20. Організаційна структура Інтегрованої системи ппо нато в Європі (natinads).

Управління силами і засобами ППО НАТО в Європі здійснює, через свій штаб, Верховний головнокомандувач Об’єднаних Збройних Сил (ОЗС) НАТО в Європі. Командувачі ОЗС НАТО у регіонах (субрегіонах) управляють силами і засобами ППО у відповідних зонах, командувач англійськими ВПС у Великобританії – в Атлантичній зоні.

Організаційна структура ІС ППО НАТО в Європі дозволяє здійснювати як централізоване (основний метод), так і децентралізоване управління бойовими діями сил і засобів ППО.

Організаційна структура компоненту командування та управління ІС ППО НАТО в Європі включає такі складові: колишню Наземну мережу ППО НАТО (NADGE – NATO Air Defence Ground Environment), до якої належать численні позиції, розташовані від Північної Норвегії до Східної Туреччини; вдосконалену Систему ППО Великобританії (IUKADGE) та Систему повітряного командування Португалії (POACCS). Ці системи об’єднують різноманітні пункти, обладнані сучасними радіолокаційними засобами, системами обробки даних і дисплеями та з’єднані сучасними цифровими засобами зв’язку, які забезпечують широкоформатний обмін інформації різного призначення.

Багатонаціональність є головним організаційним принципом ІС ППО НАТО в Європі. Значну частину наявної структури ППО традиційно фінансують через Програму спільної інфраструктури НАТО (у минулому – Програма інфраструктури); так само значною мірою фінансуватимуть її наступницю – систему, відому як Систему повітряного командування та управління (ACCS – Air Command and Control System). Ця система поєднує тактичне планування, визначення завдань та виконання всіх операцій ППО, повітряного нападу та повітряної підтримки. Отже її розмах набагато ширший за ППО. Вона розбудовується під наглядом Північноатлантичної ради, Комітету оборонного планування та Організації управління ACCS НАТО.

Система ACCS поступово (до 2010 р.) замінить систему NADGE. Поетапний перехід на нову систему здійснюється при одночасному існуванні і функціонуванні елементів систем NADGE та ACCS.

Інтегрована система ППО НАТО в Європі тісно взаємодіє з Системою ППО Північноамериканського континенту США і Канади НОРАД, французькою та іспанською національними системами ППО та корабельними засобами ППО 6-го флоту США у Середземному морі.

Безумовно, значна роль щодо взаємодії і спряження ІС ППО НАТО в Європі з іншими системами, силами і засобами ППО належить Системі раннього попередження й управління АВАКС.

Складовими компоненту озброєнь ІС ППО НАТО в Європі є: ЗРК великої, середньої і малої дальності; ЗА; винищувачі-перехоплювачі.

Наземна мережа ППО НАТО в Европі NADGE.

Призначена для безперервного спостереження за повітряним простором держав-членів НАТО та забезпечення перехоплювання засобів повітряного нападу противника.

Основні бойові можливості системи NADGE такі:

виявлення та перехоплювання повітряних цілей на висоті від 50 до 21000 м, при швидкості польоту цілі до 2 М та віддалі цілей на 500 км (при висоті їх польоту – 16000 м) і на 300 км (при висоті їх польоту – 3000 м);

розпізнавання та супроводження одночасно до 300 цілей та управління перехоплюванням до 30 цілей;

збір, накопичення та обробка даних по цілях, стану своїх сил і засобів ППО;

управління активними засобами ППО (ЗРК великої і середньої дальності; винищувачі-перехоплювачі);

здійснення оповіщення про повітряного противника для ЗРК малої дальності і ЗА.

Органи управління, що мають радіолокаційні станції (РЛС), розташовуються таким чином, що створюють суцільне, багаточастотне поле виявлення повітряних цілей не менш чим з двократним перекриттям на великих і середніх висотах.

До складу органів управління силами і засобами ППО системи NADGE належать:

оперативні центри зон ППО (ОЦЗ);

оперативні центри районів ППО (ОЦР);

оперативні центри секторів ППО (ОЦС);

центри управління і оповіщення (ЦУО);

пости управління і оповіщення (ПУО);

пости спостереження і оповіщення (ПСО);

пости далекого виявлення (ПДВ);

пости спостереження і оповіщення про цілі, що летять низько (ПСО НЦ).

Всі органи управління мають засоби автоматизації та лінії (канали) електрозв’язку з цифровою обробкою даних (інформації).

Оперативний центр зони ППО є командним пунктом (КП) командувача зони ППО. Дані, що передаються в ОЦЗ, обробляються і надходять до центру повітряних операцій (ЦПО), що дає змогу командувачу регіонального (субрегіонального) командування ОЗС НАТО в Європі визначати характер повітряної обстановки в районі його відповідальності, а також в деяких сусідніх регіонах (субрегіонах).

Командувач зоною ППО несе відповідальність за ППО військ і об’єктів НАТО в районі його відповідальності, розробку способів управління активними засобами ППО та їх бойове застосування, складання планів дислокації частин і підрозділів ППО у мирний і воєнний час.

Оперативний центр району ППО є КП начальника району, шо відповідає за загальне керівництво і використання сил і засобів ППО у районі, а також за використання електронних засобів ведення війни. Він координує і погоджує всі заходи щодо ППО, обліковує і наочно відображає обстановку у повітрі, керує використанням сил ППО. Віддалення ОЦР від державного кордону – 150…200 км.

Оперативний центр сектору є КП начальника сектору, що відповідає за оперативне управління силами і засобами ППО, що знаходяться у секторі. Він здійснює облік і аналіз даних про повітряну обстановку, попереджує всі інстанції, що зацікавлені, про загрозу повітряного нападу, визначає завдання частинам і підрозділам винищувачів і ЗРК та керує ними при відбитті нальоту, а також керує підпорядкованими ЦУО і ПУО та проводить заходи щодо радіопротидії. Віддалення ОЦС від державного кордону – 120…150 км.

ОЦЗ, ОЦР і ОЦС у своєму складі РЛС не мають.

Центр управління і оповіщення є основним пунктом управління бойовими діями засобів ППО при поразки (знищенні) повітряних цілей. У секторі ППО може бути 1…4 ЦУО.

Центр управління і оповіщення має від 3 до 5 РЛС далекого виявлення, станції визначення висоти, розпізнавання, а також апаратуру обробки і передачі інформації про повітряну обстановку та управління силами і засобами ППО.

Основні завдання ЦУО такі: спостереження за повітряною обстановкою і розпізнавання літальних апаратів; керівництво підлеглими постами і збір даних від них; оповіщення ОЦС й інших органів про повітряну обстановку, стану та готовності сил і засобів ППО; постановка завдань винищувачам-перехоплювачам і наведення їх на повітряні цілі; надання цілевказівок на позиції ЗУР, що закріплені за даним ЦУО. Він володіє правом підйому винищувачів-перехоплювачів, має обладнання для автоматичного супроводження цілей і наведення винищувачів-перехоплювачів і є запасним ОЦС. Один з ЦУО сполучений з ОЦС територіально.

Пост управління і оповіщення призначений для: виявлення і розпізнавання цілей; оповіщення ЦУО, ОЦС та інстанцій, що зацікавлені, про повітряну обстановку; управління засобами ППО по цілях, що задані ЦУО; доповідає результати дій засобів ППО. Він має від 3 до 5 РЛС різного призначення і технічні засоби, що аналогічні засобам ЦУО та є запасним ЦУО, при цьому ПУО не користується правом підйому винищувачів-перехоплювачів і розпізнавання повітряних цілей.

В секторі ППО може бути від 1 до 4 ПУО.

ЦУО і ПУО розташовуються по всьому району відповідальності регіонів (субрегіонів). Мінімальне віддалення ПУО і ЦУО від державного кордону – 20 км.

ЦУО і ПУО мають площинні розміри 600×800 м. Їх елементами є підземні залізобетонні сховища із засобами автоматизації, а на поверхні землі – РЛС і антени вузла зв’язку. Антени РЛС розташовані біля сховищ, віддалення між ними – 200…300 м. Антени вузла зв’язку розташовуються на площині 200×300 м. Віддалення вузла зв’язку від сховищ – до 500 м.

Пост спостереження і оповіщення призначений для одержання даних про цілі. Він збирає і передає дані повітряного спостереження відповідним ПУО і ЦУО. Активними засобами ППО не управляє. Пост спостереження і оповіщення має 2…3 РЛС. Віддалення ПСО від державного кордону – 15…100 км. В секторі ППО може бути від 1 до 4 ПСО.

Пост далекого виявлення призначений для виявлення повітряних цілей і визначення їх висоти. Функції управління на ПДВ не покладаються. Він має 2…4 могутні стаціонарні РЛС та розташовується на віддаленні 20…120 км від державного кордону.

Пост спостереження і оповіщення про цілі, що летять низько призначений для раннього виявлення цілей на малих висотах – 50…3000 м (дальність – 30…45 км). Фізично ПСО НЦ являє собою мобільну РЛС та розташовується на віддаленні 25…60 км від державного кордону.

Одночасне автоматичне супроводження ЦУО і ПУО забезпечують до 100 цілей, а також наведення до 16…24 винищувачів. Взаємодія між різноманітними засобами ППО здійснюється по зонах і часу дії. Як правило, дії засобів ППО по висотах встановлюються таким чином:

на висотах до 100 м – ЗА і ЗРК малої дальності;

на висотах 100…2000 м – ЗА, ЗРК малої дальності і ЗРК середньої дальності Improved Hawk;

на висотах 2000…5000 м – ЗРК середньої дальності Improved Hawk;

на висотах 5000…10000 м – ЗРК середньої дальності Improved Hawk і великої дальності Patriot;

на висотах 10000…18000 м – ЗРК великої дальності Patriot.

Винищувачі, як правило, діють поза зоною ураження ЗРК або на висотах, визначених умовами взаємодії.

Створені 4…5 зон патрулювання літаків системи ДРЛВ і У АВАКС, щільно взаємодіють з наземними органами управління системи NADGE.

Система повітряного командування та управління (ACCS).

Відповідно до матеріалів (публікацій) іноземних засобів масової інформації (ЗМІ) внутрішня реорганізація НАТО передбачає радикальну трансформацію системи управління бойовими діями авіації і силами ППО Альянсу. Концептуальна суть цієї трансформації полягає у:

переході від системи NADGE, де процеси управління діями авіації та управління засобами ППО були відокремленими (на технологічному рівні) один від одного, до системи ACCS, де ці процеси технологічно поєднані;

технічній спроможності центрів повітряних операцій (ЦПО) системи ACCS на відміну від ОЦЗ системи NADGE забезпечення повної автоматизації процесів планування повітряних операцій і польотних завдань авіації, що у системі NADGE було реалізовано лише частково.

Система ACCS призначена для централізованого автоматизованого управління командувача ОЗС у регіоні (субрегіоні) усіма видами діяльності підпорядкованого авіаційного угруповання та силами і засобами ППО, а також для здійснення чіткої координації дій між видами оперативного забезпечення та ведення розвідки повітряних цілей. Система ACCS забезпечує сумісність з усіма системами управління видів, родів збройних сил, що беруть участь в операціях (бойових діях).

У системі ACCS збережений централізований ієрархічний принцип побудови, однак органи управління кожного рівня обладнані апаратурою, яка використовує базу даних і програмне забезпечення, що дозволяє при необхідності взяти на себе частину функцій вищих та рівнозначних органів управління.

Функціональні елементи системи ACCS розгортаються як у стаціонарному, так і мобільному варіантах, що забезпечує формування єдиної структури бойового управління силами і засобами авіації і ППО Альянсу не тільки над територіями європейських держав – від північного узбережжя Норвегії до східної Туреччини, але й у будь-якому районі земної кулі, де, на думку керівництва НАТО, буде потрібно озброєне втручання.

Основні завдання системи ACCS НАТО і Європі такі:

контроль повітряного простору як в мирний, так і в воєнний час;

управління наявними ресурсами ВПС і ППО;

безпосереднє управління бойовими літаками у повітрі і батареями ЗУР на стартових позиціях;

безпосереднє наведення літаків на повітряні і наземні (надводні) цілі;

управління повітряним рухом;

планування операцій з ведення видової розвідки наземних цілей і обробка інформації, що надходить від літаків-розвідників;

забезпечення інформаційного обміну і розподілу інформації на всіх рівнях командування.

Організаційна структура системи ACCS охоплює структуру системи управління веденням бойових дій до тактичного рівня і нижче. Її основу складають центри управління повітряними операціями – ЦУПО (САОС – Combined Air Operation Centre), що перебувають у безпосередньому оперативному підпорядкуванні командувача ОЗС (ОС) НАТО в Європі у регіоні (субрегіоні).

Центр управління повітряними операціями відповідає за планування операцій (бойових дій), відпрацьовування і доведення наказів (команд, даних) на їхнє проведення і визначати порядок взаємодії у повітряному просторі наявних у розпорядженні сил і засобів. На ЦУПО також покладено завдання щодо передачі доповідей про обстановку, що складається, командуванню ОЗС НАТО в регіоні (субрегіоні) по прямої лінії зв'язку, що приводить до використання ACCS як підсистему повітряного компонента інформаційно-керуючої системи командування ОЗС НАТО в Європі.

Як відзначається у закордонних ЗМІ, на кінцевому етапі розгортання системи ACCS передбачається створити повністю об'єднану систему, що буде мати модульну структуру, високу мобільність і забезпечувати можливість підключення нових елементів завдяки відкритій архітектурі. Як указують закордонні фахівці, обов'язковою умовою функціонування цієї системи є забезпечення інтенсивного обміну інформацією як між її елементами, так і елементів самої системи із зовнішніми пристроями. Як приклад, що свідчить про складності вирішення технічних проблем, закордонні ЗМІ наводять дані про необхідність забезпечення обміну інформацією у системи ACCS тільки з наземними РЛС понад 40 різних типів. Зв'язок між її складовими частинами передбачається здійснювати при спільному використанні інфраструктур військових відомств держав-членів НАТО.