Р ис. 14.4. Повноваження місцевих рад у галузі бюджету, фінансів і цін.

510

Державна регіональна політика передбачає таке: визначення стратегії економічного зростання, цілей та пріоритетів розвитку господарського комплексу; розробку законодавчих актів; розроб­ку національних програм щодо найважливіших глобальних пріо­ритетних для країни проблем; проведення в життя єдиної техніч­ної, структурної та інвестиційної політики; підтримання загаль­ної збалансованості економіки; усунення монопольного станови­ща окремих виробників; стимулювання конкуренції; регулюван­ня економічних проблем, які не вирішує самостійно ринковий механізм; участь у міжнародному та внутрішньодержавному те­риторіальному поділі праці.

На рівні регіону державна політика - це, насамперед, вибір пріоритетів та обгрунтування стратегії довготермінових та поточ­них прогнозів соціально-економічного розвитку; формування бюд­жету області, координація роботи місцевих органів влади у про­цесі вирішення міжрегіональних питань.

Особливого значення набуває питання про охорону довкілля та раціональне природокористування; вирівнювання життєвого рівня населення адміністративних одиниць, розташованих на те­риторії області; створення високорозвиненої соціальної інфра­структури, яка забезпечує задоволення всього комплексу соціаль­но-культурних та побутових потреб населення; розвиток та управ­ління рекреаційним господарством; регулювання споживання енергоресурсів на території; заохочення іноземних інвестицій тощо.

Важливими для регіонів сьогодні є питання розвитку підпри­ємництва; роздержавлення і приватизації комунальної власності, проведення приватизації майна агропромислового комплексу та аграрної (особливо земельної) реформи, соціальний захист насе­лення, формування товарного і фінансового ринків, ринку праці, інших інститутів ринкової інфраструктури та ін. Це означає, що регіональні органи повинні сприяти створенню всебічного рин­кового середовища. З іншого боку; вони повинні забезпечувати розвиток регіональної соціальної і виробничої інфраструктури,

511

раціональне використання місцевих природних, трудових, вторин­них ресурсів, охорону природного середовища, розвиток регіо­нальних систем розселення, збереження етнічної самобутності ре­гіонів, налагодження прикордонної торгівлі, створення вільних економічних зон тощо.

Іншими словами, саме регіональні органи повинні забезпе­чувати комплексний і збалансований соціально-економічний роз­виток регіонів, ефективно використовуючи природні, гео­графічні, демографічні особливості регіонів, їхній економічний і науково-технічний потенціали. А оскільки проблеми завжди виникають у конкретному регіоні, то їх треба вирішувати на місцях за рахунок місцевих бюджетів, позабюджетних та інших коштів. Адже саме так фінансують цільові регіональні програ­ми, щодо соціального захисту, розвитку галузей соціальної сфе­ри, раціонального використання трудових і природних ресурсів тощо. Велике значення має також створення фондів для фінан­сування програми розвитку підприємництва у виробничій сфері, зокрема, з переробки сільськогосподарської продукції, техніч­ного переоснащення підприємств. Отже, вирішення низки регі­ональних проблем потребує нетрадиційних підходів та широко­го застосування різних методів Це можуть бути методи як пря­мого, так і непрямого державного впливу. Однак усіх їх треба спрямовувати на виконання головної функції, що забезпечує зба­лансований розвиток регіонів - координації і добровільного уз­годження інтересів усіх економічних суб'єктів. Отже, об'єктив­ною потребою є перенесення центру ваги в управлінні багатьма соціально-економічними процесами безпосередньо на місця і за­лучення до їхнього вирішення усіх учасників господарської діяльності.

512

14.5. Удосконалення регіональної структури економіки

У Державній програмі ''Україна-2010" зазначено, що метою регіональної політики повинно стати забезпечення економічних правових та організаційних умов для проведення муніципальної та адміністративної реформ, оптимізації виробничої структури регіонів, усунення диспропорцій між їхнім соціальним та вироб­ничим розвитком, поліпшення екологічних умов проживання лю­дей, вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів.

Головні напрями регіональної політики передбачають, насам­перед, створення ефективних регіональних структур економіки. Основний наголос у "Програмі" зроблено на структурну перебу­дову старих промислових центрів, заохочення розвитку регіонів з експортними та імпортозамінними потенціалами, створення спе­ціальних (вільних) економічних зон. Структурна перебудова дасть змогу поступово усунути диспропорції між регіонами, стабілізу­вати виробництво- особливо сільськогосподарське, забезпечити єдині соціальні стандарти для населення.

Для Донецького та Придніпровського регіонів пріоритетни­ми будуть паливно-енергетична, чорна і кольорова металургія. хімічна, автомобільна, аерокосмічна промисловість, важке маши­нобудування. Значну увагу приділятимуть конверсії оборонних підприємств, заходам щодо забезпечення зайнятості населення, поліпшенню екологічної ситуації.

У Східному регіоні структурна перебудова спрямована на переоснащення та підвищення ефективності роботи підприємств тракторного та сільськогосподарського машинобудування, елек­тронної, автомобільної, електротехнічної, харчової промисловості. Тут збільшуватимуться обсяги видобутку газу, нафти та продуктів їх переробки.

У Центральному регіоні на першому місці прискорений роз­виток агропромислового комплексу, сфера послуг, харчова та лег­ка промисловості, а також галузі авіабудування, машинобудуван-

513

ня, радіотехніки та електроніки. Відбуватиметься реконструкція та технічне переоснащення підприємств хімічної промисловості, розвиток наукомістких виробництв на базі науково-технічного потенціалу Києва.

У Поліському регіоні зберігатиметься спеціалізація за таки­ми напрямами, як сільськогосподарське машинобудування, видо­буток і переробка мінералів, приладобудування, легка та харчова промисловість. Особливу увагу приділятимуть, зокрема, вирощу­ванню районованих культур та їхній переробці, розвитку лісово­го господарства, деревообробки, промисловості будівельних ма­теріалів.

Частину підприємств Подільського регіону потрібно перепрофілювати на випуск техніки для агропромислового комплексу, медичних препаратів, товарів широкого вжитку. Як і раніше, го­ловними тут будуть енергетика, сільськогосподарське машино- та приладобудування, електронна і харчова промисловість. АПК більше спеціалізуватиметься на вирощуванні та переробці цук­рових буряків, зернових культур, м'яса та молока.

Структурна перебудова Карпатського регіону орієнтована на розвиток сільськогосподарського та автомобільного машинобуду­вання, сучасних електроніки та електротехніки. Передбачена мас­штабна реконструкція хімічних та нафтохімічних виробництв, інтенсифікація лісового господарства, легкої і харчової промис­ловості. Формуватиметься високорозвинутий рекреаційно-тури­стичний та оздоровчо-лікувальний комплекс загальнодержавного та міжнародного значення.

У Причорномор'ї пріоритети віддано розвитку морегосподарського комплексу - суднобудування та судноремонту, рибно­го та портового господарств, машинобудування для АПК, освоєн­ню нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Важ­ливим напрямом є створення сучасної індустрії туризму та оздо­ровлення у Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

514

Проте серед названих у "Програмі" регіонів України най­більший потенціал, як і найболючіші проблеми, мають східні регі­они України. Тут розвинуті галузі промисловості і забруднене довкілля, є військово-промисловий комплекс, що відроджується, і вугільні шахти.

Зокрема, на частку Сумської, Полтавської, Харківської обла­стей припадає 20% усього національного машинобудування. Го­ловна частина промисловості зосереджена у Харкові, де, врахо­вуючи його чималу інвестиційну привабливість, йде підготовка до створення вільної економічної зони, а Харківська область виз­начена експериментальним регіоном у розвитку двосторонньої співпраці з США. Заслуговують на увагу у Харкові такі підпри­ємства: танковий завод ім. Малишева, "Турбоатом", "Хартрон", тракторний завод та інші підприємства.

Дніпропетровська і Запорізька області - другий індустріаль­ний район України, особливе місце в якому посідають важка інду­стрія та харчова промисловість, що мають непогану інвестиційну привабливість і вдало доповнюють металургійну інфраструкту­ру, де створені холдинги (завод ім. Петровського, ім. Комінтерну, "Криворіжсталь", "Запоріжсталь"), морські порти на Азовському узбережжі, які виконують головні експортні перевезення металопродукції, а також такі підприємства, як "Дніпроспецсталь", За­порізький алюмінієвий комбінат, "АвтоЗАЗ", Нікопольське тру­бопрокатне виробництво та ін.

Донецька і Луганська області є найбільшим індустріальним районом України де, окрім вугільних підприємств, широко пред­ставлена кольорова металургія, великі хімічні виробництва, ма­шинобудування, легка промисловість; інвестиційна привабливість району, незалежно від галузі, зумовлена урядовою політикою ре­формування вугільної промисловості і створенням у регіоні вели­кої кількості вільних економічних зон.

515

14.6. Регіональні аспекти управління процесами приватизації в Україні

Структура центрального апарату Фонду державного майна (ФДМ) України перебуває лише в стадії становлення, вдоскона­лювати її потрібно в напрямах зменшення кількості департаментів на засадах поєднання завдань і функцій, ліквідації дублювання окремих з них як у межах центрального апарату Фонду, так і інши­ми урядовими структурами.

Функції і завдання регіональних відділень ФДМ України такі:

здійснення повноважень представника Фонду під час вирі­шення питань про приватизацію об'єктів державної власності, які містяться на території регіону;

здійснення повноважень власника приватизованих об'єктів із змішаною формою власності, в яких є частка державної власності;

формування комісій з приватизації, інвентаризації та оцінки майна, що перебуває у державній власності і підлягає привати­зації, затвердження актів інвентаризації і результатів оцінки вар­тості майна;

утворення конкурсних комісій з продажу об'єктів державної власності;

продажу державного майна або надання його в оренду;

контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у дого­ворах купівлі-продажу об'єктів приватизації- додержання умов до­говірних відносин у разі оренди об'єктів державної власності;

забезпечення надходжень коштів від приватизації до поза­бюджетного Державного фонду приватизації і позабюджетних фондів приватизації регіональних відділень;

- розробка пропозицій щодо приватизації майна, яке перебу­ває у державній власності і є на територіях регіонів, внесення їх у формування програм приватизації;

- виконання функцій, пов'язаних із забезпеченням виконан­ня державних програм і поточних планів приватизації тощо.

Типова структурна схема регіонального відділення ФДМ України показана на рис. 14.5.¹

_____

¹ Давимука С.А. Теоретико-методологічні аспекти приватизації і механізми її ре­алізації в Україні. Львів. 1998. С.78-79.

516