Тема 4. Міжнародна торгівля

Основні поняття та терміни

Реекспорт; реімпорт; фрахт; зовнішньоекономічна інфраструктура; база цін ФОБ; база цін СІФ; сальдо торгового балансу; експортна квота; структура експорту; структура імпорту; політика вільної торгівлі; протекціонізм; мито; тарифна квота; ембарго; ліцензування експорту та імпорту; субсидія; демпінг; режим найбільшого сприяння (РНС).

Методичні рекомендації

Міжнародна торгівля — найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналізації сфери обміну, і дотепер залишається найрозвинутішим сектором світового господарства, охоплюючи понад 80 % усіх міжнародних ділових операцій.

У широкому розумінні міжнародна торгівля являє собою будь-яку міждержавну обмінну діяльність товарами, послугами та іншими результатами людської праці або елементами природи і виступає матеріальною основою світового товарного ринку. Що стосується взаємозв’язку міжнародної торгівлі з іншими формами МЕВ, то він проявляється в тому, що: по-перше, так реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків — вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва та ін. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків є важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню між-народного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Для оцінки масштабів, структури, динаміки та результативності міжнародних і зовнішньоторговельних операцій потрібно оволодіти системою кількісних та якісних показників, серед яких найважливіші: обсяги експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обігу; генеральна та спеціальна торгівлі; експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квоти; товарна, географічна, видова та інституційні структури торгівлі тощо.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Теорії міжнародної торгівлі.

2. Спеціальні галузеві принципи міжнародного економіч­ного права: принцип найбільшого сприяння; принцип національного режиму; принцип преференційного режиму; принцип свободи транзиту та ін..

Тести

1. Базу цін ФОБ використовують для вартісної оцінки:

1. світового сукупного продукту;

2. зовнішньоторговельного товарообігу;

3. експорту;

4. імпорту.

2. Зовнішньоторговий оборот країни це:

1. увесь експорт країни за винятком гуманітарної допомоги;

2. сума експорту та імпорту;

3. всі експортні постановки;

4. увесь експорт товарів, що не оподатковується.

3. Засновником теорії порівняльних переваг є:

1. К. Маркс;

2. У. Петті;

3. А. Сміт;

4. Д. Рікардо.

4. Політику протекціонізму вперше рекомендували:

1. фізіократи;

2. меркантилісти;

3. сучасники;

4. класики.

5.Головною метою діяльності Світової організації торгівлі є:

1. впровадження протекціоністських заходів;

2. надання допомоги країнам, що розвиваються;

3. лібералізація торгових відносин;

4. стимулювання експорту.

6. Із методів зовнішньоторговельної політики Світова організація торгівлі рекомендує застосовувати:

1. квотування;

2. ліцензування;

3. митний тариф;

4. субсидії.

7. Міжнародна торгівля це:

1. система господарських відносин між різними країнами, їх регіональними об'єднаннями, окремими підприємствами.

2. операції, здійснювані регіональними і муніципальними органами управління, зокрема цільові закупівлі і продажі продукції на зовнішньому ринку;

3. сфера міжнародних товарно-грошових відносин, або оплачуваний сукупний товарообіг між всіма країнами світу.

4. це активне використовування різних форм сумісного підприємництва, організація зон вільного підприємництва, ліквідація державної монополії зовнішньої торгівлі (по більшості позицій), ефективне використовування принципу порівняльних переваг країни в міжнародному розподілі праці.

8. Зовнішньоторговельне сальдо – це:

1. це різниця між сумою експорту і реекспорту;

2. це різниця між сумою експорту і реекспорту, з одного боку, та сумою імпорту і реімпорту, з другого боку;

3. це різниця між сумою імпорту і реімпорту;

4. сума експорту та імпорту з одного боку та реекспорту і реімпорту з іншого боку.

Найбільші світові імпортери – це:

США. Німеччина, Велика Британія;

Росія, Франція, Голландія;

Китай, Бразилія, Мексика;

Польща, ПАР, Саудівська Аравія.

10. Який із перерахованих варіантів не відноситься до основних способів визначення цін товарів:

1. При підписанні контракту фіксується принцип визначення ціни;

2. Ціна твердо фіксується при укладенні контракту;

3. Ковзаюча ціна залежно від зміни вартості елементів витрат;

4. Немає правильної відповіді.

11. Згідно якої базисної умови формування цін відповідальність продавця закінчується перед судном у порту країни експортера:

1. «постачання здійснено, мито сплачено»;

2. “франко-вздовж борту судна”;

3. “вартість, страхування і фрахт”;

4. “франко-завод”.

12. Зовнішньоекономічна політика держави, яка пов’язана з мінімальним втручанням держави має назву:

1. протекціонізм;

2. фритредерство;

3. політика стабільної торгівлі;

4. Немає правильної відповіді.

13. Інструменти зовнішньоторговельного регулювання за рівнями втручання поділяються на:

1. однобічні (автономні), двосторонні;

2. мікроекономічні, макроекономічні;

3. тарифні, нетарифні;

4. монополістичні, конкурентні.

14. Які з перерахованих засобів нетарифного регулювання не належать до групи «Прихованого протекціонізму»:

1. державні закупки як гарантування реалізації національних товарів з одночасним зменшенням ринкової ніші імпортної продукції;

2. вимоги про обов’язкове використання місцевих компонентів і чинників (сировина, робоча сила, транспортні засоби та ін.);

3. “добровільні” обмеження експорту, коли експортер зменшує поставки у зв’язку з небезпекою більш негативних бар’єрів;

4. технічні бар’єри з вимогами подання сертифікатів якості, екологічної безпеки, виконанням санітарно-гігієнічних ветеринарних і фітосанітарних норм, правил техніки безпеки та ін.

15. «Балансувальна» функція мита полягає у:

1. захисту національних виробників і стримування імпорту;

2. недопущення небажаного експорту товарів, якщо внутрішні ціни нижче світових;

3. стимулювання демпінгу при експорті та антидемпінгові процедури при імпорті;

4. Немає правильної відповіді.