2. Коран і кораністика.

В іровчення ісламу викладене в головній «священній книзі» мусульман — Корані. Зміст Корану нібито був переданий Мухаммеду самим Аллахом через ангела Джебраїла окремими одкровеннями, головним чином в Мецці і Медині в 610 та 632 рр. Основу Корану складають перші проповіді Мухаммеда. Повний текст Корану (сухуф) був зібраний після смерті Мухаммеда при халіфі Османі. Він складається з 114 глав (сур), які мають 6236 аятів (за різними варіантами підрахунку). Коран містить віропов-чальні настанови, культові приписи, які регулюють сімейні, май­нові, правові та інші суспільні відносини. Тексти Корану виго­лошують під час публічних і приватних молитов, державних і сімейних торжеств. Багато слів і виразів із Корану увійшли в лі­тературу та побутову мову мусульман незалежно від їхньої наці­ональності.

Вплив Корану на духовний і суспільний розвиток народів Сходу дає право віднести його до найцінніших здобутків культу­рного поступу всього людства. В історії людства він посідає міс­це поряд з Біблією.

73

Коран разюче відрізняється від старозаповітних та євангельсь­ких текстів. Це не цілісний літературний твір з єдиною компози­ційною схемою, а тим більше — теологічний трактат і послідов­ним викладом системи віровчення ісламу. Коран народжувався стихійно, віддзеркалюючи вир життя суспільства на зламі епох, а тому не мав будь-якого плану. В Корані зібрані виступи, пропові­ді, «пророчі' одкровення», що вмовляють чи викривають, повча­льні історико-релігійні оповіді про долю стародавніх народів і по­сланих до них пророків, містить притчі й заклинання, етико-правові та обрядові приписи. Усе це було проголошене в різний час, протягом більш як двадцяти років, перед різними аудиторіями з приводу різних конкретних обставин, мало зв'язок з різними по­діями або ж народжувалося через якісь суто внутрішні причини.

Крім релігійно-філософського, законодавчого та історико-культурного, викликає інтерес і літературний аспект вивчення Корану. Це найдавніша пам'ятка прози арабською мовою, що ві­добразила, завдяки художнім засобам, етапи еволюції особистос­ті Мухаммеда, його утвердження як віровчителя і людини нової епохи. Сприйнятий як слово Аллаха, Коран став джерелом фор­мування єдиної літературної мови арабських народів.

Як святе письмо мусульман, Коран відіграє важливу роль у житті сучасних мусульманських держав. Якщо Коран — це святе письмо мусульман, то святим переказом ісламу є Суна — збірка переказів (хадисів). Вона вміщує епізоди з життя Мухаммеда як зразок для наслідування всьому мусульманському світові. В іс­ламі принцип монотеїзму проведений більш послідовно, ніж в інших релігіях. Тому першим догматом віровчення ісламу є віра в єдиного бога Алла (Аллах, утворивши все існуюче, є вищим і всемогутнім, мудрим, милостивим верховним суддею. Поруч з ним нема інших богів, Аллаху покірні всі явища природи, люди, ангели і демони). Другий догмат ісламу — віра в ангелів, які ви­конують веління Аллаха — оберігають рай та пекло. Третій дог­мат — віра в те, що Коран є священною книгою мусульман. Чет­вертий догмат — віра в пророків та посланництво Мухаммеда. П'ятий догмат — віра в кінец світу та загробне життя. Шостий догмат — визнання зумовленості долі людин Богом. Сьомий до­гмат ісламу — це віра в воскресіння після смерті.

В ісламі є дві основні течії- суннізм і шиїзм. Шиїтська система віровчення розроблена в XII—XIII ст.ст., визнає тільки 5 догма­тів: 1) Таухід — єдинобожжя- 2) Адль — справедливість. 3) Ну-буваат — пророцтво. 4) Імамот — влада імамів. 5) Кіямат — вос­кресіння мертвих.

74