
- •Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.
- •Фінансова діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства.
- •Фінансовий менеджмент
- •Фінансування
- •Фінансовий контролінг
- •3. Організація фінансової діяльності підприємств.
- •4. Форми фінансування підприємства.
- •5. Критерії прийняття фінансових рішень.
- •6.Капітал підприємства та його економічна сутність.
- •7.Класична теорія фінансування.
- •8.Теорема іррелевантності
- •9.Теорія оптимізації портфеля інвестицій
- •10.Модель оцінки дохідності капітальних активів (самр)
- •11. Неоінституційна теорія фінансування
- •12. Концепція максимізації вартості капіталу власників
- •13.Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
- •. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю
- •16. Особливості фінансової діяльності акціонерних, командитних та повних товариств.
- •17. Фінансова діяльність кооперативів
- •18. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
- •19. Фінансова діяльність державних та казенних підприємств
- •20. Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації
- •21. Статутний капітал і корпоративні права підприємства
- •Балансовий і ринковий курси акцій
- •22. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •23. Збільшення статутного капіталу підприємства
- •Зменшення статутного капіталу підприємств
- •Власний капітал, його функції та складові
- •Звіт про власний капітал
- •27.Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.
- •28.Самофінансування підприємств
- •29.Збільшення статутного капіталу без залучення додаткових внесків
- •30. Забезпечення наступних витрат і платежів
- •31. Чистий грошовий потік
- •32. Показник Cash flow
- •33. Звіт про рух грошових коштів
- •34. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •35. Фактори та інструменти дивідендної політики
- •36. Порядок нарахування дивідендів та форми їх виплат
- •37. Методи нарахування дивідендів
- •38. Ефективність дивідендної політики
- •39. Теорії в галузі дивідендної політики
- •40. Оподаткування дивідендів
- •41. Позичковий капітал підприємств та його ознаки
- •42. Фінансові кредити
- •43. Облігації підприємств та їх параметри
- •44. Емісія облігацій та порядок їх погашення
- •45. Комерційні кредити та факторинг
- •46. Облігації з нульовим купоном (zero bond).
- •47. Варанти.
- •48. Реформалізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства.
- •49. Загальні передумови реформалізації.
- •50. Укрупнення підприємства: злиття, приєднання.
- •51. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення.
- •52. Погашення (аквізиція) підприємства.
- •53. Перетворення, як особлива форма реорганізації підприємства.
- •54. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства.
- •55. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності.
- •56. Оцінка доцільності фінансових інвестиції у корпоративні права.
- •57. Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності.
- •58. Довгострокові фінансові інвестиції.
- •59. Поточні фінансові інвестиції.
- •60. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства.
- •61. Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства
- •62. Майновий (витратний) підхід
- •63. Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу
- •64. Практична робота з оцінки вартості підприємства
- •65. Вартість капіталу підприємства
- •66. Методичні підходи з оцінки вартості підприємства
- •67. Компетенції фінансових служб у сфері зед підприємства
- •68. Регулювання розподілу виручки від зед в іноземній валюті
- •69. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій
- •70. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •71. Форфейтинг
- •72. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторгівельних операцій
- •73. Сутність, необхідність та основні завдання фінансового контролінгу
- •75. Методи контролінгу
- •76. Методи фінансового прогнозування
- •77. Стратегічний та оперативний фінансовий контролінг
- •78. Координація та внутрішній аудит
- •79. Методи екстраполяції
50. Укрупнення підприємства: злиття, приєднання.
До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, а також їх взаємне поглинання.
Із санаційною метою зазначені форми реорганізації нерідко застосовують, коли підприємство-боржник не в змозі розрахуватися зі своїми боргами і змушене шукати санатора, який погасив би або перейняв на себе заборгованість. Санатор переймає на себе, як правило, не лише зобов'язання зі сплати заборгованості, а й контроль над боржником, який втрачає свій юридичний статус у результаті приєднання, поглинання чи злиття із санатором.
Розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) та вертикальне.
Горизонтальне злиття — це об'єднання двох фірм, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги.
Вертикальне злиття — це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.
Злиття кількох підприємств в одне. Така форма санаційної реорганізації, як злиття, означає об'єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансове стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус.
Реорганізація приєднанням. Приєднання — це спосіб корпоративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов'язків однієї або кількох юридичних осіб — правопопередників до іншої юридичної особи — правонаступника. В результаті такої реструктуризації підприємства, що приєднуються , вилучаються з державного реєстру та втрачають свій юридичний статус.
Реорганізація приєднанням має певні особливості, зумовлені тим, що в результаті приєднання нова юридична особа не створюється, а лише вносяться зміни до засновницьких документів правонаступника. Ці зміни можуть бути пов'язані зі збільшенням статутного фонду підприємства, до якого здійснюється приєднання, зміною складу його засновників чи організаційно-правової форми.
Принципова різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що в першому випадку всі майнові права та обов'язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі підприємства, яке створюється, а в другому — на балансі підприємства, що вже функціонує на момент прийняття рішення про приєднання.
51. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення.
Розукрупнення підприємства (поділ, виділення) здійснюється, як правило, в таких випадках:
1. Якщо у підприємства поряд з прибутковими секторами діяльності є значна кількість збиткових виробництв. Метою розукрупнення при цьому є виділення підрозділів, які санаційно спроможні для проведення їх фінансового оздоровлення, в т. ч. шляхом приватизації. Структурні ж підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з часом оголошується банкрутом.
2. Якщо у підприємств високий рівень диверсифікації сфер діяльності і до них (різних ділянок виробництв) виявляють інтерес кілька інвесторів. Тож, у результаті розукрупнення кожен з інвесторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільше приваблює, не обтяжуючи себе при цьому непрофільними виробничими структурами.
3. При проведенні передприватизаційної підготовки державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.
4. За рішенням антимонопольних органів, якщо підприємства зловживають монопольним становищем на ринку (може бути прийнято рішення про примусовий поділ даних монопольних утворень).
5. З метою створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів), наприклад у результаті виділення з материнської компанії дочірніх підприємств.
Даний напрям реорганізації дає можливість сконцентруватися на окремих стратегічних сферах діяльності підприємства.
Реорганізація підприємства, яке підлягає примусовому розукрупненню, здійснюється монополістом самостійно за умови ліквідації даного монопольного утворення на ринку. Примусовий поділ не застосовується у випадках:
а) неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
б) наявності щільного технологічного зв’язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства становить менше 30 %).
Розрізняють дві основні форми розукрупнення — поділ та виділення.
Поділ — це спосіб реорганізації, за якого одна юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб. У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов’язки (активи і пасиви) реорганізованого підприємства.
Реорганізація виділенням. Згідно із Законом «Про підприємства в Україні» підприємство може бути створене в результаті виділення зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх трудових колективів, за згоди власників або уповноваженого ними органу. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов’язки реорганізованого підприємства.