3. Isbn як найголовніший міжнародний міжнародний елемент вихідних відомостей книги
У країнах Західної Європи вже від давна жодне книжкове видання не виходить без цьото знаку. Наші ж видавці лише звикають до ньго. Як і до тієї обставини, що ще донедавна такий ідентифікаційний номер завжди починався з цифрі 5 (що вказувало на приналежність видання Радянському Союзу, нині Росії).
Візитною ж карткою нашої, української, книги на міжнародному рівні з 1996 року стала цифра 966.
На початку –– дещо з історії цього питання.
Перша ідея щодо необхідності створення зручної в користуванні системи Міжнародної стандартної нумерації книг зазвучало на третій Міжнародній конференції проблем дослідження книжкового ринку та раціоналізації у книжковій торгівлі, яка проходила в Берліні 1966 року. Якраз на той час значна частинаа видавців та книгорозповсюджувачів у Європі з метою поліпшення управління видавничими процесами уважно вивчала можливість використання у своїй діяльності комп’ютерної техніки.
Ставало цілком зрозуміло, що ефективна комп’ютеран система має базуватися на простій та унікальній нумерації, здатній однозначно ідентифікувати кожне окреме видання. Система, що повністю відповідала цій вимозі, нині знана як система Міжнародної стандартної нумерації книг –– ISBN. В її основу покладено систему нумерації книг, що була представлена на розгляд компанією “J.Whitaker and Sons Ltd.” у 1967 році в Об’наному Королівстві та компанією “The R.R. Bowker” у 1968 році в США. Тоді ж Комітетом технічної документації Організації міжнародної стандартизації –– ISO –– разом з Британським інститутом стандартизації було утворено робочу групу, головне завдання якої полягало у вирішенні питання адаптації Британської системи нумерації з метою її подальшого впровадження у світову практику. Після ряду зустрічей з цього питання, організованих представниками окремих європейських країн із залученням спостерігачів ЮНЕСКО, було вироблено і прийнято нормативний документ, в якому давалося визначення Міжнародного стандартного номера книги –– ISBN –– та було регламентовано правила щодо його проставлення на видання.
Згідно з цим документом, ISBN є універсальним ідентифікаційним кодом, що проставляється на книгах, брошурах, електронних виданнях, виданнях для сліпих, окремих видах аудіовізуальної продукції. Цей код супроводжує видання, починаючи з моменту їх виготовлення. Він складається з абревіатури ISBN (незалежно від мови видання) і десяти цифр. Цифрова частина ISBN до 2007 р. складалася з чотирьох груп цифр, кожна з яких містила різну кількість цифрових знаків, відокремлених один від одного дефісом. Цифрова частина відокремлюється від абревіатури ISBN пробілом. Чотири групи цифр ISBN розташовуються в такій послідовності:
ідентифікатор групи (країни);
ідентифікатор видавця (видавництва або видавничої організації);
порядковий ідентифікатор книги;
контрольна цифра.
З 2007 р. кількість цифр у ISBN збільшена до 13!!!!!
Д
ля
позначення цифрової частини ISBN
застосовуються арабські цифри від 0 до
9. Остання цифра ISBN –– контрольна ––
може бути римською цифрою Х, що
використовується для позначення числа
10.
Наприклад, у нижньому лівому куті звороту титульної сторінки книги та внизу реквізитної сторінки наприкінці книги або четвертої сторінки обкладинки (суперобкладинки), палітурки проставлено:
ISBN 966-516-005-2.
Прочитати код можна так:
966 –– ідентифікатор України;
516 –– ідентифікатор видавця;
005 –– порядковий ідентифікатор книги;
2 –– контрольна цифра.
Відразу варто наголосити, що неструктуроване оформлення десятизначного номера неприпустиме. У такому випадку ISBN як міжнародний стандартний книжковий номер недійсний.
Ідентифікатор групи (країни) встановлюється Міжнародним агенством ISBN/ISMN і служить для визначення мовної області або країни.
Ідентифікатор видавця, що означає видавця книги, присвоює Національне агенство ISBN. Ці ідентифікатори визначають місце видавництва на міжнародному рівні.
Ідентифікатор видавця може налічувати різну кількість цифрових знаків (від двох до п’яти), залежно від обсягу книжкової прордукції, що випускається.
Видавництвам з більшим обсягом книжкової продукції присвоюється ідентифікатор з найменшою кількістю цифрових знаків.
І навпаки, видавя-початківця можна відразу розпізнати за ідентифікатором з більшою кількістю цифрових знаків.
Порядковий ідентифікатор книги служить для ідентифікації конкретного видання. Він присвоюєтьсяя видавництвом.
Використання системи ISBN дає змогу видавцям, книгорозповсюджувачам, бібліотекарям, науковим працівникам, визнаним у всьому світі способом здійснювати без перешкод розповсюдження літератури відповідно до запиту, вдосконалити пошук та замовлення видань, скоротити кількість супровідної документації, прискорити процес взаємодії видавців з поліграфічними підприємствами, тобто спростити весь цикл створення та доведення книги до споживача.
Сьогодні система ISBN функціонує більш, як у 130 країнах світу. Управління нею здійснюється на трьох рівнях: міжнародному, національному (або групи) та на рівні видавців.
За управління системою ISBN на міжнародному рівні відповідає Міжнароде агенство ISBN/ISMN у Берліні, яке пропагує її, контролює правильність функціонування черерз національні агенства ISBN, взаємодіє з керівними органами міжнародних інформаційних програм.
Міжнародне агенство ISBN/ISMN присвоює ідентифікатор групи, що позначає або групу країн (наприклад, 0 –– для англомовних країн: Великої Британії, США, Австралії, Канади, Ірландії та інших), або окрему країну (наприклад, 966 –– для України). Кількість цифр в ідентифікаторі групи залежить від річного обсягу книжкової продукції країни.
Ідентифікатори групи встановлюються Міжнародними агенством ISBN/ISMN у таких діапазонах чисел: 0 –– 7; 80 –– 94; 950 –– 997; 9980 –– 9989; 99900 –– 99999. Таким чином, наша країна потрапила до третьої ідентифікаційної групи.
Щороку Міжнародне агенство ISBN/ISMN організовує засідання Координаційної Ради з питань функціонування системи ISBN, на яких приймаються звіти від національних агенств
Для управління системою ISBN в Україні створені національні агенства ISBN.
В Україні систему ISBN було впроваджено з 1988 року. Ідентифікатором Радянського Союзу, як відомо, була цифра 5. Після здобуття Україною незалежності виникла нагальна потреба створення національного управлінського органу, яякий міг би здійснювати відповідний контроль за системою ISBNзку з цим, наказом Мінпресінформу (нині Державний комітет з інформаційної політики) у лютому 1996 року було створено робочу групу з впровадження в Україні системи Міжнародної стандартної нумерації друкованих видань. Протягом терміну свого існування цією групою діючим видавництвам та видавничим організаціям України було присвоєно видавничі ідентифікатори.
У березні 1997 року як підрозділ Книжкової палати України, було утворено Національне агенство ISBN (далі НА ISBN), яке на території нашої держави несе відповідальність за впровадження і пропаганду системи ISBN, контроль за правильністю її функціонування. Співробітники НА ISBN присвоюють суб’єктам видавничої діяльності ідентифікатори видавців та ведуть їх реєстр, який двічі на рік надсилається до Міжнародного агенства ISBN/ISMN (з метою включення цих відомостей до Довідника міжнародних ідентифікаторів видавців у системі ISBN), надають у користування ISBN, перевіряють правильність проставлення ISBN на обов’язкових примірниках, що, згідно з Законом України (Про обов’язковий примірник документів), надходять до Книжкової палати, та їх відповідність наданим у користування видавцям ISBN, готують інструктивно-методичні матеріали, проводять консультації з питань функціонування системи ISBN.
На червень 1999 року НА ISBN видавництвам і видавничим організаціям України було присвоєно близько 1550 ідентифікаторів видавців.
Які ж документи мають подати до національного агенства видавці для присвоєння їм ідентифікаторів у системі ISBN та одержання Міжнародних стандартних номерів книг ISBN? Передусім це завірені у встановленому порядку (нотаріально) копії Статуту та Свідоцтва прро державну реєстрацію. До цього також додається гарантійний лист на бланку організації, в якому вказано повну юридичну та поштову адреси, номери телефонів, факсів тощо (зразок гарантійного листа можна одержати в Національному агенстві ISBN).
Передача видавництвами та видавничими організаціями своїх ISBN, наданих їм НА ISBN у користування іншим видавництвам і видавничим організаціям, як і проставлення ISBN на видання, на які Міжнародна стандартна нумерація книг не поширюється (в першу чергу це стосується періодичних видань і видань, що продовжуються) забороняється.
У разі виявлення факту порушення зазначених вище вимог НА ISBN уповноважених виключати таке видавництво або видавничу організацію із системи ISBN. Це може призвести до ряду складнощів, зокрема, у стосунках з виготівниками видавничої продукції, БАК України, привнесенні суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру України, адже відомості про порушників будуть надаватися не тільки до Міжнародного агенства ISBN/ISMN у Берлін, а й до Державного комітету з інформаційної політики, з яким НА ISBN тісно і плідно співпрацює.
!!!! ISBN подають у нижньому лівому куті звороту титульного аркуша і виділяють шрифтом жирного накреслення.
Його повторюють у макеті анотованої каталожної картки, а також у нижній частині четвертої сторінки обкладинки чи павлітурки у поєднанні із штриховою позначкою.
У повторних виданнях зі змінами номер має бути новий. Взагалі для кожного окремого видання – окремий ISBN. Два різних видання не можуть мати один і той самий ISBN.
У багатотомних виданнях один ISBN присвоюють усім томам, а другий – кожному тому окремо.