2.6. Проблема „ авторства” революції 1917-1920р.Р.

„Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та український голодомор”

В питанні більшовицької революції слід представити і крайні погляди , зокрема доктора фізико-математичних наук Анатолія Кондратенка.

Зокрема:

1.Війна 1917-1921р.р. в московсько-більшовицькій імперії була не громадянською, а етнічною,у якій релігійна юдейська меншина, внаслідок жовтневого перевороту 1917р. захопила владу, намагалася винищити якнайбільшу кількість корінних народів, зруйнувати їхнє господарство та віковий уклад життя.

2. Від 1918 до 1920 року , за три роки етнічної війни , у Русі-Україні було знищено від 8 до 9 млн. українців.

3. Голодомор 1921-23р.р. та 1932-33р.р. були продовженням етнічної війни в особливій формі масового народовбивства українців – голодом.

4. Жидо-більшовицька правляча кліка планувала повне винищення українців як етносу в 30-х, 40-х роках минулого століття.

Визначаючись з терміном „юдаїзм” автор зазначає, що особа , яка його приймає, зобов’язана забути своє національне коріння, походження і стати космополітом. Цінності юдаїзму прямо протилежні духовним цінностям народів, серед яких вони живуть, психічно здорові представники корінних народів до юдаїзму не навертаються, а юдеям важко виживати в країнах з високою національною самосвідомістю. Тому вони намагаються зневажити та зруйнувати національні цінності , віру моральні звичаї корінного народу. Неявно „ з чорного ходу” нав’язати йому цінності юдаїзму, що призводить до жидоненависті . Найцікавішим є пояснення антисемітизму, так як „семіти” переважно араби, то ж антисемітизм повинен означати ворожість , неприхильне ставлення до арабів. „Останні нічого поганого нам не зробили, тому ніякого антисемітизму у нас немає”. Хочеться авторові зауважити, що стосовно деяких європейських країн, цей умовивід був би підходящим, але не для України, де переважна більшість семітів є євреями.

Що ж до етнічного складу правлячої більшовицької кліки в 1917-1920 р.р., то не для кого не секрет, що майже всі керівні посади були в руках євреїв [ ], [ ], [ ]; чимало з них приїхало з США [ ] .

Найвизначніші серед керманичів „російської революції”: Ленін (Ульянов- Бланк; мати – Маріам Срулевна Бланк), Троцький (Бронштейн), Свердлов (Шварцбаум), Зіновієв (Апфельбаум), Каменів (Розенфельд), Ларін (Лур’є), Раден (Собельсон), Урицький (Радомишльський), Володарський (Коган—Гольдштейн), Смідовіч, Стєклов (Нахамкес), Крестинський, Ганець кий (Фюрстенберг), Сокольніков (Брілліант), Гусєв (Драбків), Кржижановський (Розенберг), Пятаков, Бош. ( ), ( ).

З 556 осіб, які обіймали найвищі посади в компартії, армії, комісаріатах, репресивних органах понад 450, тобто близько 80%.

Також доволі значну роль відіграли нечистокровні євреї: Сталін – Джугашвілі (грузинською мовою джуга – означає єврей, осетинською –диявол, швілі – син), ( ), (Ю.К ), Дзержинський, Менжинський, Косіор, Уншліхт, Рудзутак, Лавіс, Петерс, Петровський (журнал, 17).

Соломон Лур’є у книзі „Антисемитизм в древнем мире” зазначає: „Ввиду своего бессилия в ближайшее время евреи охотно хоть в фантазии погружаются в мечты об истреблении язычников. Для еврейского национального духа жажда мести не менее характерна, чем проявляющееся в других писаниях универсалистическое мировоззрения” (журн.).

Захопивши владу в російській імперії, та установивши тотальну диктатуру цих „іноземців” вже не стримували „господарі країни” та державні структури, і мрію вони зробили дійсністю. Особливу лють викликали у них селяни як носії ненависної їм європейсько—християнської культури, та „сільський труд”, до якого вони не придатні. Масові погроми українців під час єврейсько—більшовицької інтервенції в Україну 1918 – 1921р.р., голодомори 1921- 1923р.р., 1932- 1933р.р., масові вбивства та виселення українців в 1929- 1941р.р.—все це було вчинено для здійснення клятви над „гайдамаками”, складеної на престол Єгови єврейським „господнім добрим часом”.