11. Сутність управління та вимоги до нього, принципи, форми і способи управління.

Процес управління – це безперервний послідовний організаційно-технічний процес, здійснюваний з широким використанням різноманітних методів і технічних засобів формування керуючих впливів для досягнення заданої мети і відповідно до програми системи управління.

Функції управління – поняття більш самостійне, загальне й укрупнене, ніж окремо взятий будь-який захід. Воно включає деяку групу (сукупність) однорідних і взаємозалежних актів діяльності, що обумовлюють рішення певного завдання.

Управління авіаційними частинами (підрозділами) – це цілеспрямована діяльність командирів (начальників) і штабів щодо підтримання бойової готовності авіаційних частин (підрозділів) у мирний час та їх підготовки до виконання бойових завдань і керування ними при веденні бойових дій.

Управління авіаційними частинами (підрозділами) має на меті досягнення заданого рівня готовності органів і пунктів (об’єктів) управління авіаційних частин (підрозділів), своєчасну і повну реалізацію їх потенціалу за умов зберігання сил і засобів у ході підготовки та ведення бойових дій.

Основні функції управління авіаційними частинами (підрозділами) такі:

підтримання бойової готовності авіаційних частин (підрозділів);

безперервне і наполегливе добування, збір, вивчення, відображення та аналіз інформації (даних) про обстановку;

прийняття командирами авіаційних частин (підрозділів) рішення на виконання бойових завдань та планування бойових дій;

постановка і доведення бойових завдань до підлеглих;

організація та підтримка безперервної взаємодії між авіаційними частинами (підрозділами) та об’єднаннями, з’єднаннями і частинами інших видів і родів військ (сил) ЗС України;

всебічне забезпечення бойових дій авіаційних частин (підрозділів);

організація системи управління авіаційних частин (підрозділів);

безпосереднє керівництво командирами авіаційних частин (підрозділів) підготовкою підлеглих до виконання поставлених бойових завдань

На сучасному етапі реформування авіації ПС ЗС України вимоги до управління авіаційними частинами (підрозділами) особливо зросли і зберігається тенденція подальшого їхнього підвищення.

Основні загальні вимоги до управління авіаційною частиною такі: стійкість; безперервність; оперативність; прихованіст.

Під стійкістю управління авіаційною частиною розуміють надійність і живучість системи управління авіаційної частини, її здатність до швидкого реагування на зміни обстановки і забезпечення командиру авіаційної частини необхідних умов для підтримання належного рівня ефективності щодо виконання завдань.

Стійкість управління авіаційною частиною досягається:

своєчасною та повною укомплектованістю органів управління авіаційної частини висококваліфікованими кадрами;

правильною науковою організацією роботи штабу авіаційної частини;

всебічним технічним оснащенням штабу авіаційної частини інформаційно-розрахунковими системами;

своєчасним створенням і розгортанням системи управління (системи ПУ і системи зв’язку, АСУ та РТЗ) авіаційної частини та забезпеченням її високої живучості;

комплексом заходів щодо захисту системи управління авіаційної частини від вогневого і радіоелектронного впливу противника.

Безперервність управління авіаційної частини має на меті надання постійного і своєчасного впливу з боку командира авіаційної частини на підготовку та хід виконання завдань підлеглими у найскладніших умовах обстановки.

Безперервність управління авіаційної частини досягається:

чіткою організацією бойового чергування силами і засобами авіаційної частини;

натренованістю органів управління авіаційної частини з виконання функціональних обов'язків у складних умовах;

знанням реальної обстановки командиром і штабом авіаційної частини;

комплексним забезпеченням і використанням всіх засобів управління авіаційної частини;

своєчасною передачею управління від одного ПУ авіаційної частини до іншого у разі його порушення.

Оперативність управління авіаційної частини – це здатність командира, штабу та інших органів управління авіаційної частини здійснювати всі заходи щодо керівництва підлеглими за час, який встановлений або визначається обстановкою.

Для досягнення високої оперативності управління без втрати його якості першочергове значення надається високому професійному рівню підготовки командирів та офіцерів органів управління авіаційної частини, їх організаторським здібностям та вмілому використанню ними ТЗУ авіаційної частини.

Прихованість управління авіаційної частини містить заходи стосовно збереження у таємниці від сил і засобів противника всіх заходів щодо підготовки та ведення бойових дій авіаційною частиною.

Прихованість управління авіаційної частини досягається:

обмеженим колом осіб, які допущені до планування бойових дій авіаційної частини;

особистим спілкуванням командирів і офіцерів штабу авіаційної частини з підлеглими щодо питань підготовки до ведення бойових дій авіаційної частини;

суворим виконанням правил прихованого управління військами (силами), охорони державної таємниці та безпеки зв’язку;

проведенням заходів щодо маскування сил і засобів авіаційної частини;

застосуванням спеціальної апаратури зв’язку для обміну інформації між органами і ПУ авіаційної частини;

надійним захистом радіоелектронних систем (засобів) управління авіаційної частини від радіоелектронних перешкод засобів РЕБ противника.

Принципи управління – це основні вихідні положення теорії і практики управління військами (силами) і зброєю, що підлягають обов’язковому виконанню органами управління у будь-яких умовах обстановки.

Принципи управління авіаційною частиною такі:

єдиноначальність;

централізація управління командиром авіаційної частини з наданням ініціативи підлеглим при виконанні поставлених завдань;

твердість та наполегливість командира авіаційної частини у проведенні рішень, що прийняті;

своєчасність та гнучке реагування командиром і штабом авіаційної частини на зміни обстановки;

особиста відповідальність командира за рішення, яке він приймає, застосування підпорядкованих підрозділів та результати виконання поставлених їм завдань;

всебічне застосування засобів управління авіаційної частини з використанням новітніх технологій.

Єдиноначальність полягає в тому, що командир авіаційної частини наділяється всією повнотою розпоряджувальної влади відносно підлеглих і несе повну відповідальність за всі сторони життя та діяльності авіаційної частини. Командир авіаційної частини керує підлеглими на основі прав, наданих законами держави, положень військових статутів, наказів та розпоряджень старших начальників.

Централізація управління командиром авіаційної частини з наданням ініціативи підлеглим при виконанні поставлених завдань реалізується через способи управління.

Складні умови ведення бойових дій, різкі зміни обстановки, велика руйнівна сила сучасної зброї, а також високий динамізм розвитку бойових дій вимагають швидкого, часом миттєвого, впливу на хід бойових дій шляхом прийняття підлеглими самостійних рішень. Тому підлеглим має бути з боку командира авіаційної частини надана можливість прояву ініціативи і творчості при вирішенні поставлених їм завдань.

Твердість та наполегливість командира авіаційної частини у проведенні рішень, що прийняті – це здатність прийняти сміливе рішення, наполегливо провести його у життя, утримати у своїх руках керівництво підлеглими, зберегти організованість та домогтися виконання поставленого бойового завдання у будь-яких умовах обстановки.

Але при цьому, зважаючи на те, що бойові дії авіаційної частини характеризуються частими, швидкими та різкими змінами обстановки, не слід допускати суворого дотримання раніше прийнятого рішення, коли це суперечить логіці та здоровому глузду. У таких умовах командиру авіаційної частини необхідно вносити корективи та уточнення у раніше прийняті рішення та плани, а також своєчасно доводити їх до підлеглих. Тому управління повинно бути не тільки твердим, але й гнучким.

Своєчасність та гнучке реагування командиром і штабом авіаційної частини на зміни обстановки – це здатність своєчасно уточнити раніше прийняте рішення, а якщо обстановка різко змінилась, то і відмовитися від нього і прийняти нове рішення та перебудувати систему управління та методи своєї роботи відповідно до нових умов обстановки. Гнучкість управління стосується не тільки особисто командира і штабу авіаційної частини, але й всієї системи управління. Для цього командир, штаб та інші органи управління авіаційної частини повинні мати надійний зв'язок з підлеглими, постійно знати обстановку, вчасно реагувати на її зміни, випереджати їх та запобігати можливим ускладненням.

Особиста відповідальність командира за рішення, яке він приймає, застосування підпорядкованих підрозділів та результати виконання поставлених їм завдань має важливе значення в управлінні авіаційною частиною. Поєднуючи у своїх руках всю повноту влади, командир авіаційної частини несе особисту відповідальність за постійну бойову готовність підлеглих, успішне виконання ними поставлених бойових завдань.

Всебічне застосування засобів управління авіаційної частини з використанням новітніх технологій спрямоване на удосконалення управління силами та засобами авіаційної частини.

Інформаційна технологія – це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, за допомогою яких забезпечуються такі складові, як швидкість пошуку інформації і обробки даних; розосередження даних, доступ до джерел інформації, незалежно від місця їх розташування.

Засоби інформатизації – це ЕОМ (комп’ютери), програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення; інформаційні системи або їх окремі елементи; інформаційні мережі та мережі зв'язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій.

Централізоване управління є основною формою управління авіаційною частиною та припускає керівництво з боку старших командирів (начальників) у повсякденній діяльності та в ході підготовки і ведення бойових дій авіаційною частиною. При централізованому управлінні авіаційною частиною мета бойових дій, способи та шляхи її досягнення визначаються командиром авіаційної частини.

Децентралізоване управління авіаційною частиною застосовується у випадках неможливості централізовано керувати підлеглими з боку командира авіаційної частини; при цьому підлеглі повинні бути підготовлені до самостійного виконання завдань. Децентралізоване управління може застосовуватись при раптовому нападі повітряного противника, порушенні зв'язку з підпорядкованими підрозділами, а також при відсутності своєчасної інформації, необхідної для вирішення завдань управління централізовано.

Командир авіаційної частини здійснює загальне керівництво підлеглими за допомогою таких способів: особисто командиром; через штаб; через заступників командира; шляхом комплексного застосування всіх способів.