2. Подання в оригіналі таблиць.
Таблиця – це систематизований, узагальнений, організований у вертикальні графи та горизонтальні рядки однорідний матеріал. Таблиці широко використовуються у різних видах літератури (науковій, навчальній, виробничо-технічній, суспільно-політичній, довідковій та ін.), Оскільки вони дають змогу систематизовувати відомості, концентровано та наочно подають інформацію, дозволяють читачеві легше засвоїти матеріал, підвищують довідковість видання. Однак книга з таблицями має досить високу собівартість та може бути призначена переважно для кваліфікованого читача.
Таблиця складається з таких частин:
Нумераційного заголовка, який спрощує зв’язок з текстом твору;
Тематичного заголовка, що розкриває зміст таблиці;
Головки, де містяться заголовки граф;
Хвоста (хвостовика), який поділяється на боковик (першу графу ліворуч) та прографку (всі інші графи таблиці).
У сучасній теорії та практиці редагування виділяють такі види таблиць:
За призначенням:
Аналітичні (їх ще називають книжковими), у яких заповнені всі частини;
Робочі (канцелярські) – у таких таблицях заповнені лише головка або боковик (можливий варіант – заповнені головка й боковик).
За змістом:
Цифрові;
Текстові;
Мішані;
З ілюстраціями.
За версткою (розташуванням на полосі набору):
Полосні – такі, що займають полосу набору;
Клочкові – таблиці, ширина яких менша або дорівнює ширині полоси набору;
Розпашні – такі, що починаються ліворуч і закінчуються праворуч на розвороті книги;
Комбіновані – це таблиці, які за довжиною або шириною не вкладаються у формат полоси набору, тому їх продовження подається на наступній полосі або другою колонкою.
За будовою (обмеженням таблиці лінійками):
Закриті;
Закриті з трьох сторін;
Відкриті.
До змісту таблиць, вміщених у різних за цільовим та читацьким призначенням виданнях, висувають наступні вимоги:
Суттєвість та повнота показників, що характеризують явище або предмет.
Явище або предмет у таблиці повинні зіставлятися за ступеневими, а не випадковими ознаками.
Відомості, включені у таблицю з метою порівняння, слід вимірювати в однакових одиницях.
Наявність у таблиці всіх даних, які б давали можливість читачеві одержати необхідний матеріал для висновків.
Точність, достовірність наведених відомостей (для перевірки редактору рекомендується використовувати авторитетні довідкові джерела (зовнішня перевірка) та можливі і доцільні у конкретному випадку прийоми внутрішньої перевірки, зокрема, зіставлення матеріалу таблиці з текстом або іншими таблицями, перевірку закономірності зміни даних у графах та рядках, підбиття підсумків, якщо відомості подаються у відсотках тощо.
Систематичність розташування даних у графах та рядках, зрозуміла читачеві.
Відповідність тематичного заголовка змісту таблиці і навпаки.
Чітка визначеність даних при кількісному групуванні.
Побудова таблиць у книжковому виданні повинна відповідати таким вимогам:
Логічний суб’єкт (підмет, те, що характеризується) має міститися у боковику або головці таблиці (можливий варіант – у боковику і головці), а логічний предикат (присудок, власне характеристика) – лише у прографці.
Кожний заголовок над графою, вказаний у головці таблиці, повинен стосуватися всіх відомостей цієї графи, відповідно заголовок над боковиком, зазначений у головці, – всіх рядків боковика.
Однотипні таблиці рекомендується будувати однотипно.
Головка таблиці може мати лише три поверхи, кількаповерхову головку слід спрощувати, бо через її переобтяженість складніше користуватися таблицею і важче її набирати. Для спрощення головки рекомендується:
Поміняти головку і боковик місцями;
Окремі показники винести у прографку;
Назви в головці, що стосуються всіх або більшості граф таблиці, вказати у тематичному заголовку;
Частину відомостей перенести у примітку під таблицю.
Не допускаються незаповнені графи або графи з даними, що повторюються в усіх або більшості рядків (їх варто вказувати у тематичному заголовку, примітці, тексті або боковику).
Довгі вузькі таблиці з однорідними даними, що мають дві-три графи, необхідно подвоювати або потроювати.
Заверстувати таблицю на полосі “лежачи” не рекомендується, адже це ускладнює читачеві користування виданням, свідчить про низький рівень видавничої культури.
Опрацьовуючи таблиці, використані автором у поданому до видавництва авторському оригіналі, редактор керується правилами редакційно-технічного оформлення, виробленими у видавничій практиці за тривалий час. Зокрема, щодо окремих частин таблиці основні правила редакційно-технічного оформлення такі:
Нумераційний заголовок, який спрощує зв’язок з текстом, набирають окремим рядком у правому верхньому куті над таблицею.
Рекомендується використовувати курсив, розрядку або півжирний шрифт.
Знак № та крапку в кінці нумераційного заголовка не ставлять.
Якщо у творі одна таблиця, то нумераційного заголовка вона не має.
У виданнях для спеціалістів (наукова, довідкова, виробничо-технічна література тощо) нумераційний заголовок може бути спрощений (порядковий номер, вказаний перед тематичним заголовком).
Залежно від виду літератури та типу видання рекомендується використовувати наскрізну, поглавну або індексаційну нумерацію, постатейну.
Тематичний заголовок таблиці повинен бути чітким, стислим, точним, відповідати призначенню та змісту таблиці. Скорочення слів (крім загальноприйнятих, а також одиниць виміру) не допускаються.
У випадку, коли таблиця продовжується на декількох сторінках видання, рекомендується подавати спрощені заголовні елементи, починаючи з другої сторінки (продовження табл. 5, закінчення табл. 5), з відповідними шрифтовими виділеннями. У цьому випадку головку таблиці у повному обсязі повторюють на кожній сторінці.
Усі графи таблиці повинні мати заголовки. Пропуски заголовків у головці не допускаються.
Рекомендується уникати повторень у тематичних заголовках і назвах граф.
Однакові частини заголовків однорідних граф треба виносити в загальний заголовок, що об’єднує однорідні графи, а назви в головці, що стосуються всіх або більшості граф таблиці, слід вказувати у тематичному заголовку.
У літературі, призначеній для висококваліфікованих читачів (спеціалістів), назви граф рекомендується заміняти стандартними або прийнятими в тексті символами та умовними скороченнями (зауважимо, що подавати одночасно символ та текстовий заголовок недоцільно). Одиниці виміру вказують скорочено; між назвою розмірності і одиницею виміру ставлять кому; прийменник в (у) або дужки не використовують.
Заголовок графи над боковиком не дозволяється оформляти через косу лінію (права частина такого заголовка повинна стати верхнім поверхом головки).
Заголовки першого поверху головки набирають з великої літери.
Боковики без назв не допускаються. Назва боковика повинна підпорядковувати собі всі його рядки.
Як правило, боковик не виключає графу “порядковий номер”. Нумерують рядки лише тоді, коли на них є посилання у тексті.
У складному текстовому боковику дотримуються логічних правил. Підпорядкованість понять показують, використовуючи абзацні відступи.
У простому текстовому боковику перше слово кожної назви рядка пишуть з великої літери, а у складному – головний заголовок (підпорядковані заголовки пишуть з малої літери, з абзацним відступом).
Крапки у боковиках не ставляться.
Якщо більшість назв у боковику має розмірності, доцільно виділити їх у окрему графу.
У цифрових таблицях числа, що мають більше, ніж 4 знаки, повині відділятися пробілами. За винятком чисел, що означають порядковий номер чи дату: №1224, але в табл. 1 224.
Підбиваючи підсумки, рекомендується у боковику використовувати слова “всього”, “разом”, “загалом”, виділяючи їх курсивом або півжирним шрифтом.
Текстові елементи прографки пишуть з великої літери без крапки на кінці. Усередині складного текстового елемента ставлять ті розділові знаки, що їх вимагає структура речення.
Заборонено залишати у прографці порожні місця (краще зазначити “немає відомостей” та ін).
У прографці не рекомендується вживати слова “від” – “до” їх слід заміняти знаком тире між числами. Слова “більше” і “менше” заміняють математичними знаками (>, <).
Коли у рядку графи стоять два числа, розділені знаком тире, числа рівняють за рядами (десятки – під десятками, сотні – під сотнями), а тире виключають на середину графи.
Показники, що одержані після підбиття підсумків, виділяються курсивом або півжирним шрифтом.
графа “примітки” вміщується тоді, коли вона містить зауваження до більшості рядків таблиці. Примітки до окремих рядків або показників наводять під таблицею.
Примітки пов’язують з матеріалом таблиці за допомогою знака “зірочка” (цифрові індекси можна використовувати лише у текстових таблицях). Слово “примітки” пишуть з великої літери та виділяють шрифтом (набирають в розрядку).
Посилання на таблицю в тексті обов’язкове. Рекомендується посилатися на таблицю у тому місці, де сформульовані положення, які вона підтверджує та унаочнює (табл..3)
Посилання не може мати вигляду окремого завершеного речення (у такому випадку воно дублює тематичний заголовок таблиці), а повинно органічно входити в текст.
Таблицю заверстують після посилання.
Вивід – це вид таблиці без лінійок, що безпосередньо продовжує речення і містить фактичний матеріал, для наочності виведений з тексту. Саме тому вивід при верстці не може бути відірваний від свого місця в тексті, зокрема, перенесений на наступну сторінку. Основні відмінності між таблицею та виводом такі:
Вивід не має лінійок, складається з невеликої кількості (2-3) колонок;
Головка виводу часто відсутня; якщо ж вивід має головку, то вона може складатися лише з одного поверха;
Вивід не має нумераційного та тематичного заголовка;
У тексті відсутнє посилання на вивід.
Правила редакційно-технічного оформлення виводу аналогічні тим, якими керується редактор, опрацьовуючи частини таблиці. Зазначимо, що вивід простіший для складання та читацького сприйняття, тому широко використовується у різних за тематикою виданнях, призначених як для кваліфікованого, так і масового читача (наприклад, у формі виводу звичайно подають технічну характеристику пристрою, агрегату тощо).