1.Класифікація під-ств та їх добровільних об’єднань

Під-ства класифікуються за наступними ознаками:

1.мета і характер діяльності:

- комерційні і некомерційні

2.форма власності:

- приватні

- колективні

- комунальні

- державні

Державні під-ства, які ні за яких обставин не можуть перейти в приватну власність назив. казейні.

3. правовий статус:

- одноосібні

- кооперативні

- орендні

- господарські товариства

4. нац..приналежність:

- нац.

- іноземні

- змішані

5. галузево-функціональний вид діяльн. (приналежність до певної галузі):

- будівельні

- промислові

- транспортні

6. розмір під-ства:

- малі

- середні

- великі

- надвеликі

Добровільні об’єднання:

Асоціація – найпростіша форма об’єднання під-ств з метою постійної координації господар. діяльності. Асоціація не має право втручатись в діяльність будь-яких членів.

Корпорація – договірні об’єднання господарських суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень регулювання діяльності.

Консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні під-ства, а також цілі держави.

Концерн – форма статутних об’єднань, що характеризуються єдністю власності та контролю за принципом диверсифікації, тобто проникнення одних галузей в інші. Учасниками концерну втрачають свою самостійність.

Трест – це монополістичне об’єднання під-ств, що раніше належали різним підприємцям в єдиний виробничо-господарський комплекс. Вони втрачають свою юридичну і економічну самостійність.

Картель - це договірне об’єднання під-ств переважно однієї галузі для регулювання спільної комерційної діяльності – збуту продукції.

Холдінг – специфічна форма об’єднання капіталів в інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробництвом продукції, а використ. свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших під-ств, які можуть бути учасниками інших об’єднань. Об’єднані у холдінг зберігають юр. та економ. самостійність, проте головні рішення приймає холдінг.

Промислово-фінансові групи – це форми статутних об’єднань промислового та банківського капіталу на чолі якого стоїть банк для здійснення конкретних проектів.

2.Державне замовлення і Державний контракт, основні поняття та принципи розміщення.

В системі централізованого регулювання економіки чільне місце займають державний контракт і державне замовлення, як форма задоволення потреб суспільства в певних видах продукції та послуг.

Державний контракт – є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансується за рахунок державного бюджету.

При цьому оплата поставок продукції гарантується державою.

Фінансування за державним контрактом здійснюється замовниками в межах бюджетних коштів передбачених на ці цілі.

За своїм змістом державний контракт визначає права та обов’язки сторін при виконані поставок продукції і може мати такі розділи:

1 загальний

2 фінансово-економічний

3 науково-технічний

4 соціальний

Замовником у державному контракті є уповноваженні Кабміном відповідні галузеві міністерства або держадміністрації.

Державне замовлення – вважається засобом стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних напрямів галузей народного господарства, впровадження нових технологій, розв’язання соціальних проблем при якому держава надає певні пільги під-м, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами.

Фінансування державного замовлення здійснюється за рахунок власних коштів під-в, держава надає даним під-в певні пільги. До державного замовлення включається певний перелік продукції і робіт, які визначає Кабмін України в залежності від кон’юктури.

Державний контракт та Державне замовлення надають під-ству на конкурсній основі.

3. Під-ство, як господарська сис-ма і форма реалізації бізнесу та підприємництва

Основні види діяльн.під-ства:

• виробнича

• соціальна

• інноваційна

• економічна

• комерційна

• після продажний сервіс

• вивчення ринку товарів

Під-ство для забезпечення конкурентоспроможності та впевненості в майбутньому може здійснювати і інші напрямки діяльності.

Структура під-ства – це оклад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів під-ства, форми їх побудови та взаємозв’язків.

Структура під-ства може змінюватись в залежності від змін зовнішнього оточення під-ства. Головне завдання полягає в тому, що структура під-ства повинна забезпечити виконання основних цілей діяльності під-ства.

Розрізняють виробничу та загальну структур під-ства.

Фактори, що впливають на структуру під-ства:

1. масштаб виробництва

2. складність конструкції виробу

3. характер технічного процесу

Взалежності від того, що являється основною виробничою одиницею під-ства розрізняють наступні види виробничої структури:

1. цехова структура – основна виробнича одиниця-цех. Її характерна особливість в тому, що в цеху здійснюється повний замкнутий цикл виробництва гот.продукції. Привозять сировину, вивозять гот.продукцію.

2. без цехова(дільнича) – основна виробнича одиниця дільниця. Її характерна особливість полягає в тому, що на дільниці здійснюється виробництво однотипної продукції – напівфабрикатів, які для даного під-ства є гот продукція, але для споживання є напівфабрикатами або окремими деталями, які в майбутньому застосов.на інших під-ствах для виробництва гот.продукції.

3. корпусна структура – основна виробнича одиниця-корпус. Її хар-на особливість полягає в тому, що декілька цехів або дільниць розміщуються в окремому приміщенні яке назив.корпус.

4. комбінат на – осн.виробн.одиниця-комбінат. Її особливість полягає в тому, що на комбінаті поряд з виробництвом гот.продукції здійснюються елементи переробки сировини(хлібокомбінат).

Загальна структура під-ства включає в себе виробничу структуру та всі органи управління під-ством.

Цілі діяльності під-ства.

Будь-яке під-ство створюється для здійснення основного виду діяльності назив.ціль діяльності під-ства або його місія.

Наприкінці під-ство може мати не одну, а декілька цілей для забезпечення конкурентоспроможності і зменшення ризику.

Вимоги до цілей діяльності:

1. цілі повинні бути конкретними

2. цілі повинні бути вимірювані в часі

3. цілі повинні бути досяжними – недосяжні цілі розхолоджують

4. цілі під-ства повинні бути взаємопідтримуючими та взаємодоповнюючими.

Під-ство в своїй діяльності повинно керуватись основними нормативними документами, які діють в державі.

1. Головним документом в державі є Конституція України, яка гарантує рівні права і можливості всім учасникам господарювання.

2. Закон України «Про під-ва в Україні»27.03.1991.

Закон включає в себе наступні розділи:

1загальні положення – цілі під-ва, можливі об’єднання, види діяльності.

2 створення під-ва і порядок його реорганізації – умови створення, реєстрацію, статут.

3 майно під-ва – формування і використання майна, володіння природними ресурсами, участь у випуску цінних паперів.

4 управління під-м і самоврядування трудового колективу – принципи управління, колективний договір

5 господарська, економічна та соціальна діяльність під-ва – доходи працівників, ціноутворення, фінансові відносини.

6 під-во і держава – комерційна таємниця, облік і звітність, умови господарювання.

7 ліквідація під-ва – умови ліквідації та реорганізації, ліквідаційну комісію.

Статут під-ва – головний документ, який регламентує діяльність під-ва, він включає в себе: порядок створення під-ва; ліцензовані види діяльності; порядок створення майна; управління під-м; відносини під-ва з державою.

Статут містить в собі юридичну адресу, назву, банківські реквізити та ін. Статут затверджує власник після чого він реєструється в юридичних органах держадміністрації та статистики.

Колективний договір – це документ який укладається між трудовим колективом та власником під-ва про трудові взаємовідносини.

До колективного договору включаються: порядок прийому та звільнення; порядок оплати праці; режим роботи та відпочинку; створення умов праці; медичне забезпечення та ін.

Кол. договір укладається на 1 рік після чого власник звітує про умови його виконання.

5.Бізнес-план, як одна із форм внутрішньо-фабричного планування, структура бізнес-плану.

Бізнес-план – це письмовий документ в якому приведені всі необхідні техніко-економічні і фінансові показники роботи під-ства.

Бізнес-план складається в наступних випадках:

• при створенні нового під-ства

• для залучення інвестицій

• при реорганізації та зміні власника під-ства.

Основною вимогою до бізнес-плану є якомога повніше висвітлення всіх сторін його діяльності.

Основними розділами є:

1. Резюме(або короткі висновки) – в цьому розділі визначаються основні техніко-економічні показники роботи під-ства:

• к-сть і якість продукції, її конкурентоспроможність;

• собівартість продукції, відпускна ціна, рентабельність;

• визначаються основні напрямки маркетингової діяльності.

Цей розділ складається з підсумкових даних всіх наступних розділів бізнес-плану.

2. Продукція(або вид послуг) – в цьому розділі визнач:

• які потреби буде задовольняти продукція;

• що особливого в даній продукції;

• чому вибрано цей продукт і цей ринок;

• життєвий цикл товару.

В цьому розділі обов’язково вказується сертифікати, патенти, авторські свідоцтва на основі яких розроблено продукт.

3. Цілі і стратегія під-ства на плановий період

4. Ринок – в цьому розділі проводяться маркетингові дослідження, яке склад. з наступних складових:

- маркетингове середовище;

- сис-ми маркетингової інфо;

- маркетингові заходи(прийняття фірмою рішення).

5. Конкуренти(або конкуренція) – в даному розділі проводиться порівняльний аналіз основних техніко-економ. Показників конкурентів та власного під-ства.

6. Маркетингова стратегія – в цьому розділі визначаються торгівельні мережі, регіональні ринки, де планується реалізація гот. продукції.

7. План виробництва – в даному розділі визнач. Основні планові показники виробництва продукції, а також вказується:

- продукція буде вироблятися на новому чи діючому під-стві;

- які виробничі потужності необхідно задіяти для виконання планових показників;

- визначити сис-му матеріально-технічного забезпечення – доставка сировини, матеріалів, можливість кооперації із суміжниками;

- чи передбачене лімітування обсягів виробництва.

8. Організація і управління під-ством – в даному розділі визнач. організаційна, виробнича та загальна структура управління під-ством, вказуються шляхи громадського самоврядування.

9. Фінансовий план – передбачає розрахунки основних фін.показників:

- собівартість продукції;

- відпускні ціни;

- рентабельність прод.;

- обсяги реалізації на звітні періоди, а також передбачає складання балансу діяльності під-ства.

10. Юридичний – в даному розділі визнач. основні нормативно-правові документи, які регламентують діяльність під-ства.

11. Програма інвестування – в розділі вказ. попередні домовленості про можливі надходження інвестицій.

12. Вплив на навколишнє середовище – в розділі вказ. шляхи зберігання та транспортування відходів, утилізація відходів, можливі шкідливі фактори впливу на навкол.серед. та шляхи відновлення природних ресурсів, шляхи отримання питної та технічної води, методи очистки води і т.д.

13. Програма зниження ризику і страхування – підлягають обов’язковому страхуванню:

- ринковий ризик(тобто всі виробничі під-ства);

- ризик втрати майна;

- ризик втрати часу;

- ризик невиконання зобов’язань.

До бізнес плану можуть включатись і інші розділи, якщо вони пов’язані зі специфікою діяльності під-ства.