60Негативні та позитивні зовнішні ефекти. Засоби коригування зовнішніх ефектів: податки та субсидії. Теорема Коуза.

Зовнішні ефекти (екстерналій) - це вплив дій економічних суб'єктів (або їх агентів), що беруть участь у даній угоді, на третіх осіб (іще раз нагадаємо, які не беруть участі в даній угоді).

Негативні зовнішні ефекти (негативні екстерналій) є негативними впливами беруть участь в операції економічних суб'єктів на третіх осіб. Фактично це означає не виявлене в даній угоді використання певних ресурсів без відповідної їх оплати (приклад таких неявно використовуваних ресурсів - право на незабруднену навколишнє середовище: чисте повітря, чисту воду і т.д.). Це веде до виникнення зовнішніх для даної операції витрат виробництва даної продукції (ТЕСі МІС).

Позитивні зовнішні ефекти – коли діяльність однієї сторони дає прибуток для іншої (власник будинку перефарбовує його і водночас розбиває красивий квітник. Всі сусіди виграють від такої діяльності, хоча рішення прикрасити будинок і територію навколо нього, напевне, не приймалось із урахуванням вигоди для сусідів. Хобі одного з мешканців міста - розводити квіти. Це сприяє зростанню доходів бджоляра, вулики якого встановлені неподалік.).

Характерними для зовнішніх ефектів є: Граничні приватні витрати (ГПВт), граничні зовнішні витрати (ГЗВт) і граничні суспільні витрати (ГСВт) – це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні витрати, обумовлені виробництвом кожної додаткової одиниці даного блага. При негативному зовнішньому ефекті ГПВт менші від ГСВт на величину ГЗВт: ГСВт = ГЗВт + ГПВт. Гранична приватна вигода (ГПВ), гранична зовнішня вигода (ГЗВ) та гранична суспільна вигода (ГСВ) - це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні вигоди, які виникають при збільшенні виробництва та споживання даного продукту ще на одну одиницю. При позитивних зовнішніх ефектах ситуація протилежна: суспільна вигода виробництва або споживання блага (ГСВ) більша його індивідуальної вигоди (ГПВ) на величину (ГЗВ): ГСВ = ГПВ + ГЗВ. Таким чином, у випадках виникнення екстерналій (зовнішніх ефектів) вплив одних суб’єктів на інші виходить за межі взаємовигідних добровільних ринкових відносин і не може регулюватися механізмом цін.  Прикладом позитивної екстерналії є витрати фірм на науково-дослідницькі роботи (НДР). Часто нововведення, що є результатами НДР, неможливо захистити від інших фірм. Уявимо, наприклад, що НДР однієї фірми сприяли новому дизайнерському вирішенню кінцевого продукту. Якщо цей дизайн запатентувати, фірма робить істотний прибуток, виготовляючи і розміщуючи на ринку новий вид продукції. Якщо на законних підставах можливе безліцензійне запозичення (або близька імітація) нового дизайну іншими фірмами, ці фірми можуть виготовляти і випускати на ринок аналогічну продукцію, позбавляючи цим фірму-виробника частини прибутку в результаті конкуренції. В такому випадку НДР не будуть добре оплачуватись, а ринковий прибуток, можливо, і не окупить втрат фірми на неї.

 засоби коригування позитивних зовнішніх ефектів:

1. Державні субсидії фірмам, які виробляють товари, споживання або виробництво яких створюють позитивні зовнішні ефекти.

2. Податкові пільги споживачам товарів, що породжують позитивні зовнішні ефекти. У деяких країнах витрати на освіту, певні медичні послуги тощо виключаються із сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню.

3. Прямі державні або приватні трансферти на споживання товарів, що створюють позитивні зовнішні ефекти. Держава, наприклад, може надавати адресну грошову допомогу на здобуття освіти.

4. Соціальна реклама, що має на меті заохочення населення до споживання певних благ, які забезпечують позитивні ефекти переливу.

5. Виробництво на підприємствах державного сектора економіки певних товарів, що забезпечують значні позитивні зовнішні ефекти.

Засобами коригування негативних зовнішніх ефектів є такі:

1. Заборона або обмеження виробництва, збуту і споживання певних товарів, що створюють негативні зовнішні ефекти.

2. Потоварні податки та акцизи на товари, виробництво або споживання яких породжує негативні зовнішні ефекти (алкогольні та тютюнові вироби, бензин тощо).

З. Соціальна антиреклама, заклики та акції таких організацій як „Гринпіс”, ВОЗ, „Лікарі світу за здоровий спосіб життя” тощо.

4. Податок Пігу, запропонований та обґрунтований англійським економістом Артуром Сесилем Пігу. Він встановлюється на кожну одиницю продукту, вироблювану підприємством, яке створює негативний зовнішній ефект, в розмірі, що повністю компенсує граничні зовнішні витрати.

5. Ринок прав на негативні зовнішні ефекти, передовсім – на забруднення навколишнього середовища. Загальний припустимий обсяг забруднень встановлює держава, виробники мають купувати ліцензію на певний обсяг забруднень. Це змушує їх зменшувати негативний ефект: скорочувати обсяг випуску або удосконалювати технології, використовувати сучасні очисні споруди тощо.

6. Двосторонні домовленості про компенсацію негативних зовнішніх ефектів між суб’єктами господарювання без втручання держави, тобто на ринкових засадах.

Можливість ринкового розв’язання проблеми зовнішніх ефектів вперше була обґрунтована американським економістом Рональдом Коузом, а сукупність умов, за яких це можливо, отримала назву теореми Коуза (Coase theorem). Відповідно до теореми Коуза проблема екстерналій може бути врегульована за допомогою особистих угод, коли: права власності чітко визначені, трансакційні витрати дорівнюють нулю, кількість зацікавлених осіб є обмеженою, а кінцевий результат, максимізуючий цінність виробництва, не залежить від розподілу прав власності. За таких умов граничні приватні витрати дорівнюватимуть граничним суспільним витратам.

Теорема Коуза (точніше Коуза-Стіглер, оскільки саме Стіглер належить саме це визначення і початкова формулювання теореми) говорить: при нулі вих трансакційних витратах і чіткого встановлення прав власності, незалежно від того, як ці права власності розподілені між економічними суб'єктами, приватні та соііальние витрати будуть рівні.Іншими словами, ефективне розміщення ресурсів буде досягатися незалежно від розподілу прав власності на ці ресурси; досить тільки, щоб витрати на встановлення та захист прав власності, ведення переговорів і досягнення угоди з перерозподілу цих прав були незначні. У результаті таких переговорів всі не враховані раніше в ринкових розрахунках ресурси отримують грошову оцінку, та їх власником стає (або залишається) той економічний суб'єкт, якій це найбільш вигідно.

Дійсно, якщо права власності належать джерела негативної екстерналій, то можлива плата одержувача зовнішнього ефекту за зниження обсягу випуску породжує зовнішній ефект продукту аж до досягнення соціально оптимального його кількості Qs буде вище, ніж різниця між граничною вигодою і граничними приватними витратами виробника такого продукту, оскільки на всьому інтервалі від Qp до Qs МІС> MSB - МРС, наприклад, для Q '.

Якщо ж права власності належать одержувачу негативної екстерналій, то можлива плата джерела зовнішнього ефекту за доведення обсягу випуску породжує зовнішній ефект продукту аж до досягнення соціально оптимального його кількості Qs буде вище, ніж граничні зовнішні витрати, оскільки різниця між граничною вигодою і граничними приватними витратами виробника такого продукту MSB - МРС на всьому інтервалі від 0 до Qp більше МІС,наприклад для Q.

Підсумком же переговорів у будь-якому випадку виявиться соціально оптимальну кількість даного блага Qs, що і випливає з теореми Коуза-Стіглер.