •5 Переклад фо, позбавлених образної основи
- •Лекція №6 еквівалентність перекладу. Рівні еквівалентності
- •1.1 Поняття перекладацької еквівалентності. Перший рівень еквівалентності
- •1.2 Другий рівень еквівалентності
- •1.4 Роль функціонально-ситуативного зміста ориґіналу
- •2.1 Власне мовні аспекти змісту висловлювання. Четвертий рівень еквівалентності. Використання у перекладі синонімічних структур, порядку слів, типів речень
- •2.2 П‘ятий рівень еквівалентності. Можливі розбіжності у предметно-логічному значенні
- •2.3 Конотативний аспект значення слова
- •2.4 Еквівалентність при переданні внутрішньолінгвістичних аспектів значення слова
- •Лекція №7 прагматика перекладу. Нормативні аспекти перекладу
- •Поняття прагматики тексту
- •1.2 Прагматичний потенціал тексту
- •2.1 Норма перекладу
- •2.2 Види перекладу
- •2.3 Типи перекладацьких помилок
- •Список літератури
1.4 Роль функціонально-ситуативного зміста ориґіналу
У вищеописаних трьох типах еквівалентності спільність змісту ориґіналу й перекладу полягала у збереженні основних елементів змісту тексту. У змісті будь-якого висловлювання виражається якась мета комунікації через опис якоїсь ситуації, який здійснюється певним засобом (шляхом відбору деяких ознак даної ситуації). У першому типі еквівалентності у перекладі зберігається тільки перша з указаних частин зміста ориґіналу (мета комунікації), у другому типі – перша й друга (мета комунікації та опис ситуації) у третьому – всі три частини (мета комунікації, опис ситуації та спосіб її опису).
Вираз «частина змісту» не означає, «частина висловлювання» чи «зміст частини висловлювання». Частини змісту не розміщені у змісті лінійно, таким чином, щоб в одній частині виражалася мета комунікації, а в іншій – опис ситуації. Вони висловлюються усім складом висловлювання, одна через іншу.
2.1 Власне мовні аспекти змісту висловлювання. Четвертий рівень еквівалентності. Використання у перекладі синонімічних структур, порядку слів, типів речень
Якби два висловлювання в ориґіналі й перекладі були повністю тотожними, необхідно, щоб повністю збігалися не тільки мета комунікації опис ситуації, але і їхні лексичні одиниці, а також синтаксичні відношення між ними. Змісту висловлювання не існує повз значення мовних одиниць, що його складають. Вони не тільки сумісно виражають функціонально-ситуативні аспекти змісту висловлювання, але й вносять у цей зміст і додатковий зміст, який також входить у повідомлення.
У різних умовах комунікації на перший план виступають окремі смислові елементи висловлювань, і в такому разі вибір того чи іншого слова або синтаксичної структури набуває важливої ролі у змісті всього повідомлення.
Якщо у перших трьох типах еквівалентності елементи смислу зберігалися при незначному збігу мовних засобів, то в четвертому типі еквівалентності відтворюється і значна частина значень синтаксичних структур ориґіналу. Тут уже зберігаються відомості не тільки «для чого», «про що» й «що» говориться у тексті ориґіналу, але, частково і «як це говориться». Максимально можливе збереження синтаксичної структури ориґіналу й перекладу називають синтаксичним паралелізмом.
Відношення між ориґіналом та перекладом четвертого типу еквівалентності характеризуються такими особливостями:
значний, хоча і неповний паралелізм лексичного складу – для більшості слів ориґіналу можна підібрати відповідні слова в перекладі з близьким змістом;
використання у перекладі синтаксичних структур, які аналогічні структурам ориґіналу або пов’язані з ними відносинами синтаксичного варіювання;
зберігання у перекладі трьох частин змісту ориґіналу і мети комунікації, вказання на ситуацію та спосіб її опису.
Зміст висловлювання має значну спільність, відрізняючись лише додатковою інформацією, що міститься у кожній окремій структурі: He was never tired of old songs. – Старі пісні йому ніколи не набридали.
Порядок слів має важливе значення при четвертому типі еквівалентності, тому що використання аналогічної структури нерідко стає можливим лише за умови змінення порядку слідування слів у даній структурі.
Можливо при перекладі й варіювання між простими, складно-сурядними та складно-підрядними реченнями. Різниця між типами речень має певну комунікативну значущість.
Стилю англійських газет та публіцистичних матеріалів властиве поєднання в одному реченні різнорідних, відносно незалежних ідей. Це не є властивим для мови перекладу. Тому при перекладі таких речень збільшується їхня кількість. Водночас змінення кількості речень може здійснюватися й у бік зменшення.