31. Поняття ринкової структури. Види ринкових структур та їх критерії.

типологія ринкових структур базується на ряді параметрів, що визначають ознаки галузевого ринку.Це: 1) чисельність продавців та їх ринкові частки, +2) міра диференціації продукту, 3) умови вступу в галузь і виходу з неї, 4) ступінь контролю виробників над цінами, 5) характер поведінки фірм. У залежності від вмісту кожного ознаки та їх комбінації формуються різні типи галузевих ринків, що характеризуються різним ступенем конкурентності.

Чисельність продавців на кожному ринку важливою в сенсі визначення їх спроможності впливати на ринкове ^ рівновагу. При великій кількості

продавців на ринку, за інших рівних умов, попит на продукцію кожного з них буде таким еластичним, що зміна будь-яким з виробників ціни або обсягу випуску не спричинить за собою змін у ринковому рівновазі, Навпаки, при малій кількості продавців вплив кожного з них буде досгаточним, щоб привести до виникнення ринкової влади. До того ж декількох фірмах легко вступити до змову.

Ринкові частки фірм (розмір фірм) обумовлюють можливості фірм впливати на ринкову ціну. Невелика фірма здатна змінити ринкові умови і змушена пристосовуватися до них, а ринкова структура характеризується присутністю безлічі що мають незначні потужності фірм, буде більш конкурентною. Ринки, де діють фірми великого розміру, будуть менш конкурентними внаслідок значного впливу окремих фірм на ринкова пропозиція.

Економісти розрізняють чотири досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови:

1. Чиста (або вільна) конкуренція.

2. Чиста монополія (або монополія).

3. Монополістична конкуренція.

4. Олігополія.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком досконалої (або повної) конкуренції. Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як недосконала (неповна) конкуренція. Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку.

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія - ринок, на якому єдина фірма здійснює 100%-ий продаж певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад, одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і це означає, що рішення про визначення цін і обсягів^виробництва є взаємозалежними. Продукти можуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка. Характерні риси основних типів ринкових структур подані в табл. 2.5.

Наведені в таблиці ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та "ідеальні типи. Олігополія та монополістична конкуренція описує багато реально існуючих ринків. До олігополістичних структур відносяться, наприклад, галузі обробної промисловості, виробництво алюмінію і цигарок та ін. У сфері послуг - телефонний зв'язок і телебачення. Монополістичній конкуренції відповідають більшості галузей сфери обслуговування, наприклад: мережа ресторанів, станції технічного обслуговування, сфера банківських послуг. Прикладом монополістичної конкуренції у переробній промисловості є виробництво взуття, одягу.