Метод опитування

Данин метод займає 90% всіх методів збору інформації.

Опитування — це метод збору соціальної інформації про об'єкт в ході безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога (інтерв'юера) і того, кого опитують (респондента) шляхом реєстрації відповідей респондента.

Методи опитування поділяються на інтерв'ю і анкетне опитування.

Інтерв'ю—це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. За формою проведення воно може бути прямим, опосередкованим (наприклад, по телефону).

Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді).

Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв'юер роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і телефонним (опитування відбувається по телефону).

Особливим видом опитування є експертне, тобто опитування, в ході якого респондентом є експерт (спеціаліст в певній галузі діяльності).

Метод експерименту

Експеримент (від лат. Experimentum—проба, дослід)—загальний метод отримання в контрольних і керованих умовах нових знань, в першу чергу про причинно-наслідкові відносини між явищами і процесами.

Соціальний експеримент — спосіб отримання інформації про соціальний об'єкт в результаті впливу на нього деяких факторів. Експеримент передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій. Важливо запам'ятати, що в ході експерименту особлива увага надається вивченню "поведінки" тих факторів, які надають об'єкту нові риси і якості.

Виділяють такі види експерименту: економічний, правовий, педагогічний, соціально-психологічний і т. д. Підготовка і проведення будь-якого експерименту — справа досить трудомістка і вимагає спеціальних знань і методичних навичок.

86.Назвіть основні структурні елементи програми соціологічного дослідження. Дайте їм характеристику.

Програма - це, свого роду, концептуальна модель постановки дослідження і розуміння досліджуваного явища. Це теоретичне обгрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення певного явища або процесу. Ретельно продумана та розроблена в усіх своїх складових, програма виступатиме гарантією успіху всього дослідження. Програма дослідження є типовою універсальною моделлю будь-якого наукового пошуку. Всілякого роду соціальні маркетингові дослідження (котрі зараз набули масового застосування) повністю використовують моделі, методики соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження складається з таких основних елементів:

Методологічний розділ

■ Формування проблеми, визначення об'єкта і предмета дослідження;

■ Визначення цілей і постановка завдань;

■ Уточнення й інтерпретація основних понять;

■ Попередній системний аналіз об'єкта дослідження;

■ Розгортання робочих гіпотез;

■ Стратегічний план дослідження.

Процедурний розділ

■ Обґрунтування системи вибірки, одиниць спостереження;

■ Начерки основних процедур збору та аналізу даних;

■ Робочий план (де упорядковуються етапи, строки, ресурси роботи).

Потреба в соціологічній інформації у процесі соціологічного дослідження, як правило, виникає у зв'язку із необхідністю повніше знати її стан, умови виникнення протиріч, виявити шляхи та засоби їх розв'язання. Висунуту самим життям суперечливу ситуацію прийнято називати соціальною проблемою. За визначенням В. Ядова, – це, свого роду, "знання про незнання" певних сторін кількісних та якісних змін, тенденцій розвитку причин та інших характеристик будь-якого соціального явища чи процесу.

Мета дослідження орієнтує на його кінцевий результат (теоретико-пізнавальний; практично-прикладний). Залежно від мети визначається логіка побудови програми. При теоретичному дослідженні - увага приділяється вивченню наукової літератури, побудові концепції і т. ін. При практично-прикладному дослідженні відбувається з'ясування завдань, і тільки тоді вивчається література в пошуках відповіді: чи є типове рішення з назрілих конкретних завдань. Соціологічне дослідження насамперед має практичну мету, бо необхідно надати інформацію для вироблення практичних рекомендацій щодо з'ясування та для уникнення соціальних проблем.

Соціальна проблема не існує сама по собі і завжди визначає свого носія - ту чи іншу спільність людей, їх діяльність, з котрими вона нерозривно пов'язана. Тому об'єктом соціологічного аналізу виступає носій тієї чи іншої соціальної проблеми.

Об'єкт дослідження - це те, на що спрямований процес пізнання, це те, що містить протиріччя і породжує проблемну ситуацію. Предметом дослідження виступають найбільш значимі властивості, сторони, особливості, що підлягають вивченню. Це ті сторони, які найбільш чітко, випукло виражають дане протиріччя, дану проблему.

Завдання дослідження - сукупність конкретних установок (заходів), спрямованих на аналіз і вирішення проблеми. Завдання містять основні вимоги до аналізу проблеми і поділяються на основні та неосновні. Основні завдання відповідають цільовій установці дослідження і передбачають пошук відповіді на центральне питання дослідження: які шляхи та засоби вирішення досліджуваної проблеми. Але часто складається ситуація, коли виникає необхідність з'ясувати ще кілька допоміжних питань. Відповідно до цього висуваються допоміжні завдання: неосновні, побічні, часткові. Іноді їх ставлять для "прострілки" проблеми, підготовки дослідження та перевірки побічних гіпотез. За характером, їх поділяють на практичні і теоретичні. Мета дослідження логічно диктує структуру завдань (тобто послідовність робіт).

Як правило, будь-який науковий пошук базується на попередніх явно або неявно виражених припущеннях про характер та причини виникнення досліджуваної проблеми. Гіпотеза - головний методологічний інструмент, який організує весь процес дослідження і підпорядкований його внутрішній логіці. У соціологічному дослідженні гіпотеза означає обґрунтовані припущення про структуру об'єктів, характер зв'язків і можливі підходи вирішення проблем. По суті - це грань між спостереженням реальних дій і система пояснення цих подій.

Важливо, щоб гіпотези були логічно пов'язані у систему доказів висунутого пояснення. Але для підвищення і підтвердження гіпотетичного судження слід керуватися правилами:

■ прагнути якомога більше висувати різних гіпотез;

■ прагнути вказати для кожної гіпотези якомога більше її індикаторів.

Гіпотези бувають основні та неосновні.

Стратегії дослідження

Конкретна форма або, інакше кажучи, конкретний характер соціологічного дослідження обумовлені поставленою метою, висунутими завданнями, гіпотезами. Саме відповідно до них, а також і залежно від глибини аналізу предмета дослідження, масштабності та складності завдань розрізняють чотири типи соціологічного дослідження: розвідувальний, описовий, аналітико-експериментальний, повторно-порівняльний Основною передумовою для вибору плану (стратегії) є стан наших знань до моменту збору інформації і можливість розробки гіпотез.

б) Вибірковий метод в соціологічному дослідженні

Визначення об'єкта дослідження ще не вирішує питання про кількісні та якісні характеристики тієї сукупності одиниць спостереження, котрі повинні бути охоплені цим дослідженням. Це вже - процедура вибору параметрів та структури досліджуваного об'єкта. Більшість соціологічних досліджень має вибірковий характер. Це означає, що згідно з досить строгими правилами відбирається та певна кількість людей, що відображає структуру досліджуваного об'єкта з основних соціально-демографічних та інших ознак. Мовою соціологів ця процедура називається вибірка.

в) Робочий план та основні процедури соціологічного дослідження

Соціологічні дослідження будуються на детальному поділі праці. Чітке виділення окремих видів робіт і станів важливе для організації праці. За своїм призначенням робочий план повинен упорядкувати основні етапи дослідження згідно з програмою і відображає основні процедурні заходи. Він дозволяє заздалегідь передбачити і найбільш точно визначити обсяг наукових, організаційних та фінансових затрат, допомагає уникнути марних витрат, дезорганізованості, надає ритмічності дослідженню на всіх його етапах. Розробка такого етапу передбачає суворий перелік певних принципів та правил.

Вимірювання в соціології (шкалювання)

Вивчення соціальних явищ чи процесів обумовлює вияв не тільки їх якісних, а й кількісних характеристик. Процес їх отримання базується на так званій процедурі виміру. Соціологічна практика виробила цілий ряд підходів для виміру установок, думки, мотивів, оцінки знань, умінь, інформативності. Всі ці фактори, які використовуються для соціологічного виміру, прийнято називати індикаторами. Всім індикаторам притаманні різні характеристики, що виступають в якості варіантів відповідей на питання.

Заключний етап дослідження. Аналіз інформації

Щоб отримана первинна соціологічна інформація почала активно служити, виконувати своє призначення, її необхідно шляхом обробки перевтілити в належну форму, а надалі - узагальнити, проаналізувати і науково проінтерпретувати. Основне завдання заключного етапу соціологічного дослідження - отримання даних, досягнення логічної схеми обробки первинної інформації (обробка, аналіз та інтерпретація основних даних), формулювання на цій основі основних висновків та розробка практичних рекомендацій.

Висновки соціологічного дослідження оформляються у вигляді звітів. Це свого роду пояснювальна записка про рішення поставлених завдань та пропозиції. Структура соціологічного звіту повинна відповідати загальній логіці аналізу, з висвітленням мети, завдань дослідження, повинна містити гіпотези та характеристики вибіркової сукупності. Основна частина звіту складається із проблемних розділів, які визначаються кількістю висунутих припущень. Загальна кількість розділів у звіті, як правило, відповідає кількості гіпотез, які вимагають відповіді.

Як правило, дотримуються такої структури:

■ коротке обґрунтування цілі досліджуваної проблеми, характеристика дослідження (вибірка, репрезентативність даних, методи збору інформації);

■ характеристика об'єкта дослідження;

■ пошук відповідей на сформульовані в дослідженні проблеми.

У кінці наводяться основні висновки щодо всього дослідження та пропонуються практичні рекомендації щодо вирішення існуючих проблем. Практична користь проведеного дослідження вимірюється тим, наскільки його результати допомагають вирішити наявні проблеми.

Таким чином, проведення соціологічного дослідження - складний процес, насичений різними видами робіт, науковими процедурами та операціями. Тому дослідникові необхідно належним чином потурбуватися про надійну теоретичну основу дослідження, продумати його загальну логіку, розробити методичні матеріали для збору інформації, сформувати дослідницьку групу компетентних людей. Необхідно також передбачати організаційне та матеріально-технічне забезпечення. Всі соціологічні дослідження мають виконуватися з дотриманням наукових вимог.