13.Класифікація, структура та оцінка основних фондів під-ва.

Оцінка основних фондів, старіння та спрацювання основних фондів.

Виробничі фонди поділяються з урахуванням їх використання на основні фонди та оборотні фонди.

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, що цілком споживаються у кожному циклі вироб. Втрачаючи свою натуральну форму, повністю переносять свою вартість на готову продукцію.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і ф-ть у вироб тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься на готову продукцію частинами.

Для спрощення бухгалтерського обліку основних фондів прийнято не відносити до основних фондів засоби праці вартість яких не перевищує 1000грн. або термін експлуатації яких менше 1 року, а також до основних фондів не вілносять робочий одяг і взуття незалежно від вартості і терміну експлуатації.

Структура: 1група земельні ділянки 2Капітальні витрати на поліпшення земель 3група будівлі, споруди, передавальні пристрої 4група машини і обладнання 5т.з 6інструменти, прилади, інвентар 7тварини 8багаторічні насадження 9ін. основні засоби 10бібліотечні фонди 11малоцінні необоротні матеріальні активи 12тимчасові споруди 13природні ресурси 14інвентарна тара 15предмети прокату 16довгострокові біологічні активи 17ін. необоротні матеріальні активи.

Оцінка о.ф- це грошове вираження їхньої вартості. Вона здійснюється за двома факторами:

1 за фактором введення в експлуатацію або придбання

2 за фактичним станом о.ф.

за фактором введення в експлуатацію розрізняють:

первісну вартість - це фактична вартість о.ф. на момент їх введення в дію.

відновлену вартість – це вартість відтворення о.ф. за сучасних ринкових умов вироб.;

за фактичним станом о.ф. розрізняють:

повну вартість – це вартість о.ф. у новому, незношеному стані.

залишкову вартість – хар-є реальну вартість о.ф., ще не перенесену на вартість готової продукції.

ліквідаційну вартість – залишкова вартість основних фондів на момент виведення їх з експлуатації.

На під-ві розрізняють фізичне спрацювання і моральне старіння.

Фізичне спрацювання – це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-економічних показників під впливом технічних умов та технологічних навантажень.

Моральне старіння – це процес знецінення засобів праці до настання фізичного спрацювання під впливом НТП.

14. Основні елементи системи оподаткування під-ств

До головних інструментів здійснення регулюючої ф-ї держави відноситься податкова система.

Податкова система – це сукупність податків, що справляються в державі, форм і методів їх побудови і стягнення, а також відповідальних державних органів, що займаються цією діяльністю.

Характерні рими податкової сис-ми:

• пряма пропорційна залежність відрахувань до бюджету від доходів суб’єктів господарювання;

• поєднання централізованого управління рівнями оподаткування з гнучкістю, яка забезпечує уточнення ставок податків з урахуванням економічної коньюктури;

• рівність умов оподаткування для під-ств та організацій, фіз..осіб;

• ясність та визначеність умов вилучення податків, їх достатньо довготривала дія;

• цілеспрямований стимулюючий вплив податкової сис-ми на макроекономічні процеси і пропорції, вирішення питань соц..захисту всіх верств населення.

Основні принципи оподаткування:

1. стабільність

2. обов’язковість

3. соц..справедливість при визначені і збору податків

4. передбачення відповідних пільг для окремих платників податків

Види податків:

Загальні: ПДВ; ПДФО; мито; податок на прибуток під-в; акцизний податок, збір за 1 реєстрацію т/з, екологічний податок, плата за землю, за спец. викор. води (лісових ресурсів), с/г податок.

Місцеві: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; туристичний збір; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування т/з.

Позабюджетні: екологічний; орендна плата за землю.