- •1.Своєрідність українських народних балад.
- •2.Українські народні ліричні пісні.
- •3. Фольклорна проза. Казки.
- •4. Народні легенди та перекази. Малі прозові жанри укр.Фольклору
- •5. Сюжет українського весільного обряду.
- •6. «Історія Русів» як історико-публіцистичний трактат 18 ст.
- •9. Повчання Володимира Мономаха
- •10. Слово о полку Ігоревім
- •12.Народність поеми Котляревського»Енеїда»….
- •13. Цикл поезій Шевченка «в казематі»…
- •14.Біблійні мотиви у творчості т.Шевченка.
- •15. Ідейно-естетичний аналіз творів т. Шевченка «Сон», «Розрита могила»...
- •17. Прозова спадщина т. Шевченка «Музикант», «Художник», «Близнецы»...
- •18. Інтимна лірика т. Шевченка. Проблематика символічної автобіографії.
- •19. Художня реалізація ідей державності у романі Куліша «Чорна рада».
- •20.Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (1778-1843 pp.)
- •21. Проблематика збірок Марка Вовчка.
- •22. Панас Мирний «Повія», «Хіба ревуть воли...»
- •23. Особливотсі народницьокої поезії 70-90х рр. Хіх ст.
- •24. Античні сюжети і образи драматургії л. Українки. Ідея національної самосвідомості у п´єсі «Бояриня», «Оргія».
- •26. Лірична драма «Зів´яле листя» і. Франка.
- •27. Філософські поеми і. Франка «Мойсей», «Похорон», «і.Вишенський», їх ідейно-художні особливості.
- •28. Мотиви соціально-громадянської лірики у Франка(звершин і низин)
- •29. Поетика творчості стефаника
- •32. Проза м. Яцківа як новаторське явище в українській літературі початку хх століття.
- •34.О.Олесь
- •37. Драматургія в.Винниченка («Між двох сил», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Гріх»): конфлікти і характери.
- •47. Українська інтелектуальна проза 30-40х рр.XX cт.
- •48. Іван Кочерга як представник романтично-символічної драми («Фея гіркого мигдалю», «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий», «Майстри часу»): традиція і новаторство.
- •53.Жанр кіноповісті у творчості о. Довженка («Звенигора», «Земля», «Україна в огні», «Зачарована Десна»). Щоденники митця. Світове значення спадщини письменника.
- •54. Проблематика, система образів- персонажів у ліричних повістях м. Стельмаха
- •55. Михайло Стельмах. «Правда і кривда»
- •56. Олесь Гончар.
- •57. Історична проза
- •58. У світі поезії Ліни Костенко.
- •59. Історичні романи у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко».
- •61. Поетичний феномен в.Стуса.
- •62. Сучасна українська проза.
- •62.Життя і творчий шлях Романа Федоріва
- •62.Мушкетик.
- •62. Анатолій Андрійович Дімаров
- •62.Роман Юрія Винничука «Мальва Ланда»
- •62. Роман Іваничук
- •62. Григір Тютюнник
- •63. Своєрідність українського постмодернізму.
- •63.Оксана Забужко
- •65. В.Барка «Жовтий князь» та «Рай».
- •51. Романи Івана Багряного « Сад Гетсиманський», « Тигролови» , « Огненне коло». Проблематика, характери, поетика.
- •52. Велика проза Уласа Самчука («Волинь», «Марія»).
63. Своєрідність українського постмодернізму.
Роман Ю. Андруховича "Рекреації", в якому заперечується українська літературна традиція як передрадянська, так і радянська, став одним із найцікавіших і найвизначніших явищ сучасної української літератури. Стосовно прози письменника навіть було вжито жанрову дефініцію "новий український роман”.
В "Рекреаціях" наявний один з найважливіших світоглядних елементів постмодернізму - відкидання віри в єдність і абсолютну істинність ідеалів епохи, що передувала постмодерному часу і, як наслідок, іронічність та скепсис, що переважають у тоні оповіді. Звичайно, заперечувані ідеали тут дещо відмінні від тих домінант культурного та ідеологоічного життя, що розвінчуються в традиції західного постмодерну. "Рекреації" спрямовують свою руйнівно-відтворюючу енергію головним чином на колоніальні й антиколоніальні елементи культурних здобутків імперської епохи історії України, яка, як відомо, мала свої особливості. Разом з тим роман зачіпає і проблеми світової культури. Для цього Андрухович застосовує широко вживаний серед постмодерністів прийом інтертекстуальності, що полягає у творчому переосмисленні, здобутків попередньої культурної епохи, своєрідній грі з її уламками, їх новому комбінуванніАвтор залучає до структури роману численні алюзії й посилання на твори російські, українські, а також приналежні до західного культурного простору, як елітарного, так і масового. Важливо, що ці посилання найчастіше з’являються в іронічно-сатиричному забарвленні. Таким чином виявляється прагнення письменника звільнити свідомість читача від "ідеалів-ідолів", що першкоджають вільному самовияву особистості.
Чітко простежується толерантне прагнення автора поставити поряд, поєднати взаємодоповнити не тільки абстрактні ідеї, але і світогляди різних людей. Для цього Андрухович майже знищує відмінності між внутрішніми монологами персонажів і власною розповіддю, що досягається, зокрема, нетрадиційним використанням у названих випадках займенників другої особи (ти, ви). "На Ринку вас вишикували шеренгами, спинами до сонця над ратушею, Вас було дуже багато - сотні таких самих, як ви, що приїхали веселитися на Свято Воскресаю чого Духу. Ви мовчали і дивилися на офіцера, що проходжав перед вами, поглядав на годинника і щось видивлявся збоку колишньої вулиці Сакраменток.". До того ж внутрішні монологи мають досить великий обсяг, що надає їм самодостатності, і найчастіше вводяться в текст без лапок.
Образотворення в "Рекреаціях" має постмодерні особливості. В кожному із образів чотирьох письменників, що діють у романі, наявні автобіографічні риси, а це дуже характерно для персонажу постмодерного літературного твору. Констатація неоднозначності розуміння особистості у творі, що належить до цієї культурної течії, ніби розпорошує її, робить чимось хаотичним, неєдиним. Ми не знаходимо в романі жодної повної портретної характеристики головних героїв, у всьому творі немає навіть опису їхніх очей. Автор лише інколи, там, де це дуже необхідно, згадує деякї риси їхньої зовнішності, особливості поведінки і вдачі. Проте чимало місця приділено їхнім внутрішнім монологам, що відбивають романну дійсність через призму суб’єктивного сприйняття персонажів, "діалектику" їхньої душі.
Отже, роману "Рекреації" вистачає як зовнішніх, так і глибинно- філософських ознак постмодерного напряму. Серед них - відмова від тенденційності, вільна гра алюзій.
