13. Цілі та принципи створення банківських об'єднань. Основні напрямки їх діяльності.

Основною метою створення міжбанківських об’єднань є координації та узгодження дій, підвищення ефективності політики банків для захисту професійних інтересів, розробки етичних норм і правил взаємовідносин між банківськими установами, банками та їх клієнтами.

Основними шляхами створення міжбанківських об’єднань є:

злиття, яке базується на добровільному об’єднанні самостійних банків;

поглинання одним банком своїх конкурентів на правах власності, контролю та централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності.

Згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” основними формами реорганізації банків є злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми.

Злиття передбачає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу всіх майнових прав і зобов’язань цих банків до новоствореного банку.

Приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу всіх майнових прав і зобов’язань до іншого банку на правах філії чи без відкриття філії.

Виділення полягає у створенні одного чи більше банків, до яких згідно з розподільчим актом переходить частина майнових прав і зобов’язань банку, який підлягає реорганізації.

У результаті поділу припиняється діяльність одного банку як юридичної особи, відбувається передача усіх його майнових прав і зобов’язань до новостворених банків. Реорганізація може проводитися з ініціативи зборів акціонерів або за рішенням суду.

Виходячи із цілей об’єднання, виділяють такі міжбанківські об’єднання: комерційного типу, діяльність яких зорієнтована на отримання й максимізацію прибутку; некомерційного типу, основною метою діяльності яких є надання різних видів послуг своїм членам.

13. Види банківських об'єднань. Роль та значення у банківській системі.

Згідно з чинним законодавством нашої держави банки також мають право створювати банківські об’єднання таких трьох типів: 1) банківська корпорація; 2) банківська холдингова група; 3) фінансова холдингова група.

Банківська корпорація – це юридична особа (банк), засновниками й акціонерами якої можуть бути винятково банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків-учасників корпорації, підвищення їхньої загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації й нагляду за їхньою діяльністю. Банківська корпорація підлягає реєстрації у НБУ і заноситься до Держреєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації має відповідати загальним вимогам НБУ щодо статутного капіталу новостворюваного комерційного банку.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Централізації в межах банківської корпорації підлягають такі операції: 􀂾 виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами; 􀂾 операції на ринках грошей та капіталів; 􀂾 встановлення і ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах); 􀂾 моніторинг кредитних ризиків; 􀂾 розробка й прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності; 􀂾 формування зовнішньої звітності; 􀂾 внутрішній аудит.

Усі банки-члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) винятково через свої кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ або безпосередньо у банківській корпорації.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їхніми статутами та статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську корпорацію, не можуть входити до інших банківських об’єднань, крім як за згодою корпорації. Банки, що увійшли до банківської корпорації, мають в усіх своїх документах і укладених угодах вказувати власну належність до корпорації.

Банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять винятково банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше, ніж 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. В разі, якщо дочірній банк набув права власності на акції материнського банку, він зобов’язаний відчужити їх у місячний строк.

Дочірній банк можна розглядати як формально незалежний комерційний банк, реальний контроль над яким здійснює інший банк, що з огляду на це виступає в ролі материнського банку або банку-холдингу.

Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їхнє створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій щодо банків-членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю. Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі. Материнський банк зобов’язаний подавати консолідовано-фінансовий і статистичний звіти групи відповідно до вимог чинного законодавства. Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законодавством України або угодою між ними.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або винятково з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше, ніж 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи. Материнська компанія фінансової холдингової групи зобов’язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та статистичний звіти групи відповідно до вимог законодавства. Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління й координації діяльності її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів НБУ має право встановлювати правила, що є обов’язковими для членів фінансової холдингової групи. Материнська компанія фінансової холдингової групи відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними. Крім участі у зазначених вище об’єднаннях, банки також можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.