
- •§4.3. Самостійна робота
- •1. Перелік компетентностей четвертого змістового модуля
- •2. Питання для самоконтролю четвертого змістового модуля:
- •3. Банк завдань до четвертого змістового модуля.
- •§5.1. Лекційний матеріал Оптика рухомих середовищ
- •1. Визначення швидкості світла за спостереженнями затемнень супутників Юпітера.
- •Лабораторні методи визначення швидкості світла
- •1. Метод Фізо (1849 р.) або метод зубчастого колеса
- •Метод дзеркала, що обертається (ж.Фуко, 1868 р.)
- •Метод призми, що обертається (а.Майкельсон, 1881 р.)
- •Фазова та групова швидкість світла
- •Ефект Вавілова-Черенкова
- •Дослід Майкельсона і виникнення теорії відносності
- •Ефект Допплера
- •Аберація світла
- •§ 5.2. Практичні заняття Практичне заняття № 15. Тема: Оптика рухомих середовищ
- •Основні формули:
- •Приклади розв’язування задач
- •Аналіз та розв’язок:
- •Задачі для самостійного розв'язування та домашнього завдання:
- •§5.3. Самостійна робота
- •1. Перелік компетентностей п’ятого змістового модуля
- •2. Питання для самоконтролю п’ятого змістового модуля:
- •3. Банк завдань до п’ятого змістового модуля
- •Розділ vі. Змістовий модуль VI
- •§6.1. Лекційний матеріал Поняття про нелінійну оптику
- •1.Коротка історія розвитку нелінійної оптики
- •Нелінійні явища, які виникають при взаємодії електричного поля хвилі з речовиною
- •Параметрична генерація світла
- •Багатофотонний ефект
- •Просвітління й затемнення середовища
- •Ефект затемнення середовища
- •Висновок
- •Порядок виконання роботи Вправа 1. Визначення показника заломлення скла за допомогою плоско-паралельної пластинки.
- •Вправа 2. Визначення показника заломлення скла за допомогою мікроскопа.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2 визначення фокусних відстаней тонких лінз
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи Вправа 1. Визначення фокусної відстані тонкої додатної лінзи.
- •1. Спосіб.
- •2. Спосіб.
- •3. Спосіб.
- •4. Спосіб.
- •Вправа 2. Визначення фокусної відстані тонкої розсіювальної лінзи.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3 моделювання оптичних систем
- •Теоретичні відомості
- •Прилади для спостереження малих об’єктив
- •Прилади для спостереження віддалених об’єктів
- •Порядок виконання роботи Вправа 1. Моделювання коліматора.
- •Вправа 2. Моделювання труби Кеплера.
- •Вправа 3. Моделювання зорової труби Галілея.
- •Вправа 4. Моделювання мікроскопа.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4 визначення довжини хвилі лазерного випромінювання методом інтерференції світла у біпризмі френеля
- •Опис методу та установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання.
- •Лабораторна робота №5 визначення радіуса кривизни лінзи за допомогою кілець ньютона
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи Вправа 1. Вимірювання радіуса кілець Ньютона в поділках окулярної шкали.
- •Вправа 2. Визначення ціни поділки окулярної шкали.
- •Вправа 3. Обчислення радіуса кривизни лінзи.
- •Контрольні запитання
- •Опис методу та установки
- •Розрахунок різниці ходу інтерферуючих променів
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 вивчення дифракції фраунгофера на щілині
- •Опис метода та установки
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота № 8 вивчення явища дифракції світла за допомогою дифракційноі решітки
- •Опис методу та установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 9 вивчення явища поляризації
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 10 визначення питомого кута повертання кварцу та концентрації цукру в розчині сахариметром
- •Короткі теоретичні відомості
- •Виведення робочої формули:
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання.
- •Лабораторна робота № 11 вивчення явища дисперсії світла. Визначення дисперсії скляної призми гоніометром
- •Опис методу та установки
- •Відлік за мікроскопом
- •П Мал. 3. Орядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Література до лабораторних робіт
- •Список літератури до теоретичного матеріалу Основна
- •Додаткова
Розділ vі. Змістовий модуль VI
§6.1. Лекційний матеріал Поняття про нелінійну оптику
1.Коротка історія розвитку нелінійної оптики
Серед великої кількості нових наукових і технічних можливостей, які відкрилися після створення лазерів, особливе місце займають нові напрямки дослідження, які з’явилися в самій оптиці. Одним із важливих і найбільш цікавих напрямків є дослідження залежності характеру оптичних ефектів у різних середовищах від інтенсивності світла. Ці дослідження стали можливими після створення лазерів і призвели до появи нової галузі фізики – нелінійної оптики.
Оптичні ефекти, характер яких залежить від інтенсивності випромінювання, називають нелінійними, а частина оптики, яка вивчає нелінійні оптичні ефекти (оптика потужних світових потоків), – нелінійною оптикою.
Початок сучасного етапу в розвитку нелінійної оптики (1961) пов’язаний зі створенням лазерів, які відкрили здатність випромінювання і використання нелінійних явищ фактично в усіх галузях фізики і прикладної оптики. З появою лазерів оптика отримала джерела когерентного випромінювання великої потужності. За допомогою імпульсних лазерів можна отримати інтенсивність світла І≈107-109 Вт/см2. Потужні лазерні системи дозволяють отримати І≈1016 Вт/см2. Напруженість світлового поля Е (І пропорційно Е2) в таких пучках порівняні або навіть перевищують поля всередині атома. В таких світлових полях з’являються нові оптичні ефекти і значно змінюється характер вже відомих явищ.
Разом з тим ясні уявлення про те, що закони лінійної оптики мають приблизний характер і використовуються лише для не дуже сильних світлових полів, існували і до появи лазерів. Близько 50 років тому С.І. Вавиловим поставлені досліди з метою появи нелінійних явищ. У 1923 р. С.І. Вавилов і В.Л. Левшин знайшли зменшення поглинання світла урановим склом з ростом інтенсивності світла і пояснили це тим, що в сильному електромагнітному полі більша частина атомів знаходиться у збудженому стані і вже не може поглинати світло. Вважаючи, що це лише один із більшості можливих оптичних нелінійних ефектів, Вавилов першим ввів термін «Нелінійна оптика». В 50-х рр. Г.Є. Горелик теоретично розглянув можливість спостереження ряду нелінійних оптичних ефектів за допомогою фотоелектричних помножувачів. Один із них – зміщення оптичного дублету з виділенням різниці частоти, яка лежить у діапазоні НВЧ, спостерігав у 1955 р. А.Форестер, Р.Гудмундсен і П.Джонсон (США). До нелінійної оптики відносяться і добре відомі електрооптичні ефекти (квадратичний ефект Керра). З’ясувалось, що вплив низькочастотного електричного поля на показник заломлення середовища має ту саму фізичну природу, що і такі нелінійні оптичні явища, як генерація оптичних гармонік і зсув частот.
В 1961 р. П. Франкен зі співробітниками (США) відкрив ефект подвоєння частоти світла в кристалах – генерацію 2-ї гармоніки. В 1962 р. спостерігалося потроєння частоти (генерація 3-ї гармоніки).
В 1961-1963 р. у СРСР (Р. В. Хохлов, С. О. Ахманов) і в США (Н. Бломберген) отримані фундаментальні результати в теорії нелінійних оптичних явищ, що заклали теоретичні основи нелінійної оптики.
В 1962-1963 р. відкрите й пояснене вимушене й комбінаційне розсіювання світла, що послужило поштовхом до вивчення вимушеного розсіювання інших видів.
В 1965 р. виявлене самофокусування світла. При цьому потужний світловий пучок, поширюючись у середовищі, у багатьох випадках не зазнає випробовує звичайної, так званої дифракційної розбіжності а, навпаки, мимовільно стискується.
В 1965 р. створені параметричні генератори світла, у яких нелінійні оптичні ефекти використовуються для генерування випромінювання, в якому можна плавно змінювати частоту. Такий генератор є надзвичайно важливим інструментом для виявлення будови речовини.
В 1967 р. почалося дослідження нелінійних явищ, пов'язаних із поширенням у середовищі надто коротких (тривалістю до 10-12 с) світлових імпульсів.
З 1969 р. розвиваються методи нелінійної та активної спектроскопії. В даний час нелінійні явища спостерігаються і в інших галузях фізики. Нелінійні явища сьогодні знаходять широке застосування.