19. Класифікація органічних сполук. Склад, будова та функції вуглеводів.

Атоми хімічних елементів утворюють прості та складні речовини. Всі хімічні речовини поділяють на органічні та неорганічні.

Вуглеводи - органічні речовини з загальною формулою (СН₂О)n, де n дорівнює трьом та більше. Але існують вуглеводи, в яких співвідношення вказаних у формулі хімічних елементів інше. До того ж, деякі з цих сполук містять атоми Нітрогену, Фосфору або Сульфуру.

Функції	Їх характеристика
Енергетична	При розщепленні 1 г. вуглеводів виділяється 17 кДж енергії.
Інтегративна	З вуглеводів можуть синтезуватися сполуки інших класів (ліпіди).
Пластична	Входять до складу структурно-функціональних компонентів клітини.
Опорна та захисна	В складі оболонок рослинних клітин та кісткової тканини захищають і виконують функцію опори.
Регуляторна	В ходять до складу біологічно активних речовин.

20. Еволюція нервової системи. Рефлекси умовні та безумовні. Інстинкти.

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле, забезпечує взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем. До її складу входять нерви, нервові вузли та сплетіння, головний та спиннний мозок, а також органи чуття. Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина – нейрон.

Уперше нервова система з’являється у примітивних багатоклітинних тварин (кишковопорожнинні). Зірчасті нейрони, зв’язані один з одним відростками, рівномірно розподілені в зовнішньому шарі, утворюють так званий дифузний тип нервової системи. З підвищенням рівня організації тварин відбувалася концентрація нейронів у певних частинах тіла, головним чином у передньому кінці тіла.

Першим етапом цього процесу стало формування системи поздовжніх нервових стовбурів У передній частині тіла тварин поздовжні нервові стовбури зв’язані між собою навкологлотковим нервовим кільцем. Тут же відбувається утворення головних або мозкових нервових вузлів. Такому рівню організації відповідає нервова система плоских і круглих червів.

У вищих хордових, в тому числі і в людини, нервова система умовно поділяється на центральну нервову систему, в якій виділяють спинний і головний мозок, і периферичну, до складу якої входять 10-12 пар черепно-мозкових та 31 пара спинномозкових нервів. Функціонально вся нервова система поділяється на соматичну (іннервує скелетні м’язи та органи чуття) і вегетативну (регулює обмінні процеси, роботу внутрішніх органів та центральної нервової системи). Вегетативна нервова система поділяється на симпатичну та парасимпатичну, дія яких на один і той самий орган протилежна. Дві частини вегетативної нервової системи здійснюють тонку регуляцію фізіологічних процесів, забезпечуючи своєчасну реакцію організмів на зміну умов середовища.

Основна форма діяльності нервової системи – рефлекс, тобто реакція-відповідь організму на будь-який сигнал, що поступає із зовнішнього середовища або від внутрішніх органів. Шлях, по якому проходять нервові імпульси, називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з п’яти частин:

1. рецептора (сприймання подразнення і перетворення його на нервові імпульси);

2. чутливого шляху (надходять імпульси по чутливих нейронах до центральної нервової системи);

3. д ілянки центральної нервової системи;

4. рухового шляху (передача імпульсів від ділянки центральної нервової системи до робочого органа);

5. робочого органа (м’язи, залози тощо).

Рефлекси людини різноманітні. Найпростіші рефлекси належать до вроджених, або безумовних; вони передаються у спадок і забезпечують пристосування організ­му до постійних умов середовища. Безумовні рефлекси відносяться до видових ознак пове­дінки тварини. Вже в новонародженої дитини спостерігаються найпростіші безумовні реакції: смоктання (харчовий безумовний рефлекс), клі­пання очей (захисний безумовний рефлекс), рефлекс «що таке?» (орієнтувальний безумов­ний рефлекс). Складніші форми вродженої поведінки нази­ваються інстинктами.

Умовні рефлекси — це набуті протягом жит­тя кожної людини реакції, за допомогою яких її організм пристосовується до мінливих впливів середовища. Умовні рефлекси не передаються у спадок, а набуваються у процесі навчання. Умовний рефлекс утворюється тоді, коли якась зовнішня подія збігається за часом з тією або ін­шою діяльністю організму або підкріплюється безумовним рефлексом.

Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси, що утворюються на основі безумовних. Вища нервова діяльність здійснюється за рахунок двох нервових процесів – збудження і гальмування. Під час дії умовних і безумовних подразників ці процеси виникають у корі мозку, де вони можуть поширюватися або концентруватися в обмеженій ділянці. Основою пристосувань організмів до умов існування є здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і гальмувати старі.

Протягом життя виробляється багато склад­них умовних рефлексів, що стають частиною на­шого життєвого досвіду. Рухові умовні рефлек­си, які виробляються людиною протягом життя, називаються навичками, або автоматизованими діями, за допомогою яких людина освоює нові рухові уміння, виробляє нові форми поведінки.