1.2.Взаємини українців та євреїв за часів козаччини та національно-визвольної війни б. Хмельницького.

В даному підрозділі ми розглянемо матеріали, що вміщені в „Краткой еврей ской энциклопедии» (Т.2-4), М. Грушевський «Історія України-Русі» ( Т. 8.”Національно-визвольна війна Богдана Хмельницького”), Зінчук С. „Іван Гонта”, стаття Е. Ходоса „Передчуття громадянської війни, або про „розпалювання національної любові”.

Розпочнемо розгляд матеріалу стосовно визвольної війни Богдана Хмельницького з” Краткой еврейской энциклопедии» в розділі «Израиль: народ в диаспоре” ( Т.3.), зокрема говориться, що після декількох невдалих бунтів козацьким повстанцям під керівництвом Богдана Хмельницького, прозваного євреями „Хмель-Злодій”, вдалося витіснити поляків з більшої частини української території. В поселеннях, захоплених українськими козаками, знищувалися всі євреї, що відмовилися прийняти християнство, майно грабувалося. Десятки тисяч євреїв прийняли мученицьку смерть за свою віру; багато общин чинили супротив. Союзники Хмельницького, кримські татари, забрали в полон тисячі євреїв, продали в рабство, з якого ті, в більшості, були викуплені турецькими євреями (с. 257).

Козаки й татари здійснювали набіги і на польську територію, громлячи єврейські общини в серці країни. Московські війська в 1654 році безпощадно знищували євреїв.

Грушевський у своїй праці „Історія України-Руси” (том 8) розкриває причини козацького повстання і масового винищення єврейського населення. Як передумова повстання описуються усі утиски, що чинилися православному населенню України поляками та євреями. Досить часто наводяться свідчення поляків, які, ніби виправдовуючись за своє ставлення до українців, звинувачують у всьому євреїв. Наприклад, Львівський канонік Юзефович в літопису Львова згадує про те, як євреї визискували з церкви, орендуючи її, з потурання поляків. „По заслугам потерпіла ти біди свої, Польщо” (ст.122). Наводяться також свідчення Бродського, Каховського, купця Кунакова, в яких описуються кривди, що чинили євреї православним. В листах Хмельницького, писаних після корсунської битви, вказується на „кривди від Жидів, як на прояв крайнього поневолення козацького”. Кривоніс у своєму листі до Заславського вважає їх головною причиною повстання: „ Жидів зволь ваша милость до Вісли завернути, бо та вина від Жидів почалася – вони то і вас з розуму звели”(с. 121). Велике значення тут надається розглядові народного фольклору, зокрема дум, в яких є свідчення( часто гіперболізовані) про знущання євреїв над українцями, церквою(с.120-126). Результатом гноблення українського народу була визвольна війна Ю. Хмельницького, під час якої було винищено 100000 євреїв.

Багато громад, поблизу місця війни, як Переслав, Баришівка, Пирятин, Лубни, Ляхівці не встигли втекти – були вимордовані за ім’я Боже і полягли серед мук страшних. З одних здерто шкіру, а тіло викинено псам на жир. „Вимордували на Задніпров’ю тисячі душ жидівських, а силу Жидів змушено до зміни релігії. Звитки письма св. Порізали на кавалки і робили з них міхи і чоботи; ременями від богоміля обвивали собі ноги, а самі богоміля кидали на вулиці( с. 29).

Автор зазначає, що після взяття Новгорода Сіверського, багато євреїв „вихрещується” і пристає до війська Хмельницького(с. 30).

Повстання захопило південну Сіверщину і тутешній людності католицькій і єврейській не було рятунку.

В місті Могилі вирубано 700 євреїв з жінками і дітьми: одних порубали, іншим казали наперед викопати яму, а потім повкидали туди жінок і дітей єврейських живими і землею закидали, а потім „Жидам веліли забивати одним одних, давши їм мушкети(с. 32).

У Гомелі козаки вирізали євреїв 800 чоловік (с.33).

У вище наведеній статті Ходоса „Передчуття громадянської війни, або про „розпалювання міжнаціональної любові” аналізується книга „Єврейський мир” та наводиться цитата з розділу „Б. Хмельниць-

кий і масові вбивства”, де порівняно Хмельницького з Гітлером. Також наводяться факти стосовно звірств, які вчинили козаки Хмельницького.

„З деяких євреїв здирали шкіру, тіла скормлювали собакам. В інших відрубували руки і ноги і кидали на дорогу, де вони потрапляли під копита коней. Багатьох хоронили живцем. Одних дітей вбивали на руках матерів інших розривали як рибу. Роздирали животи вагітних жінок, витягували ненароджених дітей і кидали їм в обличчя. Деяким розрізали животи і садили туди живих котів, відрубуючи при цьому жертвам руки, щоб вони не могли їх витягти...”

В донесенні „Про походження та звичаї козаків” Альберто Віміни знаходимо такі рядки: „Бачив я двох єврейок неабиякої краси, обвінчаних з двома грубими мужиками, які примушували їх носити на шиї священні знаки, а також відвідувати церкву, хоч єврейки не були хрещені, але в усьому іншому їм надано було повну свободу у викона-

нні своїх обрядів.(с.689)