3. Неорелігії в Україні

В иникнення нетрадиційних релігій в Україні має свою історію. Треба зазначити, що, по-перше, одна частина нетради­ційних культів не виникає на Україні, а проникає, експортується з інших країн (наприклад, Свідки Єгови) по-друге, в Україні ви­никають і власні неорелігійні течії (Біле Братство, Рун-віра).

Руйнування радянського простору супроводжувалося глибо­кою соціально-економічною кризою та політичною нестабільніс­тю. Мільйони людей опинилися в злиденному стані і в ситуації ідеологічної дезорієнтації. Колишні радянські ідеали-ідоли було знищено, а нових не запропоновано. Це породило соціальний пе­симізм і відчай. Традиційна для України православна церква за часи атеїзму втратила свої позиції, сама переживала інституційну кризу і тому не досить активно запропонувала українцям свою опіку. Варто згадати, що в результаті певних політичних подій у

252

самому православ'ї була відсутня єдність між Українською Пра­вославною Церквою Московського Патріархату (УПЦ МП) і Україн­ською Православною Церквою Київського Патріархату (УПЦ КП). Як наслідок, Україна стала благодатною ареною для виникнення і поширення нових релігій.

Контингент релігійних організацій нового напрямку в Україні складають переважно особи з невисоким освітнім рівнем, часто — це люди з порушеними соціальними зв'язками (непрацюючі, до­могосподарки, пенсіонери, розлучені і самотні), інколи, особи які відмовилися від виконання громадського обов'язку (служби в армії, наявність ідентифікаційного коду тощо). В Україні спосте­рігається соціальна поляризація суспільства, тому що середній клаб знаходиться у стані формування і як такий ще не сформова­ний. Серед прихильників нових релігійних організацій люди пе­реважно не заможні, які приходять в організацію за співчуттям, підтримкою, інколи і за матеріальною допомогою, у пошуках душевного спокою.

Серед прихильників нових релігій в Україні варто виділити три групи:

1. Помірно віруючі. Це не сталий контингент організації. Лю­ ди, що знаходяться у стадії пошуку, допускають внутрішній сум­ нів, виступають проти радикалізму, інколи розчаровуються і втрачають зв'язок з організацією.

2. Переконані віруючі. Знаються в догматиці і культовій прак­ тиці, є активними учасниками всіляких заходів, складають осно­ ву організації.

3. Фанатики. З нетерпимістю справляться до інакомислення. Критику організації сприймають як власну образу, схильні до ек­ стремістських дій.

В Україні діє приблизно 6 тис. релігійних організацій (а це май­же 5 млн адептів), з них близько 50 мають впливові центри за кор­доном, які надають фінансову і організаційну допомогу. Організації, як правило, регламентують питання сімейно-шлюбних відносин, ставлення до влади, до навколишнього світу, протиставляють свій «чистий» образ життя «гріховному» світу, по-своєму тлумачать за­повіді, оспівуючи Бога в сучасних популярних мотивах. Ні в кого не викликає подиву священик з мікрофоном у руці на стадіоні, на тан­цювальному майданчику. Сучасні релігійні організації не ігнорують надбання науково-технічного прогресу, діти безкоштовно отриму­ють ази комп'ютерної грамоти, вивчають іноземні мови, спілкують­ся з іноземними місіонерами. Слова «секта», «гіпноз», «релігійний авторитаризм» не популярні, в суспільстві панує стан неорелігійної

253

ейфорії (що викликає настороження православних священників), ніхто не хоче, щоб його «рятували із секти».

Спостерігаючи одне з новітніх богослужінь, помітили, що чим артистичніший пастор (або інший служитель), чим талановитіше він жестикулює і розмахує Біблією, чим фанатичніше і голосніше він звертається до неба, чим більше децибелів видобувають цер­ковні музиканти зі своїх електроінструментів, тим сильніші по­чуття слухачів, їхня реакція позбавлення від переповнюючих емоцій і щиріші пожертви. Здалося, що бажання знову і знову пе­режити подібні емоції і відчуття єдності спонукатимуть ще раз відвідати служіння — збори. В релігійних общинах учасників знають персонально, завдяки чому релігійна громадськість учас-ливо опікується життям своїх «сестер» і «братів»: і продуктами допоможе, і ліками, і недужого догляне.

В Україні діяльність нових релігійних організацій різноплано­ва, наприклад, «Армія порятунку» (штаб-квартири в Києві, Доне­цьку, Харкові, Криму) завдяки переважно пожертвам із СІНА, Швейцарії, Франції утримує три соціально-медичні центри для людей похилого віку, лікульно-реабілітаційний центр для нарко­манів та алкоголіків. Представники деяких релігійних культів (са-таністи) здійснюють акти вандалізму. В деяких організаціях схі­дні (орієнталістичні) церкви новачкам пропонують оволодіння способами керування психічною енергією «кунділіні» і «чакри». В колишніх палацах культури знахарки влаштовують платні сеа­нси зцілень, демонструючи релігійну атрибутику, ліцензії і сер­тифікати, з українських телеканалів віщують американські, аф­риканські та інші проповідники, розраховуючи на громадян держави з тисячолітньою християнською традицією.

Це ситуація релігійного плюралізму, яка межує з анархізмом. Нові релігії декламують піклування, допомогу і порятунок, але інколи має місце незадекламована експлуатація фізичної і психі­чної залежності людей.

Нові релігії в Україні — феномен, який чекає свого ґрунто­вного вивчення. Вони ще не проявили себе у повній мірі, адже мають зовсім дитячий вік свого існування. Але вже зараз їх мож­на розділити на дві групи. Перша — теократичні організації (на­приклад, Свідки Єгови, що сповідують не стільки дотримування таїнств та обрядів, скільки пропаганду віровчення «від домівки до домівки» і нагадують більше не релігійну організацію, а фір­му, що організовує бізнес на релігії. Треба зауважити, що на дум­ку одних релігієзнавців, Свідки Єгови — це течія протестантиз­му, тобто традиційної релігії, на думку інших, Свідки Єгови —

254

варіант не сучасної, а старої нетрадиційної релігійності. Одно­значно те, що дана організація є новою для України). Друга — авторитарні або харизматичні організації (наприклад, Велике Бі­ле Братство, Церква останнього заповіту).

Одним з найбільш сумнозвісних нових релігійних утворень України стало «Велике Біле Братство» (1990). Організатором і автором віровчення був Ю. Кривоногов, колишній співробітник Київського Інституту Людини. Проголосивши себе пророком Юоаном Свамі і живою богинею Марією Деві Христос свою дружину (Марію Двигун), він у 1994 р. відмовився від створеної ним організації і віровчення. Біле Братство мало вплив на Украї­ну і на долі багатьох людей.

Організація відповідала класичним характеристикам релігій­ного культу. Біле Братство нараховувало приблизно 1 тис. адеп­тів, сповідувало зневагу до всіх існуючих богів, окрім Марії Деві Христос — живої матері бога, яка ототожнювала себе з Софією (Премудрістю божою) і вважала, що Софійський собор у Києві присвячений саме їй. Послідовники повинні були одягатися в білі одежі, проповідувати вчення на вулицях, залишити сім'ї і пере­бувати в комунах. Після трагічних подій 21 листопада 1993 р. у Києві, пов'язаних з очікуванням оголошеного Страшного Суду, організатори секти були притягнуті до кримінальної відповіднос­ті, а дехто з прибічників потрапив у психіатричні лікарні, потре­буючи допомоги у соціальній реабілітації. На цьому історія Ве­ликого Білого Братства завершилася.

Засновником ще однієї вітчизняної неорелігії був Л. Силенко, відомий літературознавець, лінгвіст, етнограф і краєзнавець, аме­риканський громадянин українського походження (1965). РУН-віра (Рідна українська національна віра) не має багато прихильни­ків, але викликає неоднозначний інтерес: від повного заперечення до абсолютного схвалення. Л. Силенко не погоджується з датою прийняття християнства (988р.), наполягаючи що насправді вчен­ня Ісуса Христа, віра в Нього, в Святу Трійцю була сприйнята дав­німи українцями ще у 35 році, коли Андрій Первозванний зявився на Дніпрі серед скіфів-орачів і став проповідувати Слово Господ­нє, а потім поставив дерев'яний Хрест на Старокиївській горі, де сьогодні височить Андріївська церква. Українські жреці-волхви — сприяли сприйняттю Християнства у стародавній Україні.

Віра в Ісуса Христа, на думку Силенка, не позбавляла давніх українців права бути сонцепоклонниками (язичниками). Гармо­нійне поєднання двох релігій — сонячної і християнської — ві­роломно поруйнував князь Володимир, 988 рік — то дата варвар-

255

ського знищення язичництва, тисячолітньої віри давніх українців, знищення поетичного світогляду давніх українців, їх духовності і єдності з Природою, з рідною Землею. «Мага Віра» — нова українська Біблія. РУН — це віра в єдиного Господа на ім'я Даж-бог. Передбачається 17 заповідей — РУН віри і 7 законів правед­ного життя. Ось деякі з них:

^ люби свого бога;

^ не поклоняйся чужим богам;

^ самоудосконалюй розум, душу і тіло;

^ шануй рідних;

^ вір у себе;

^ виховуй дітей у дусі РУН-віри.

В поведінці, за РУН-вірою, треба демонструвати цілеспрямо­ваність і героїзм, бути справедливим і дисциплінованим, дотри­муватися національного навіть у побуті і смакових перевагах.

Активна релігійна практика РУН-віру не супроводжувала. Поширення неорелігій в Україні є елементом світового релігій­ного процесу, що супроводжується зростанням кількості і масо­вості релігійних організацій. Проте слід пам'ятати, що більше не завжди краще, можливо повернення до основ християнства стане новою сторінкою розвитку релігійного життя в Україні.

Питання для самоконтролю

1. Н азвіть об'єктивні і суб'єктивні вияви кризових явищ в релігії XX—XXI ст.ст.

2. Розкрийте зміст і форми нетрадиційних релігій.

3. Назвіть особливості і причини секуляризаційних процесів в Україні.

4. Поясніть, чому, на Ваш погляд, послідовниками нетрадиційних релігій є переважно молодь.

5. Обґрунтуйте причини синтетичності, синкрети­ чності і еклектичності неорелігій.

6. Поясніть, чому нетрадиційні релігії висувають на перший план емоціпно-психологічний аспект, екстра­ вагантність зовнішнього вигляду і культової практики.

7. Проаналізуйте відомі Вам наслідки діяльності но­ вітніх нетрадиційних релігійних організацій на Україні.

8. Назвіть і прокоментуйте особливості нових релі­ гійних течій та організацій в Україні.

256

17*

Тематика рефератів

1. Н еохристиянство в Україні: витоки, сутність, форми.

2. Особливості та класифікація нових релігійних те­ чій на Україні.

3. Релігії орієнталістського напряму (Товариство Свідомості Крішни, послідовники Саї Баби, Омо- центр, Аум Сінрікьо — на вибір студента).

4. Виникнення та розвиток езотеричних об'єднань.

5. Сапєнтологічні рухи (Діанетика, Християнська Наука, Наука Розуму — на вибір студента).

6. Нові релігійні течії в контексті дегуманізації євро­ пейської культури.

Література

1. Б алагушкин Е. Г. Критика современньїх нетрадици- онньїх религий. Истоки, сущность, влияние на молодежь. — М., 1983.

2. Гуревич П. С. Нетрадиционньїе религий на Западе и восточньїе религиозньїе культьі. — М, 1985.

3. Петрик В. М., Ліхтенштейн Е. В., Сьомій С. В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно- політичній сфері України. Монографія (Навч. посібник). — К., 2002.

4. Колодний А. М. РУН віра (Рідна Українська Націона­ льна віра). — К., 2002.

5. Дудар Н. П., Пилипович П. О. Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). — К., 2002.

1. Митрохин Л. Н. Религий «Нового века». — М., 1985.

6. Религиоведение: Учебное пособие / Под ред. П. К. Лобазова. — Харьков, 2004.

7. Релігієзнавчий словник / Під ред. А. Колодного, Б. Ломовика—К., 1996.

257