7.4 Ринок цінних паперів і особливості його регулювання.

Ринок цінних паперів – це сукупність економічних відносин з привод випуску та обігу цінних паперів між його учасниками.

Ринок цінних паперів виконує функції:

Загальноринкові (властиві кожному ринку):

- комерційна;

- цінова;

- регулююча;

- інформаційна;

Специфічну – перерозподільну, яка ділиться на підфункції:

• перерозподіл коштів між галузями та сферами економіки;

• переведення заощаджень населення з непродуктивної у продуктивну форму;

• фінансування дефіциту бюджету на неінфляційній основі.

Ринок цінних паперів структурується за декількома ознаками:

за видом цінних паперів – ринок акцій, ринок облігацій, ринок векселів та ін.;

• за типом емітента – ринок державних цінних паперів, ринок корпоративних цінних паперів;

• за територіальною ознакою – національний та регіональні; національні та міжнародний;

• за стадіями торгівлі:

Первинний ринок – це придбання цінних паперів їх першими власниками;

Вторинний ринок – це обіг раніше випущених цінних паперів, це сукупність операцій купівлі-продажу або інших форм переходу цінних паперів від одного власника до іншого протягом всього терміну існування цінних паперів;

• за місцем торгівлі:

Біржовий;

Позабіржовий.

Державне регулювання ринку цінних паперів включає:

• законодавчі та підзаконні акти – Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» та нормативно-правові документи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

• органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів, – в Україні спеціальним виконавчим органом, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка створена у 1992 році.

ДКЦПФР виконує наступні функції:

• наглядові:

• реєстрація емісій цінних паперів;

• ліцензування діяльності учасників фондового ринку;

• збір та аналіз звітності учасників ринку цінних паперів;

• контрольні:

• контрольно-ревізійна діяльність на основі здійснення планових і позапланових перевірок учасників ринку;

• контроль за реєстрацією акціонерів на загальних зборах акціонерів шляхом призначення уповноважених осіб та ін.

Окрім того ринок цінних паперів характеризується наявністю саморегулівного механізму.

Сутність саморегулювання полягає в том, що держава віддає частину своїх повноважень та функцій щодо нагляду та регулювання ринку для того, щоб самі професійні учасники встановлювали для себе правила і здійснювали контроль за їх виконанням.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» саморегулівна організація – це добровільне об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів та зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Традиційними функціями саморегулівних організацій є:

• розробка обов’язкових правил і стандартів професійної діяльності на ринку цінних паперів;

• здійснення професійної підготовки кадрів;

• встановлення вимог, обов’язкових для роботи на даному ринку;

• інформаційна діяльність на ринку;

• представлення інтересів учасників ринку в органах державного управління.

В Україні до саморегулівних організацій відносяться біржі: Українська фондова біржа, Донецька фондова біржа, Придніпровська фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, а також асоціації: Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв, Асоціація учасників фондового ринку України, Українська асоціація інвестиційного бізнесу та Українська асоціація торговців цінними паперами.