5.3. Економічна природа санаторно-курортних послуг

Економічний зміст санаторно-курортної галузі зводиться до ви­конання робіт та надання послуг шляхом використання природних лікувальних ресурсів. Послуги являють собою види діяльності, ро­біт, у процесі виконання яких створюється не новий і не матеріаль­но-речовий продукт, а змінюється якість уже створеного продукту. Отже, послугами є блага, які надаються не у вигляді речей, а у фор­мі корисної діяльності - виконаних робіт, послуг, інформації, тобто послуга - це цілеспрямована діяльність, результатом якої є корисний ефект.

Сучасний ринок оздоровчо-лікувального відпочинку включає підприємства відпочинку, що виробляють лікувальні послуги (ку­рорти), і туристичні фірми - підприємства-посередники, що прода­ють ці послуги.

Специфіка туристичних послуг визначається як процес та ре­зультат діяльності одночасно, тобто послуга є продуктом інтегрова­ної діяльності. О. Любіцева зводить специфічні ознаки до чотирьох «не»:

• невідчутність (недотиковість, невидимість);

• нерозривність виробництва та споживання;

• неможливість накопичення та зберігання;

• неоднорідність та мінливість якості.

Безпосередньо процес творення послуги визначає суть бажаного результату, споживчої якості. На відміну від матеріальних товарів, послуги мають властиві їм певні ознаки:

• невідчутність послуги доти, поки споживач її не спробує, не відчує, не торкнеться чи не випробує. Процес визначення спожив­чих якостей послуги, таким чином, не може бути встановлений за запахом, кольором чи іншими ознаками, властивими для матеріаль­них товарів;

• нероздільність виробництва та споживання послуги. Зазначена характеристика послуги вказує на присутність суб'єкта продуцента рекреаційної послуги, тобто визначає пріоритет, місце розташуван­ня і цим обмежує можливість вибору споживання;

• непостійність якості. Дію та ефект рекреаційної, а особливо са­наторно-курортної, послуги важко передбачити та контролювати, оскільки ефект лікування чи оздоровлення рано чи пізно зникає;

• незбережуваність послуги в часі, що не дозволяє фірмі-рекреатору зберігати її для того, щоб передати споживачеві раніше чи піз­ніше певного часу. Відтак зростає ймовірність аритмічності попиту, що може відбитися на зростанні виробничих та фінансових ризиків ведення бізнесу;

• відносна легкість відтворення послуги, що робить її такою ж легкою для копіювання конкурентами і не вимагає придбання зраз­ка, наприклад, у матеріальному виробництві фізичного товару. Від­носний характер послуги визначається тим, що, приміром, при лікуванні певних захворювань можуть використовуватись запатен­товані пристрої чи медичні прийоми, без наявності чи знання яких копіювання послуги не дасть очікуваної вигоди від споживання послуги.

Притаманні послугам риси збільшують ризик для покупця при обранні послуги. В. Маркова виділяє дві причини, що цілком відріз­няють ринок послуг від інших ринків:

• послуга не існує до її надання, що унеможливлює порівняння й оцінку послуг до їхнього одержання;

• послугам притаманний високий ступінь невизначеності, що ставить клієнта в невигідне становище, а продавцям ускладнює просування послуг на ринок.

Рис. 5.1. Умови надання санаторно-курортної послуги

Найчастіше під послугою розуміється результат безпосередньої взаємодії виконавця та споживача, а також виробничої діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживача. Як показують до­слідження, сутність послуги не може бути пізнаною в якомусь од­ному вимірі, в певній системі класифікаційних понять, оскільки це буде обмежувати розуміння суті послуги взагалі та курортно-рекре­аційної послуги зокрема. За функціональним призначенням послу­ги можна класифікувати згідно з тими потребами, що їх вони задо­вольняють. Класичною є піраміда потреб А. Маслоу, за якою можна визначити такі потреби:

• фізіологічні (харчування, проживання тощо);

• послуги, спрямовані на досягнення безпеки майна чи особис­тості;

• послуги спілкування, що мають за мету отримання комуніка­тивного задоволення (послуги різного типу розважальних закладів, клубів тощо);

• послуги, за допомогою яких реалізуються потреби визнання, ідентифікації особи в колективі, суспільстві, які реалізуються шля­хом придбання іміджевих послуг;

• послуги, із допомогою яких людина реалізує функцію самови­раження, самовдосконалення (наприклад, екстремальні види ту­ризму).

За фізичним утіленням послуги для населення поділяються на матеріальні та відчутні, тобто такі, що не мають уречевленої форми.

Матеріальною є послуга, призначена для задоволення матеріаль­но-побутових потреб (споживача послуг чи колективних спожива­чів) у вигляді суспільного блага, вигоди. Матеріальна послуга забезпечує відновлення чи збереження споживних властивостей продуктів на замовлення громадян, а також створення умов для споживання. Зокрема, до матеріальних послуг можуть бути відне­сені побутові послуги, пов'язані з ремонтом та виготовленням виро­бів, послуги громадського харчування, транспортні послуги тощо.

Відчутні послуги забезпечують підтримування та відновлення здоров'я, духовний та фізичний розвиток особистості, сприяють підвищенню професійної майстерності. Отже, до відчутних послуг можуть бути віднесені медичні, санаторно-курортні, лікувально-оз­доровчі послуги, послуги індустрії організованого довкілля і розваг, освіти, туризму, особистої та колективної безпеки (життєдіяльнос­ті, здоров'я, майна, природного оточення).

Специфіка санаторно-курортної галузі полягає у тому, що:

• по-перше, процес створення продукту представлено у формі надання послуги чи виконання роботи (лікування, медична реабілі­тація, профілактика);

• по-друге, визначальними серед виробничих факторів виступає цінність, детермінована рідкістю та унікальними лікувальними властивостями природного ресурсу;

• по-третє, вона має чітко виражений сезонний характер, що особливо важливо для курортних місцевостей;

• по-четверте, існує певна спорідненість, а також відмінність між діяльністю курортною та рекреаційною;

• по-п'яте, вона має комплексний, інтегрований характер. Специфічні особливості послуг полягають не лише у відносно більшій місткості праці порівняно з виробництвом матеріально-ре­чових благ, а й у значно нижчій частці матеріальних затрат (вартос­ті) кінцевого виробництва послуг.

У діяльності санаторно-курортних підприємств основною по­слугою є оздоровлення споживачів. Однак здебільшого ця послуга реалізується в комплексі зі супутніми послугами: побутовими по­слугами, послугами харчування, культурно-розважальними тощо.

Попит на послуги санаторно-курортного підприємства прямо пропорційно залежить віл потоку інформації, що надходить до спо­живачів, і від якості цієї інформації. Інформація має бути вичерп­ною, всеосяжною, доступною, має викликати інтерес потенційного клієнта та збуджувати намір відвідати курорт.