Розраховуємо відносні показники фінансової стійкості:

1.Коефіцієнт концентрації власного капіталу:

[власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву)] : [загальна сума господарських коштів (валюта балансу)].

Кквп = 28255 / 40582 = 0,70

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

2.Коефіцієнт фінансової залежності:

[валюта балансу] : [власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву)].

Кфз = 40582 / 28255 = 1,44

Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу.

3.Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

[власні кошти (2 розділ активу)]: [власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)].

Кмвк = 26623 /28255 = 0,94

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку час­тину вкладено в оборотні кошти, а яку — капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів:

[довгострокові зобов’язання (3 розділ пасиву)]: : [довгострокові зобов’язання (3 розділ пасиву) + власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву)].

Кдз = 8805 / (8805+28255) = 0,24

Він характеризує структуру капіталу.

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів:

[залучений капітал (підсумок 3 розділу пасиву балансу) + + короткострокові кредити банків (у 4 розділі пасиву)] : : [власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву балансу)].

Ксв = 8805 / 28255 = 0,31

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стій­кості підприємства.

2. Пропозиції щодо антикризового фінансового управління

  При загрозі банкрутства має здійснюватися формування цілей і вибір основних ме­ханізмів антикризового фінансового управління підприємством відповідно до масшта­бів його кризового стану і з урахуванням прогнозу розвитку основних факторів, що визначають загрозу банкрутства, а саме:

а)  забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок реалізації внутрішніх резервів господарської діяльності;

б)  забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок зовнішньої допомоги і часткової його реорганізації;

в)   припинення господарської діяльності й початок процедури банкрутства (у зв язку з неможливістю фінансового оздоровлення підприємства).

         Відповідно до цих цілей формуються наступні напрямки фінансового управління підприємством. Впровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства повинно забезпечити реалізацію термінових заходів для поновлення платоспроможності й відновлення фінансової стійкості підприємства, побудованих відповідно до специфіки господарської діяльності підприємства і масштабів кризових явищ у його розвитку. 

Діяльність підприємства так чи інакше пов'язана з ризиком. Завданнямкерівництва підприємства є зниження ступеня ризику. Для цьоговикористовуються різні способи: диверсифікація, страхування, лімітування, резервування коштів на покриття непередбачених витрат, розподілризику, отримання більшої інформації про майбутнє виборі і результати.

Диверсифікація - це розподіл капітало вкладень між різноманітними видами діяльності, результати яких безпосередньо незв'язаних. Підприємство, зазнаючи збитків на один вид діяльності, може одержати прибуток за рахунок іншої сфери діяльності. Диверсифікація дозволяє підвищити стійкість підприємства до змін у підприємницькому середовищі.

Страхування - це передача певних ризиків страхової компанії. Для зниження ступеня ризику використовуються майнове страхування і страхування від нещасних випадків. Майнове страхування може мати наступні форми: страхування ризику підрядного будівництва, страхуванняобладнання, страхування вантажів та ін Страхування від нещасних випадківвключає: страхування загальної цивільної відповідальності та страхування професійної відповідальності. Широко використовується і такий видстрахування, хеджування - страхування ціни товару від ризику або небажаного для виробника падіння, або невигідного для споживача збільшення.

По цілях і техніки проведення операції хеджування діляться на хеджування продажем, тобто висновок виробником або товароволодільця ф'ючерсного контракту з метою страхування від зниження ціни при продажу в майбутньому товару, або вже є в наявності, або ще не зробленого,але передбаченого до обов'язкову поставку у визначений термін;хеджування покупкою, тобто укладення споживачем або продавцем ф'ючерсного контракту з метою страхування від збільшення ціни при купівлі в майбутньому необхідного товару.

Лімітування передбачає встановлення ліміту, тобто певних сумвитрат, продажу товарів у кредит, сум вкладення капіталу і т.п.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками тарозмірами витрат, необхідних для подолання наслідків цих ризиків.  Такий спосіб зниження ризиків зазвичай використовують при виконанні різнихпроектів. У загальному випадку резерв використовується для фінансуваннядодаткових робіт, компенсації непередбачених змін матеріальних ітрудових витрат, накладних витрат та інших витрат, що виникають у процесіздійснення проекту.

Розподіл ризику передбачає розподіл ризику між учасникамипроекту. Зростання розмірів і тривалості інвестування, впровадження новихтехнологій, висока динамічність зовнішнього середовища збільшує ризик проекту.  Способом розподілу ризику є операції факторингу. У практиці зарубіжних банків розвиток факторингових операцій пов'язане головним чином зпотребою окремих постачальників у прискореному отриманні платежів, яківидаються сумнівними. Як правило, в цих ситуаціях має місцеризик несплати претензій платником взагалі. Банк, який викупив, такіпретензії у постачальника в цьому випадку може зазнати збитків. Операціїфакторингу відносяться до операцій підвищеного ризику. Розмір комісійноївинагороди залежить як від ступеня ризику (від рівня «сумнівності»викуповується боргу), так і від тривалості договірної відстрочки. У деякихвипадках він доходить до 20% від суми платежу.

Будь-яке управлінське рішення приймається в умовах, коли результати не визначені та інформація обмежена.

Спільними в господарській практиці є три основні принципи зниження ризику:  . не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;  . не забувати про наслідки ризику;  . не ризикувати багатьом ради малого.

  Отже, своєчасне виявлення кризового стану підприємства, його облік та  всебічний аналіз дозволяють попередити неплатоспроможність підприємства на ранніх етапах, в рамках ще не збудженої справи про банкрутство.                                                                    

ВИСНОВКИ

Фінансові кризи характеризують протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вираження економічних процесів. Неплатоспроможність виступає основною ознакою фінансової кризи в будь-якій соціально-економічній системі .

Банкрутство – це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. 

Діагностика фінансової кризи підприємства є узагальненням всіх складових економічної стратегії. Її головним завданням є визначення потенційних можливостей кризових ситуацій та банкрутства, і формування заходів їх запобігання. Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування. 

Особливе значення для підприємств, що знаходяться в кризовому стані, має формування і реалізація напрямків антикризового управління. У стабілізаційну програму перш за все має входити комплекс заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства. Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або заходів реорганізацій нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом з подальшою його ліквідацією. 

У комплексі фінансово-економічних та організаційно-правових заходів з фінансового оздоровлення підприємства-боржника важливе значення має реструктуризація (реорганізація). 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бурлуцкий С.В. «Оценка эффективности экономических процессов: учебное пособие» - Краматорск: ДГМА, 2006. - 132 с.

2.  Черникова Ю.В., Юн Б.Г., Григорьев В.В. Финансы предприятий: теория и практика:Учеб.-практич. пособие.-М.:Демо, 2005.-616с. 

3. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія.

К.:КНЕУ,2004.-268с. 

2. Станиславчик Е.Н. Анализ финансового состояния неплатежеспособных предприятий.-М.:«Ось-89»,2004.-176с. 

3. Садеков А.А. Предприятие в условиях кризиса: Монография. - Донецк: ДонГУЭТ,2006.-17с. 

4. Кизим Н.А., Благун И.С., Копчак Ю.С. Оценка и прогнозирование неплатежеспособности предприятий: Монография. - Х.: Издат.Дом «ИНЖЭК», 2004. - 144 с.

5. Смелова Т. А., Мерзликина Г. С. Оценка экономической состоятельности в антикризисном управлении предприятием: Монография, 2003. - 181 с. http://window.edu.ru/window/library?p_rid=45816) 

6. Шевелева Л.А. «Методические аспекты проведения анализа вероятности банкротства» http://journal.seun.ru/J2007_1R/Economy/Sheveleva.doc 

7. Автореферат диссертации на тему: Превентивное антикризисное управление промышленным предприятием на основе диагностики, 2009 г. - 35 с. http://vak.ed.gov.ru/common/img/uploaded/files/vak/announcements/economich/2009/16-02/VoroninaVM.doc)