13. Механізм надання стабілізаційних кредитів.

Стабілізаційний кредит – це кредит НБУ, який може надаватися комерційному банку на виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на строк, визначений правлінням банку.

Стабілізаційний кредит надається банкам строком до 3 років.

Плата за нього встановлюється на рівні, який не нижчий від облікової ставки.

Національний банк має право приймати рішення щодо взяття за стабілізаційним кредитом однорідного або змішаного забезпечення.

Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки Національного банку плюс два процентних пункти.

Національний банк з метою обмеження ризику ліквідності банку має право під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановити обмеження та вимоги щодо його діяльності.

Національний банк надає стабілізаційний кредит чи здійснює зміну умов кредитного договору під основне та додаткове забезпечення. Перелік забезпечення за стабілізаційним кредитом, вимоги до забезпечення та порядок його врахування визначені в додатку А.

Банк для отримання стабілізаційного кредиту має подати до Національного банку такі документи:

1) клопотання про надання стабілізаційного кредиту із зазначенням його суми, строку користування ним, переліку забезпечення та його розміру, напрямів спрямування кредитних коштів. Клопотання має бути підписане головою правління (ради директорів) банку, засвідчене відбитком печатки банку та зареєстроване в банку;

2) програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо;

3) графік повернення стабілізаційного кредиту (рівними за обсягами платежами) та сплати процентів за користування ним зі щомісячною розбивкою на весь строк користування стабілізаційним кредитом, підписаний головою правління (ради директорів) банку;

4) документи, що підтверджують право власності банку або майнового поручителя на запропоноване забезпечення за стабілізаційним кредитом.

Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку приймає Правління НБУ на підставі висновкутериторіального управління НБУ та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду НБУ. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом. Прийнявши позитивне рішення про надання стабілізаційного кредиту, відповідне територіальне управління НБУ вживає організаційних заходів щодо укладення з банком договору про надання кредиту. Банк-позичальник повинен розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.

13. Економічна сутність кореспондентських відносин між банківськими установами.

Комерційні банки для проведення міжбанківських та міжнародних операцій встановлюють кореспондентські відносини з іншими банками. Кореспондентські відносини можуть встановлюватися безпосередньо між комерційними банками або між комерційними банками та центральним банком.

Кореспондентські відносини – це договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, а також надання кредитів, інвестиційних та інших послуг. Такі відносини можуть виникати між банківськими установами як всередині країни, так і за її межами.

Банки-кореспонденти – це банки, які на основі договору виконують доручення один одного за платежами і розрахунками через спеціально відкриті рахунки “Лоро” і ”Ностро”.

Рахунок “Лоро” – рахунок, відкритий комерційним банком банкові-кореспонденту (“ваш рахунок у нас”).

Рахунок ”Ностро” – рахунок даного комерційного банку у банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі (“наш рахунок у вас”).

Рахунок “Ностро” одного комерційного банку є рахунком “Лоро” для банку-кореспондента. Основні записи роблять на рахунку “Лоро”, які відображаються на рахунку “Ностро” методом “дзеркальної” бухгалтерії.

Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками.

Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з мето здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку.

Причини актуальності кореспондентських відносин:

• необхідність знання права і звичаїв торгівлі країн;

• необхідність знання особливостей іноземних ринків;

• ведення рахунку і розрахунків в інвалюті;

• географічна віддаленість;

• інший часовий пояс;

• знання іншого ринку.