2. Життя Гаутами Будди

Я кщо звернутися до буддиста з запитанням про те, як виникла релігія, котру він сповідає, то відповідь буде короткою: її проголосив людям Шак'ямуні, пустельник з племені шак'їв. Треба сказати, що існують як міфічна, так і реальна біографія Бу­дди (що означає на санскриті «освітлений вищими знаннями», тобто Просвітлений).

Згідно з міфологічною версією, після численних перероджень Будда прийшов на землю, щоб виконати свою місію лорятунку, вказати людству шлях до виходу із страждань. Для свого остан­нього переродження, а він пройшов їх 550, і кожен раз у новому обличчі — від царя до пацюка (83 рази він був святим, 58 — ца­рем, 24 — монахом, 12 — куркою, 18 — мавпою, 13 — торгів­цем, 8 — гусем, 6 — слоном, 5 — рабом, 3 — парієм, а також ве­ликою кількістю різноманітних тварин), Будда обрав царевича Сіддхартху, який належав до знатного роду. Будда сам обрав час, частину світу, місто, сім'ю та жінку, яка стане його матір'ю в останньому переродженні.

Напередодні цієї події дружина царя на ім'я Майя (або Маха-майя) побачила дивний сон: їй наснилося, що боги, стражі чоти­рьох країн світу, перенесли її ложе в гори Гімалаї та залишили під деревом. Потім з'явилися богині, дружини тих богів, омили її в водах священного озера, одягли її в небесний одяг, і вона знову лягла, та раптом з'явився білий слон і увійшов у її правий бік.

Зранку цариця розповіла свій сон царю; цар зібрав мудреців, щоб вони роз'яснили йому дивний сон, і мудреці відповіли, що

57

якщо у цариці народиться син, то він стане царем царів (чакрава-ртином), володарем усіх країн і народів, якщо його молоді літа пройдуть безтурботно, а якщо він зустрінеться зі стражданнями світу та стане пустельником, то стане великим вчителем мудрос­ті, тобто Буддою, та своїм вченням просвітить увесь світ. І через деякий час цариця народила дитину, яка з'явилася на світ незви­чайним способом, тобто вийшла з боку матері. Малюк зробив сім кроків і вигукнув заклик, котрий почули всі боги Всесвіту. Поло­ги застали Майю в містечку Лумбіни, що знаходиться тепер на території Непалу, у 10 км на північ від індійського кордону. Че­рез сім днів після пологів вона померла. Боги з'явилися до ново­народженого та піднесли йому подарунки.

Існує різне датування життя Будди. У травні 1956 р. буддисти всіх країн й напрямків відзначили 2500 років з дня смерті Будди А оскільки Будда прожив близько 80 років, то офіційні роки його життя — 624 — 544 рр. до н.е. Але за науковою версією роки життя Будди — 566 — 486 рр. до н.е. Він звісний під різними іменами: Сіддхартха (загальне ім'я, санскрит той, хто досяг ме­ти), Гаутама (родове ім'я, що означає «той, що походить з роду Готамів»), Шак'ямуні (літ. мудрець з племені шак'я).

Хлопчик мав тридцять три ознаки того, що на нього чекає ве­лике майбутнє (золотавий колір шкіри, довгі мочки вух, довгі па­льці рук, знак колеса на ступні, широкі п'яти, світле коло волосся між бровами тощо). Однак батько хлопчика зовсім не хотів втра­тити сина, що обов'язково сталося б, якби син вирішив присвяти­ти себе релігії. Тому він оточив дитину піклуванням і багатством, старанно маскуючи від нього похмурі сторони життя. Не виходя­чи за межі князівської садиби, принц вивчав стародавню ведійну літературу, навички управління, правила етикету тощо. Ще хлоп­чиком Сіддхартха вражав усіх своїми непересічними здібностя­ми, силою, спритністю та розумом. Досягнувши 16 років, він од­ружився на своїй кузині Яшодхаре. Дружина подарувала йому сина, якого назвали Рахулою, що означає «перешкода». Життя сім'ї сповнилося радості та щастя.

Одного разу Сіддхартха випадково опинився за стінами пала­цу і тоді відбулися так звані «чотири зустрічі», які дуже змінили його життя. Він побачив вкритого гнійними виразками хворого, згорбленого роками слабого старця, поховальну процесію та ас­кета, що поринув у роздуми. Перші три зустрічі засвідчили йому нестійкість сансари (круговорот буття), тобто старість, хвороба та смерть, а остання — шлях до звільнення від ціх страждань Сіддхартха вирішив шукати вихід з пастки хвороби — старості —

58

смерті. Він вирішив втекти від розкоші та покинув палац. До того моменту Сіддхартсі виповнилося 29 років.

Спочатку майбутній Будда став учнем двох мудрих жреців-брахманів. Він засвоїв від них вчення про ілюзорність навколиш­нього світу, про колесо сансари та закон Карми, однак не відчув себе наближеним до істини. Тоді він оселився у лісі та віддався суворому аскетизму. Протягом шести років він приборкував ба­жання тіла та зміцнював дух і волю, але зрозумів, що це не допо­може йому оволодіти вищою мудрістю. Тоді, зміцнивши свої ті­лесні сили (з'ївши рису та юшки) і змивши з себе весь бруд у річці Найраджуна (Напранджана) в містечку Урувіл'я, що текла неподалік, Сіддхартха сів під священне дерево бан'яна (смоків­ниця) та промовив сам собі, що не зійде з цього місця до досяг­нення повного прозріння. Це було в Священній рощі Буддгагая, в 2/3 шляху з Делі до Калькутти.

Злий демон Мара вирішив зашкодити цьому благому наміру — він то посилав до Сіддхартхи трьох своїх дочок — Вождеління, Незадовільненість і Пристрасть, які приймали образи вродливих дівчат, то оточував військом страшних бісів. Після того як Сідд­хартха витримав спокуси чудовиська-демона, на нього зійшло Просвітлення (бодхі) та відкрилися таємниці істинного Знання. Царевич пригадав усі свої переродження, такі різні і в той же час однакові — спершу народження, щастя або страждання, та потім — смерть. Він зрозумів, як можна все це припинити. Це трапило­ся в день народження Будди, йому виповнилося 35 років.

Чимало днів провів Будда під цим деревом, яке пізніше отри­мало назву «Дерево пізнання» в роздумах, як пояснити людям, що складає причину всіх пристрастей, і прийшов до висновку, що тільки проповідь відкритої ним істини може допомогти врятува­тися й іншим людям. Потім це дерево стало в буддизмі священим.

Першу проповідь Будда виголосив у парку Ришіпатана біля Ванараси (Бенареса) на півшляху з Делі в Калькутту для п'ятьох колишніх своїх товаришів — аскетів. В цій проповіді він коротко переказав своє вчення про сутність світу та шлях до порятунку. І ці минулі аскети стали першими членами заснованої ним черне­цької общини — Сангхі. З тих пір більш як 40 років мандрував Будда з міста в місто, проповідуючи своє вчення, приваблюючи до себе учнів і послідовників, створюючи братства.

Легенди проголошують, що вчення Будди розповсюджувалося по всій Індії зі швидкістю повітря. За правдою до нього приходили і багаті, включаючи царя держави Магадха Бімбісару та його сина Аджаташатру, і бідні, і знатні юнаки, і блудниці. Багато жерців

59

попередньої релігії прийняли вчення Будди. Навіть дикий слон, якого випустив на Будду один з його переслідувачів, розпростерся біля його ніг. Але до Будди приходили всі ті, кого не задовольняли малозрозумілі повчання жреців-брахманів; ті, хто почував себе не­спроможним дотримуватися крайнощів аскетизму, а також прак­тикувати дуже складні вищі рівні йоги, ті, хто вважав дуже доро­гими та малоефективними святкові храмові церемонії.

У 80-літньому віці, дорогою в місто Кушинагара, Будда тяжко захворів, з'ївши страву з грибами, які приготував один з його бі­дних послідовників Чунда. Будда знав, що ця їжа не свіжа, і по­просив все віддати йому, щоб не постраждали супутники. Прибу­вши до міста, він увійшов у ліс, сів на землю в «позі лева», та провів для тисяч монахів і мирян свою останню проповідь, яка закінчувалася словами «Усьому приходить кінець!». Після цього, вважають буддисти, він занурився в нірвану. Смерть Будди буд­дисти називають досягненням великої нірвани. Згідно з каноном, Будда помер у день травневого повнолуння. Цю дату шанують, як дату народження та прозріння, тому її називають «тричі свя­тим днем».

Тіло Будди за давнім індійським звичаєм було спалено, а прах розділено між усіма послідовниками, щоб не було між ними роз­брату. У восьми містах ті, хто отримав жменьку попелу Будди, поховали його та збудували надмогильні куполоподібні склепи — ступи. Культ ступ і досі розповсюджений у буддистських країнах.