125 Кібербезпека / 4 Курс / 4.1_Основи охорони праці / БЖД і ООП Екзамен

8. Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві

На підприємствах і в організаціях широке розповсюдження отримав триступеневий контроль за охороною праці:

На першому ступені контроль здійснюється майстром, механіком, уповноваженим інспектором з охорони праці, які щодня на початку зміни перевіряють готовність машин до роботи.

Щотижня начальник цеху разом з представником комісії з охорони праці здійснюють другий ступінь контролю за охороною праці на своїх ділянках.

На третьому ступені контролю головний інженер, інженер з охорони праці, головний механік раз на місяць перевіряють стан засобів безпеки.

Результати перевірки записуються у «Журналі триступеневого оперативного контролю з охорони праці», який повинен зберігатися у начальника структурного підрозділу. При цьому начальник структурного підрозділу намічає заходи, призначає виконавців і терміни виконання.

Якщо намічені заходи не можуть бути виконані силами структурного підрозділу організації, то начальник структурного підрозділу по закінченні роботи комісії зобов’язаний доповісти про це керівнику організації для вжиття відповідних заходів. У разі грубого порушення правил і норм охорони праці, яке може завдати шкоди здоров’ю працівників або призвести до аварії, робота припиняється комісією до усунення цього порушення.

9. Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить.

Навчання з питань охорони праці - це навчання працівників, учнів,

курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань і навичок з питань охорони праці або безпечного ведення робіт;

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж

Проводиться:

-з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; -з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть

безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; -з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження

трудового або професійного навчання; -з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Первинний інструктаж.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

-новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю; -який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого; -який виконуватиме нову для нього роботу;

-відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Первинний інструктаж проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

-до початку трудового або професійного навчання; -перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з

використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Повторний інструктаж.

Повторний інструктаж на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативноправовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

-на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; -для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

-при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; -при зміні технологічного процесу, або модернізації устаткування, приладів

та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; -при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони

праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; -при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів -

для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Цільовий інструктаж.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: -при ліквідації аварії або стихійного лиха;

-при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

10.Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.

Положення про розслідування визначає, які ушкодження здоров’я працівників відносяться до нещасних випадків. Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження отримані внаслідок пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі – нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу легшу роботу терміном не меньш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

За результатом розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також інші.

Нещасні випадки, пов’язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання, або у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і про них складається акт за формрю Н-1.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий, повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

До факта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця, медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров’я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою.

Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - після отримання необхідних матеріалів.

На вимогу потерпілого власник зобов’язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу – місцевому органу виконавчої влади.

Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається також до санепідемстанції.

Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є потерпілий.

Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не меньш як 2 роки.

11.Методи аналізу виробничого травматизму. Показники частоти, важкості та непрацездатності.

Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують:

Технічний; Груповий; Топографічний; Монографічний;

Статистичний методи.

Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об’єкті. Цим методом переважно користуються науково

– дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з’ясування обставин і причин виникнення негативних подій. Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) – частоти, тяжкості й загальних втрат.

Показник частоти ( ) характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

, (1)

де Т – загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік) по закритих лікарняних листках; П – середня кількість працюючих за той же період часу.

Показник важкості травматизму ( ) характеризує загальну тяжкість травм, що показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму і

визначається за формулою: , (2)

де D- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму ( ) обчислюють за формулою:

, (3)

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Аналізуючи показники виробничого травматизму протягом відповідного періоду часу, можна зробити висновок про їх динаміку на різних видах господарської діяльності, у різних галузях промисловості та в цілому у державі.

12. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві, їх коротка суть.

Причини нещасних випадків поділяються на організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні.

Організаційні причини:

-незадовільна організація, розташування і утримання робочих місць, проходів та проїздів;

-порушення режиму роботи і відпочинку;

-використання невідповідного інструмента, обладнання, пристроїв;

-недостатня освіченість робітників, невідповідність працюючого роботі, що він виконує;

-незадовільна якість або відсутність індивідуальних захисних засобів;

-відсутність попередження про небезпеку;

-неправильна організація праці, нераціональний режим роботи;

-тривале вимушене одноманітне або ненормальне положення тіла чи окремих його частин та їх перенапруження.

Технічні причини:

-недосконалість технологічних процесів;

-недосконалість обладнання і пристроїв;

-відсутність огорож і запобіжних пристроїв;

-незадовільний стан обладнання, інструмента і пристроїв.

Санітарно-гігієнічні причини:

-недостатність об'єму і площі виробничих приміщень;

-ненормальні метеорологічні умови (температура, вологість, швидкість руху і тиск повітря);

-теплові випромінювання;

-освітлення не відповідає нормам;

-шкідливі та отруйні речовини;

-шкідливі випромінювання;

-шум і вібрації;

-поганий стан побутових і профілактичних установок та пристроїв.

13. Обов'язки роботодавця (адміністрації) з питань охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативноправовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує

безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.