1)

Кримські гори

  Кримські гори простягаються з заходу на схід на 150 км., мають ширину 50—60 км. Схили гір асиметричні: північні — довгі й пологі, південні — круті, з чим пов'язана неоднакова структура їхньої ландшафтної висотної поясності. В основі гори складені тріасовими та юрськими породами: сланцями, пісковиками. Головне пасмо утворене масивними вапняками юрського періоду. Тектонічними  рухами, руслами річок Головне пасмо розбите на окремі гірські масиви-яйли: Ай-Петрі, Ялтинську яйлу, Бабуган-яйлу, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-яйлу, що постали над Південним берегом Криму.

  На Південному березі Криму помітно вирізняються вулканічні породи, якими складені мис Карадаг, гори Кастель, Аюдаг та ін. У формуванні рельєфу Кримських гір основна роль належить тектонічним і денудаційним процесам. У районі Бахчисарая ними утворені долини, своєрідні останці-гори: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен та ін. У приморській смузі Південного берега Криму відбуваються активні абразійні процеси. Пухкі породи підмиваються і зносяться в море. Тому берегова смуга, така потрібна для будівництва міст, курортів, руйнується. Від руйнування береги захищаються інженерними спорудами. Підпірні стінки міцно тримають зсувні тіла, а буни і хвилеломи зменшують руйнівну силу морської стихії.

  У Кримських горах розвинулися середньо - і низькогірні, пасмово-улоговинні широколистяно-лісові, мішано — лісові, передгірні лісостепові, гірські лучні, прибережно — схилові, субтропічні середземноморські ландшафти.

  Широколистяно-лісові ландшафти сформувались у межах передгірних куестових пасом. Куестово-лісові ландшафтні місцевості тяжіють до найвищих ділянок Внутрішнього пасма, де переважають низькорослі дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах. Низькогірні лісові місцевості характерні для пасмових знижень із бурими та коричневими ґрунтами. На північному макросхилі Головного гірського пасма широколистяно-лісові ландшафти розвинулися на середньогірських схилах, останцевих низькогір'ях, де панують пухнасто- і скельнодубові ліси на бурих гірських лісових ґрунтах; у гірсько-долинних місцевостях переважають букові та мішані широколистяні ліси на бурих гірських лісових ґрунтах. Видові відмінності ландшафтів пов'язані з неоднорідністю геолого-морфологічної будови гірських пасом, неоднаковою вираженістю висотних ландшафтних поясів. З урахуванням цього Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Передгірну, Головного гірського пасма, Південного берега Криму.

  Передгірна область охоплює Зовнішнє і Внутрішнє куестові пасма, де переважають лісостепові ландшафти з чорноземами і дерново-карбонатними ґрунтами, дубовими лісами і лучними степами, міжпасомними поздовжніми улоговинами, долинно-терасовими природними комплексами, переважно розораними, з високою селитебною і шляховою освоєністю. Річна сума опадів 550 мм., сума активних  температур 3000—4500 °С. Річний стік зарегульований водосховищами. Локально поширений поверхневий карст — улоговини, лійки, понори, полья та ін.

  Область Головного гірського пасма простягається від Каранських висот (316 м.) до горбистих височин мису Іллі (310 м.). На північному схилі до 750—800 м. поширені горбасто-улоговинні низькогір'я з бурими гірськими ґрунтами під дубовими лісами (дуб пухнастий, скельний). Вище від цього поясу тягнуться глибокорозчленовані середньогір'я з бурими гірсько-лісовими й дерново-буроземними ґрунтами під буково-грабовими та буково-сосновими лісами. Вище 1000 м., на межі з яйлинським поясом високостовбурні букові ліси заступає приземисте букове криволісся. Верхній ландшафтний пояс Головного пасма утворюють закарстовані середньогір'я з гірсько-лучними чорноземоподібними ґрунтами та гірськими чорноземами під гірськолучними й петрофітними степами (яйли). Тут поширені різноманітні карстові форми: полья, ванни, лійки, улоговини, понори, колодязі, шахти. Багато в гірському Криму глибоких карстових печер, шахт, колодязів. Казковим, дивовижним є світ карстових печер Криму.

  На північному схилі Головного пасма утворилися глибокі ущелини — каньйони. Всім відомий Великий каньйон Криму — унікальний витвір природи. У третинний період, коли в Криму перебігали горотворні процеси, в єдиному вапняковому масиві стався розлом. Потім завдяки дії води тріщинувата смуга навколо розлому перетворилася на глибокий каньйон. Довжина його 3 км., а глибина досягає 350 м. Дном каньйону тече річка Коккозка з чистою, прозорою, прохолодною водою. Для подолання верхів'я каньйону і виходу з нього на масив Ай-Петрі потрібні альпіністські підготовка і спорядження. Не ходіть у каньйон і швидко повертайтеся з нього під час дощу: вузький, він швидко переповнюється водою, потік стає стрімким, котить важкі брили, що є небезпечним для життя.

  На сухих південних експозиціях схилів Головного пасма та кам'янистих урвищах ростуть напівчагарники. У карстових лійках, улоговинах росте бук, на скелястих урвищах трапляється тис ягідний. Інтенсивному розвиткові карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових порід, кліматичні умови. На Головному пасмі випадає за рік від 1000 мм. (на заході) до 600—700 мм. (на сході) опадів, причому 50—60% у вигляді снігу. Клімат яйлинського поясу прохолодний (середні температури липня +15, +16 °С, січня -4 °С). Головне пасмо є акумулятором підземних вод, які  розтікаються на південні й північні схили, даючи початок струмкам і річкам.

  На південному макросхилі Кримських гір широколистяно-лісові ландшафти утворюють низькогірний ярус з пухнасто- і скельнодубовими та мішаними широколистяними лісами й чагарниками на бурих гірських ґрунтах; вони ж охоплюють середньогірні схили, прияйлинські середньогір'я з буковими, дубовими, дубово-буковими лісами на бурих гірських лісових ґрунтах.

  Своєрідності ландшафтній структурі надають вулканічні високогір'я з розрідженими ялівцево-грабинниковими та дубовими лісами на коричневих ґрунтах. Вулканічні ландшафти краще виявлені на масиві Карадаг. Тут поширені рідкостійні ксерофітні ліси й чагарники, під якими сформувалися коричневі ґрунти. Характерними є амфітеатроподібні прибережні зсувні схили з приморськими чагарниками, ялівцево-дубовими лісами, лісопарками, виноградниками, субтропічними культурами. Карадаг оточений з заходу і півночі вапняковими вершинами. Східний Крим і Карадаг — гори невисокі; 300—500 м. Але близькість моря, загостреність форм, значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Карадаг — справжній музей вулканічних порід просто неба. Тут, окрім жерла згаслого вулкана, ви побачите юрську вулканічну лаву, химерні фігури — результат вивітрювання вулканічних порід.

  Область Південного берега Криму охоплює прибережну смугу від мису Айя до Планерського. Її територія складена верхньотріасовими, юрськими сланцями й вапняками. Розміщення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція приморських схилів сприяли розвиткові ландшафтів середземноморського типу. Це — найтепліша природна область в Україні: середні температури липня +23,5, +24 °С, січня +4,5, +2,0 °С. Сума активних температур найбільша в Україні — 3700—4100 °С, річні опади недостатні: 577 мм. (Ялта), 430 мм. (Алушта), 323 мм. (Судак). Максимум їх припадає на осінньо-зимовий період. Південнобережна область має багату флору, значну кількість ендеміків, вічнозелені дерева й чагарники, тут поширені зарості шибляку і фригани. Якщо будете в Криму, відвідайте Алупкинський парк, а надто — його верхню частину, де природні насадження гармонійно поєднуються з природною рослинністю. Лебедине озеро оточене чилійською араукарією, ліванським кедром, мексиканською сосною, суничником дрібноплідним та ін. Це означає, що в сучасні ландшафти і парки Південного берега Криму тропічні та субтропічні екзоти з різних частин світу внесені людиною. Свідченням цього є

Нікітський ботанічний сад — всесвітньо відомий своєю науковою діяльністю та колекцією рослин. У Нікітському ботанічному саду прекрасно розвиваються представники тропічної та субтропічної флори з усієї земної кулі.

  Природні умови Кримських гір сприяли розвиткові виноградарства, садівництва, ефіроолійних культур, перетворенню Криму на один із найважливіших курортно-рекреаційних районів світу.

  У Кримських горах поширені унікальні природні ландшафти; їхні флора і фауна охороняються в заповідниках Мис Мартьян, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, Кримському. Своєрідності ландшафтам Південного берега Криму надають його парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва: Фороський, Місхорський, Лівадійський, Масандрівський, Гурзуфський, Нікітський ботанічний сад та ін.

З вікіпедії Курортно-рекреаційний потенціал

Курортно-рекреаційний потенціал Криму обумовлюється різноманітністю природних ландшафтів — від степових на півночі до покритих лісами Кримських гір у південній частині. Багатство Криму — це його клімат, для якого характерно достаток сонця, тепла та світла. Особливості циркуляції повітря в сполученні з впливом Чорного, Азовського морів та Кримських гір формують три основних кліматичних райони: степовий, гірський та південно-бережний.

Вздовж південного узбережжя розташовані курорти: Ялта, Алупка, Сімеїз, Гурзуф, Місхор, Лівадія, Форос, Керчь, Алушта.

Різноманітність мікрокліматичних умов, достаток вічнозеленої рослинності гір та височин, родовища лікувальної грязі і джерел мінеральних вод сформували декілька типів курортів:

• кліматичні (Старий Крим),

• кліматобальнеологічні (Ялта,Алушта),

• кліматобальнеогрязьові (Євпаторія, Феодосія, Саки).

Завдяки географічному положенню, екологічним та історичним умовам Крим з глибокої давнини був своєрідним перехрестям різних племен, народів та культур. Історико-культурні ресурси На території Криму понад 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури та архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст та монастирів, генуезька фортеця, святі місця різних конфесій і інші, використовуються як туристичні об'єкти.

[Ред.]Ландшафтні ресурси

Шість державних заповідників, 33 заказника, з них 16 загальнодержавного призначення, 87 пам'ятників природи, 13 з них загальнодержавного призначення, 10 заповідних урочищ і ін.

[Ред.]Лікувально-мінеральні ресурси

Дуже високо оцінюється за світовими стандартами ринкова вартість мінерально-сировинних (бальнеогрязьових) ресурсів Криму, його пляжів і прибережних земельних ділянок.

В даний час у Криму відомо 26 родовищ лікувальних грязей та ропи, а також більш 100 джерел мінеральних вод різного хімічного складу. 15 грязьових родовищ та 13 великих родовищ мінеральних вод віднесені до категорії лікувальних.

[Ред.]Рекреаційні ресурси

Більш 90 % рекреаційних об'єктів сконцентровано на вузькій 3-х кілометровій прибережній смузі моря. У глибинних територіях (гірничо-передгірних) розміщені лише невеликі (до 100 місць), малокомфортабельні об'єкти, хоча в цій «Кримській Швейцарії» є всі необхідні умови та ресурси для рекреаційного освоєння високого рівня.

Крім того, можливості розвитку інфраструктури екологічного та соціального туризму в сільській місцевості, системи курортного сервісу в нових прибережних регіонах рекреаційного освоєння, системи сервісу для неорганізованих відпочиваючих, шоу-бізнесу та індустрії розваг, створення інфраструктури для елітних видів спорту, впровадження унікальних методів лікування становлять безсумнівний інтерес для ділових партнерів.

Наявність туристських ресурсів, особливості наявної інфраструктури дають можливість розвивати в Криму нетрадиційні форми туризму:

• спелеологічний

• скелелазіння

• кінний

• велосипедний

• дельтапланеризм

• гірничо-пішохідний

• винні та мисливські тури

• вертолітні екскурсії

• прогулянки на яхтах

• підводні занурення з аквалангом

• науковий та автотуризм

Усі ці тури можуть бути комбінованими, розрахованими як на групи, так і на індивідуальних туристів, поєднуються із широким спектром додаткових послуг, різної класності.

Поряд з туристичною, пріоритетною галуззю в Автономній Республіці Крим діє санаторно-курортна. Вона базується на використанні мінеральних вод (з потенційним дебітом 14 тис. м³ на добу), лікувальних грязів (з балансовими запасами 22,4 млн. м³), пляжів (довжиною 517 км.), кліматичних і ландшафтних ресурсів, морського та гірського повітря та ін.

Усього в Криму нараховується більше 600 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, використовуваних як для цілорічного, так і для сезонного лікування та відпочинку на 155,5 тисяч ліжкомісць. Санаторії та пансіонати з лікуванням становлять 28 % цих закладів та розташовані переважно на Південному березі Криму, а також на курортах Євпаторія, Саки, Феодосія. Усі санаторії Криму мають спеціалізацію, що залежить від особливостей лікувальних факторів місцевості, де вони розташовані.