3. Класифікація об’єктів дій авіаційних частин і підрозділів.

При виконанні основних бойових завдань, які пов’язані з вогневим і радіоелектронним впливом на противника, авіаційні частини (підрозділи) здійснюють ураження (знищення) і радіоелектронне придушення його об'єктів.

Об’єкт бойових дій авіаційних частин (підрозділів) – це жива сила, озброєння і військова техніка та різні споруди противника, які викликають інтерес з точки зору впливу на них.

Ціллю бойових дій авіаційних частин (підрозділів) називається об’єкт, який безпосередньо призначений для вогневого, радіоелектронного та інших видів впливу на нього.

Основні характеристики об'єктів бойових дій авіаційних частин (підрозділів) такі: місцеположення; координати; віддалення від ЛБЗ з противником; рухомість, розміри, склад і структура; характер діяльності; захищеність і живучість.

Зазначені характеристики є, як правило, вихідною інформацією під час оцінки об’єкта бойових дій, яка використовуються при їх класифікації та при отриманні даних більш високого рівня. Такими даними є демаскуючі ознаки та ППО об’єкта бойових дій.

Всі названі характеристики можуть застосовуватися при оцінці як наземних, так і повітряних об'єктів бойових дій. Проте, оцінюючи повітряні об’єкти, додатково до цих характеристик необхідно враховувати: склад, типи і бойовий порядок літаків (вертольотів); напрям, висоту, швидкість польоту, сильні та слабкі сторони літаків (вертольотів), які входять до складу повітряного об’єкта; місце ведучого групи літаків (вертольотів); район ведення повітряного бою.

В основу класифікації об'єктів бойових дій авіаційних частин (підрозділів) покладені основні ознаки, які витікають з характеристик цих об’єктів: місцеположення; наявність координат; ступінь рухомості; віддалення від ЛБЗ з противником; склад; форми і розміри; характер діяльності; ступінь ураження; ступінь захищеності; ступінь захисту; ступінь важливості; ступінь розпізнавання

За місцеположенням об’єкти класифікуються на наземні, морські та повітряні.

За наявністю координат об’єкти поділяються на об’єкти з відомими координатами та об’єкти із зазначенням району їх розміщення.

За ступенем рухомості об’єкти поділяються на стаціонарні, малорухомі, рухомі та мобільні.

До стаціонарних (нерухомих) об'єктів відносяться такі, які не можуть змінювати своє положення на місцевості або для переміщення яких необхідні підготовчі роботи протягом не менше однієї доби.

Малорухомі об’єкти – це такі об’єкти, які за час від моменту їх розвідки до моменту виходу у район об’єкта ударних груп літаків не змінюють істотно положення на місцевості, яке вони займають.

Рухомі об’єкти – це об’єкти, які у момент виходу в їх район ударних літаків можуть виявитися поза зоною огляду технічних засобів виявлення.

Підготовка малорухомих і рухомих об’єктів до переміщення триває від однієї години до однієї доби.

Мобільні об’єкти – це об’єкти, які потребують постійної наземної й повітряної дорозвідки та час готовності до переміщення (маршу) яких менше чи дорівнює одній годині.

За віддаленням від ЛБЗ з противником об’єкти класифікуються на тактичні об’єкти, оперативні об’єкти та об’єкти глибокого тилу.

За складом об’єкти поділяються на поодинокі (елементарні) та групові об’єкти.

Під поодиноким (елементарним) об’єктом мається на увазі окремий підрозділ чи будь-яка технічна споруда, що виконує своє завдання самостійно (наприклад, окремий корабель, міст, вогневий підрозділ ЗРВ та ін.).

До групових об’єктів відносяться такі, що складаються з поодиноких (елементарних) об’єктів, які розташовані на обмеженій території і виконують спільне завдання. Груповий об’єкт, що складається з рівнозначних елементарних об’єктів (наприклад, однотипні літаки, колона танків та ін.), називають однорідним. Однорідні групові об’єкти розрізняються за щільністю розташування елементарних об’єктів. Складними об’єктами називаються такі, що складаються з різних технологічно взаємозалежних елементарних об’єктів. Однак можливо виділити з усієї сукупності 1…3 елементи, що визначають вирішальним образом функціонування об’єкта (наприклад, реактор на атомної станції).

За формами і розмірами об’єкти поділяються на точкові, лінійні та площинні.

Ці характеристики відповідають тільки наземним і морським об’єктам.

До точкових об’єктів відносяться: ПУ частин (підрозділів); бази постачання озброєння і військової техніки; мости та переправи; перевали, тунелі та ін.

До лінійних об’єктів можуть відноситися: окремі промислові підприємства, які розташовані вздовж річок, водосховищ, озер та інших штучних водоймищ; колони на марші; ЗПС на аеродромах та ін.

У разі, якщо імовірнісні відхилення боєприпасів перевищують інтервали між елементарними об’єктами, цей однорідний груповий об’єкт вважається площинним об’єктом.

При визначенні повітряних об'єктів використовуються такі характеристики: тип і розміри одиночного об’єкта, вид і параметри бойового порядку групи літаків противника.

За характером діяльності об’єкти класифікуються на об’єкти, що функціонують, та об’єкти, що не функціонують.

Під ураженням об’єктів (цілей) розуміється ступінь їх чутливості до вогневого впливу засобів повітряного нападу противника.

Ступінь ураження різноманітних об’єктів (цілей) різна. Вона залежить від здатності об’єктів (цілей) функціонувати в умовах, що склалися після завдання авіаційних ударів противника по об’єктах (цілях).

Ступені (типи) ураження наземних (морських) поодиноких (елементарних) об’єктів (цілей) під час завдання по них авіаційних ударів засобів повітряного противника такі:

• знищені об’єкти (цілі) – це об’єкти (цілі) з вищим ступенем ураження, за якого об’єкти (цілі) в результаті впливу факторів застосованої зброї набувають стану непридатності до подальшого використання;

• виведені з ладу об’єкти (цілі) – це об’єкти (цілі), яким наноситься такий збиток (пошкодження) і створюються для них такі умови, за яких вони тимчасово (не менше 1 доби) втрачають боєздатність, обмежується їх здатність у маневруванні або порушується їх керованість;

• ушкоджені об’єкти (цілі), коли вони припиняють функціонування на час не менше 1 години.

• Ступені ураження наземних (морських) групових (площинних) об’єктів (цілей) під час завдання по них авіаційних ударів засобів повітряного противника такі:

• знищені (руйновані) об’єкти (цілі) – це об’єкти (цілі), коли не менше 50% усіх поодиноких (елементарних) цілей (площі), які входять до певного складу групового (площинного) об’єкта (цілі), буде знищено;

• придушені об’єкти (цілі) – це об’єкти (цілі), коли не менше 50 % усіх поодиноких (елементарних) об’єктів цілей (площі), які входять до складу групового (площинного) об’єкта (цілі), буде виведено з ладу;

• дезорганізовані об’єкти (цілі) – це об’єкти (цілі), коли не менше 50 % усіх поодиноких (елементарних) об’єктів цілей (площі), які входять до складу групового (площинного) об’єкта (цілі), буде ушкоджено.

Для поодиноких повітряних цілей встановлена така градація ступенів ураження:

тип А – ціль уражається миттєво, керований політ закінчується через 10-15 с.;

тип В – ціль збивається, керований політ закінчується через 2-3 хв.;

тип С – ціль зазнала пошкоджень, від яких вона не може виконувати бойове завдання.

Для групових повітряних цілей ступені їх ураження практично не розглядаються.

За ступенем захищеності об’єкти поділяються на незахищені об’єкти, слабко захищені об’єкти, помірно захищені об’єкти та міцно захищені об’єкти.

До незахищених об'єктів відносяться такі об’єкти, які відкрито розташовані на місцевості.

Слабко захищені об’єкти знаходяться у заглибленнях, укриттях легкого типу і обвалуваннях на місцевості.

Помірно захищені об’єкти розміщені на місцевості в укриттях важкого типу, а міцно захищені об’єкти – в укриттях важкого типу під землею.

За ступенем захисту від ураження об’єкти класифікуються на легкоуразливі об’єкти, легкоброньовані об’єкти, броньовані об’єкти та об’єкти з високим ступенем захисту.

Легкоуразливі об’єкти – це такі об’єкти, життєво важливі елементи яких за міцністю еквівалентні сталевим перегородкам товщиною до 6 мм (жива сила противника, РЛС, літаки на відкритих стоянках та ін).

Легкоброньовані об’єкти – це такі об’єкти, життєво важливі елементи яких еквівалентні за міцністю сталевій перегородці товщиною до 20 мм (БМП, БТР та ін).

Броньованими є такі об’єкти, життєво важливі елементи яких захищені бронею товщиною до 200 мм (танки, самохідні установки та ін).

Ураження об’єктів з високим ступенем захисту пов’язане з руйнуванням різного роду масованих бетонних і залізобетонних перегородок (залізобетонні укриття, цегляні залізобетонні споруди та ін).

За ступенем важливості об’єкти поділяються на першочергові, важливі та супутні.

За ступенем розпізнання об’єкти поділяються на розпізнані, не цілком розпізнані та не цілком розвідані.

Розпізнані об’єкти – це такі об’єкти, коли їх місце розташування, розміри та складові елементи повністю відомі.

Під не цілком розпізнаними об’єктами розуміються такі, коли місце розташування та розміри яких відомі, однак складові елементи яких екіпажами ударних літаків розпізнані бути не можуть (наприклад, унаслідок маскування останніх). Ступінь ураження цих об’єктів визначається так само, як і площинних об’єктів.

Не цілком розвіданими вважаються такі об’єкти, місце розташування та розміри яких приблизно відомі. Тому екіпажі літаків насамперед повинні ці об’єкти попередньо знайти, а вже потім уразити.

Всі об’єкти дій авіаційних частин (підрозділів) можуть бути виявлені візуально або за допомогою технічних засобів реєстрації фізичних полів, які створюють об’єкти (наприклад, електромагнітні чи гравітаційні поля).

За рахунок добре організованого маскування об'єктів противника можуть істотно знизитись можливості авіаційних екіпажів і підрозділів щодо їх виявлення й ураження.