125 Кібербезпека / 4 Курс / 4.1_Основи охорони праці / БЖД і ООП Екзамен

14. Пропаганда та навчання з питань охорони праці на виробництві

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі й студенти під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання і перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.

На підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються наказом керівника відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці та формуються планиграфіки проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів.

Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації на підприємстві, здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавець доручає організацію цієї роботи. Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Відповідальність за організацію та здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань з питань охорони праці покладається на роботодавця.

15. Пил і його види. ГДК пилу. Дія пилу на організм людини

Предметна діяльність людини спричиняє надходження у повітряне середовище виробничих приміщень пилу. Забруднення повітряного середовища пилом обумовлено невідповідністю між розвитком промислового виробництва та технічними засобами очистки його відходів. Пил – це поняття, що визначає фізичний стан речовини, подрібненої на маленькі частки.

За походженням пил поділяється на два класи:

органічний: рослинний (дерев’яний, бавовняний ), тваринний (кістковий, вовняний), штучний (пластмасовий); неорганічний: мінеральний (кварцовий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий).

За розмірами частинки П.в. поділяються на грубі (10-100 мкм); мікроскопічні (0,25-10 мкм) і субмікроскопічні (менше 0,25 мкм).

Відповідними держстандартами встановлені певні Гранично Допустимі Концентрації пилу на робочих місцях. Наприклад, для магнезиту – 10

мг/м3, вапняку 6 мг/м3; азбесту, азбоцементу – 6

мг/м3; тальку, слюди, мусковіту – 4

мг/м3; цементу, олівіну, апатиту, фосфориту – 6 мг/м3.

Пил може бути причиною різних хвороб шкіри, зокрема дерматитів, захворювань алергійної природи, онкологічних, пневмоконіозів.

Слизова оболонка бронхів також реагує на постійне подразнення пилом. Від дії пилу рослинного і тваринного походження розвивається хронічний пиловий бронхіт. Для нього характерна поява фіброзних змін через інгаляційну дію фіброгенних аерозолів. А також може розвинутися бронхіальна астма.

Пил може спричинити фіброгенну, токсичну, подразнювальну, канцерогенну, радіоактивну, сенсибілізуючу дію. Тривале подразнення пилом дихальних шляхів здатне викликати хронічний катар з утворенням гіпертрофії із потовщенням слизової оболонки, внаслідок чого порушується фільтруюча функція носа.

16. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища.

Запиленість повітря робочої зони — це наявність частинок пилу в повітрі. Пил – це маленькі частини речовини, які здатні довгий час знаходитися у повітрі, або у виробничих газах у зваженому стані (аерозоль). Осівши пил, називається – аерогель.

Загазованість – це наявність різноманітних газів у повітрі робочої зони, які, потрапляючи в організм людини через органи дихання, шкіряний покрив, шлунково-кишковий тракт, можуть спричинити отруєння й враження органів і систем життєзабезпечення. У зв’язку з цим сучасні методи виявлення отруйних речовин у повітрі й захист від них мають велике значення для забезпечення сприятливих умов для роботи. Для цього відбирають проби повітря на основних робочих місцях. За результатами аналізу взятих проб повітря судять про ступені шкідливості повітряного середовища.

Для визначення запиленості повітря слід користуватися лабораторною установкою, що зображена схематично:

1-порція пилу; 2-вентилятор; 3- пилова камера; 4-респіратор; 5-конусна оправка; 6-алонж; 7-гумова трубка; 8-аспіратор типу 822; 9-вентилі ротаметрів; 10-ротаметри; 11вихідні штуцери ротаметрів; 12-вимикач; 13штифт для кріплення респіратора.

Для визначення загазованості повітря повинна бути лабораторна установка:

1-вентилятор; 2-заслонка; 3-трубка для вимірювання статистичного тиску; 4- трубка для вимірювання повного тиску; 5-газова камера; 6-всасувальний повітровід; 7- пневматична трубка; 8-гумова трубка; 9-мікроманометр ММН 240; 10резервуар; 11-скоба; 12нахилена вимірювальна трубка; 13-отвір; 14-отвори для кріплення гумових рукавичок; 14сосуд із рідиною, яка легко випаровується ; 15-гумова трубка газоаналізатора; 16-шток; 17-фіксатор; 18-газоаналізатор УГ 2; 19-індикаторна трубка

17. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов.

Мікроклімат виробничих приміщень залежить від характеру технологічного процесу, пори року, часу доби, кліматопогодних умов на ефективності засобів щодо його нормалізації.

В умовах виробництва переважають окремі елементи мікроклімату: висока або низька температура чи вологість повітря, швидкий або повільний його рух, інтенсивна інфрачервона радіація, або різноманітне їх поєднання .

Залежно від того, який компонент мікроклімату переважає виробництва бувають:

переважно з конвекційним мікрокліматом; переважно з радіаційним мікрокліматом;

з підвищеною вологістю, яка поєднується з високою або низькою температурою.

Температура повітря є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат виробничого середовища.

Людина має здатність регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть за значних коливаннях температури повітря.

Теплообмінні процеси організму регулюються терморегуляційними центрами і корою головного мозку. У шкірі людини розташовано 250000 холодових і 30000 теплових терморецепторів від яких сигнали про зміну температури надходять у центри терморегуляції.

Терморегуляція – це процес забезпечення теплообміну між організмом і навколишнім середовищем та збереження температури тіла на постійному рівні незалежно від температури зовнішнього повітря.

Стійкість температури тіла (36,6 С) зберігається у тих випадках, коли кількість тепла, що утворюється в організмі й надходить до нього ззовні, відповідає кількості тепла, що віддається людиною у навколишнє середовище.

Суб’єктивні тепло-відчуття людини підтримуються шляхом зрівноваження процесів хімічної та фізичної терморегуляції.

18. Контрольно-вимірювальні прилади для визначення параметрів мікроклімату. Комфортна зона.

Основним завданням сучасної кліматологічної техніки є створення комфортних умов для життєдіяльності людини.

Оцінка діяльності систем мікроклімату є важливим складником їх ефективності. Для оцінки впливу середовища на людину потрібно визначити не тільки кількісну величину окремих параметрів мікроклімату, а й результат їх загального впливу на людський організм. Деякі значення температури, вологості та швидкості вітру створюють умови, які є подразнюючими і навіть нестерпними для людини. Розрахувати вплив одного фактора на людину не складно, куди важче розрахувати вплив поєднання декількох факторів. Для формулювання якісного індексу комфорту були введені такі системи оцінки, як теплове навантаження середовища (WBGT) та індекс дискомфорту (DI). Відповідно до індексу дискомфорту умови змінюються від комфортних до дещо подразнюючих, а потім до нестерпних, як це показано на шкалі.

Існує чотири причини локального дискомфорту: високий перепад температури по вертикалі надто гаряча чи холодна підлога велика асиметрія теплового випромінювання повітряні потоки

Сучасні прилади дають змогу вимірювати не тільки окремі параметри мікроклімату, а й визначати на їх основі вплив сукупності виміряних параметрів. Прикладом цього може служити лінійка приладів італійської фірми Delta Ohm, яка спеціалізується на виготовленні високоякісної вимірювальної техніки.

Такими приладами є гігротермометри серії HD2101, вимірювач теплового навантаженя середовища (WBGT) HD3202, а також спеціалізований мультифункціональний прилад DO9847.

Зона комфорту - область життєвого простору, дає відчуття комфорту, затишку і безпеки.

19. Параметри мікроклімату та їх нормування в залежності від виду виконуваної роботи.

Основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.00588. Ці параметри нормуються для робочої зони - визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладено диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони створюють відчуття теплового комфорту та передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть спричинювати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених, огороджень не повинна перевищувати:

-35 Вт/ма при опроміненні 50 % і більше поверхні тіла;

-70 Вт/м2 при опроміненні від 25 % до 50 % поверхні тіла;

-100 Вт/м2 при опроміненні не більше 25 % поверхні тіла.

20. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини.

Шкідлива речовина - це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.

Токсичними (отруйними) називаються речовини, які, потрапляючи в організм навіть у відносно невеликих кількостях, викликають порушення нормальної життєдіяльності аж до отруєння. Вони можуть бути у вигляді газу, пари, рідини і пилу.

Шкідливі речовини утворюються також як побічні продукти в процесі самої роботи. Цинк і кислоти, які використовують при оцинковуванні, мають незначну токсичну дію, але в результаті взаємодії їх з арсеном в разі забруднення може утворитись арсеновмісний водень — речовина високої токсичності.

Хімічнонебезпечні й шкідливі виробничі чинники класифікуються за характером дії на організм людини:

-токсичні (свинець, ртуть та ін.);

-подразнювальні (хлор, бензин, гас, кислоти, луги тощо);

-сенсибілізуючі (бензин, гас І т. ін.);

-канцерогенні (продукти неповного згоряння авіаційних палив та ін.);

-мутагенні (свинець, ртуть і т.ін.);

-такі, що впливають на репродуктивну функцію (спирти, креолін тощо);

-за шляхом проникнення в організм людини:

-через органи дихання (хлор, ефір, азот, гелій, окис вуглецю і т. ін.);

-через шлунково-кишковий тракт (свинець, хромовий ангідрид, ціаністі сполуки і т. ін.);

-через шкірні покриви і слизові оболонки (гас, бензин тощо).

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на такі класи небезпеки: перший — надзвичайно небезпечні; другий — високонебезпечні; третій — помірнонебезпечні; четвертий - малонебезпечні.

21. Принцип побудови та дія природної вентиляції (аерації). Дефлектори.

Аерація - здійснюється в холодних цехах за рахунок вітрового тиску, а в гарячих цехах за рахунок спільної і роздільної дії гравітаційного і вітрового тисків. Літньої пори свіже повітря надходить до приміщення через нижні прорізи, розташовані на невеликій висоті від підлоги (1 - 1,5 м), а виходить через прорізи в ліхтарі будинку.

Надходження зовнішнього повітря взимку здійснюється через прорізи, розташовані на висоті 4 - 7 м від підлоги. Висота береться з таким розрахунком, щоб холодне зовнішнє повітря, спускаючись у робочу зону, встигло досить нагрітися за рахунок перемішування з теплим повітрям приміщення. Міняючи положення стулок, можна регулювати повітрообмін. Перевагою аерації є те, що великі обсяги повітря подаються і вилучаються без застосування вентиляторів і повітроводів. Система аерації значно дешевше механічних систем вентиляції.

Недоліки: влітку ефективність аерації знижується внаслідок підвищення температури зовнішнього повітря; повітря, що надходить до приміщення, не обробляється (не очищується, не охолоджується).

Дефлектори – це спеціальні насадки, встановлені на витяжних повітроводах, які використовують енергію вітру. Дефлектори застосовують для виведення забрудненого або перегрітого повітря з приміщень порівняно невеликого об’єму, а також для місцевої вентиляції, наприклад, для витяжки гарячих газів від ковальських горнів, печей тощо.

22. Схеми механічних систем вентиляції (припливної і витяжної) та характеристика їх елементів.

Припливні системи служать для подачі до приміщення чистого вентильованого повітря замість вилученого. Припливне повітря за потребою піддається спеціальній обробці (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо). Витяжна вентиляція видаляє з приміщення (цеху, корпусу) забруднене або нагріте відпрацьоване повітря.

Взагалі, в приміщенні передбачаються як припливні, так і витяжні системи. Їхня продуктивність повинна бути збалансована з урахуванням можливості надходження повітря до суміжних приміщень або з них. У приміщеннях може бути також передбачена тільки витяжна або тільки припливна система. У цьому разі повітря надходить до приміщення зовні або із суміжних приміщень через спеціальні прорізи або вилучається з приміщення, або перепливає до суміжних приміщень.

23. Види місцевої вентиляції, суть методів розрахунку необхідного повітрообміну.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною. Місцева вентиляція при якій здійснюється концентрована подача

припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітрянотеплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників у гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси (рис.1) призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається з вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку, знизу чи зверху воріт або дверей.

Рис.1 Повітряно-теплові завіси: а - з нижньою подачею повітря; б - з боковою двосторонньою подачею повітря; в - з боковою односторонньою подачею повітря Місцева витяжна вентиляція

Забезпечує вловлювання шкідливих виділень (газів, парів, пилу) безпосередньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає їх поширенню в приміщенні. У промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі, які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого та закритого типу Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне

вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом. Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки е характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.