7.2. Суб’єкти та об’єкти фінансового ринку, його структура.
Структура фінансового ринку розглядається в декількох аспектах: відповідно до часової, інституціональної ознак, а також за групами та видами фінансових активів.
Грошовий ринок – це ринок короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах;
У структурі грошового ринку виділяють:
- обліковий ринок;
- міжбанківський ринок – це ринок, на якому залучаються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків;
- валютний ринок;
- ринок короткострокових кредитно-депозитних операцій (термін до одного року).
Ринок капіталів – це ринок середньо- та довгострокових капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор розвитку економіки;
У структурі ринку капіталів виділяють:
- ринок цінних паперів;
- ринок середньо- та довгострокових кредитів.
Фінансовий ринок в інституціональному розрізі складається з таких секторів:
Кредитно-фінансові інститути (фінансові посередники) – банків та інших небанківських фінансово-кредитних установ;
Ринок цінних паперів, який поділяється на первинний (нові емісії цінних паперів) та вторинний, який в свою чергу поділяється на біржовий та позабіржовий.
В основі структуризації фінансового ринку також використовується критерій виду фінансового активу.
Основними суб’єктами фінансового ринку виступають суб’єкти господарювання, домашні господарства, держава, місцеві органи влади.
Залежно від змісту діяльності суб’єкти фінансового ринку та сегменту фінансового ринку поділяються на групи.
Окрім того, суб’єкти фінансового ринку формують інфраструктуру фінансового ринку:
- професійні учасники – торговці цінними паперами та іншими інструментами фінансового ринку;
- організатори торгівлі – фондові біржі та позабіржові торговельні системи;
- посередники в торговельних угодах – брокери та дилери;
- посередницькі фінансові інститути – комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії;
- реєстратори, зберігачі цінних паперів, депозитарії;
- інформаційно-аналітичні інститути.
Об’єктами фінансового ринку є різні інструменти фінансового ринку (цінні папери, позичкові угоди, валютні цінності та ін.), в яких набувають відображення тимчасово вільні фонди фінансових ресурсів, що трансформуються в позичковий капітал за допомогою фінансових інститутів.
Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюється операції на фінансовому ринку.
7.3. Цінні папери як інструменти фінансового ринку.
Цінні папери як інструменти фінансового ринку являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фінансовий ринок» цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Статус цінного папера визначається рядом ознак:
- цінні папери є грошовими документами, що засвідчують майнове право у формі титулу власності (дають право на дохід, але не на реальний капітал) (акції, векселі, чеки) або майнове право як відношення позики власника документа до особи, що його випустила (облігації);
- цінні папери є документами, що свідчать про вкладення коштів;
- цінні папери – це документи, де відбиваються вимоги до реальних активів;
- цінні папери приносять дохід, що робить їх для їх власника капіталом.
Цінні папери мають ряд властивостей:
- ліквідність;
- серійність;
- стандартність;
- участь в цивільному обігу;
- обіговість;
- ринковий характер.
Існують різні види цінних паперів.
В системі суспільного відтворення цінні папери виконують ряд функцій:
виступають регулятором економіки;
є знаряддям мобілізації фінансових ресурсів і гнучким інструментом інвестування коштів;
виконують інформаційну функцію.
Українським законодавством визначено поділ цінних паперів на емісійні та неемісійні.
До емісійних цінних паперів належать:
акції;
облігації підприємств;
облігації місцевих позик;
державні облігації України;
іпотечні сертифікати;
іпотечні облігації;
сертифікати фондів операцій з нерухомістю;
інвестиційні сертифікати;
казначейські зобов’язання України.
Цінні папери, що не належать до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери
До пайових цінних паперів відносяться:
акції;
інвестиційні сертифікат;
2) боргові цінні папери.
До боргових цінних паперів відносяться:
облігації;
казначейські зобов’язання України;
ощадні (депозитні) сертифікати;
векселі;
3) іпотечні цінні папери;
4) приватизаційні цінні папери;
5) похідні цінні папери;
6) товаророзпорядчі цінні папери.