9.1.3. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів

Кодекс забороняє застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім робіт не фізичних – із санітарного та побутового обслуго­вування). Підіймання та перенесення вантажів має бути тільки в межах, установлених Міністерством охорони здоров’я України (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг – при періодичному). Робота жінок обмежується у нічний час. Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий у разі особливої необхідності (як тимчасовий захід). Жінки вагітні, а також ті, які мають дітей до 3 років, не залучаються до роботи в нічні час, понаднормові роботи і вихідні дні, а також не відправляються у відрядження.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей інвалідів, не залучаються до понаднормових робіт і не відправляються у відрядження без їх згоди. Жінок з дітьми віком до 3 років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок.

Тільки вагітним жінкам, а також жінкам у післяродовий період надається: відпустка – 70 календарних днів дородових і 56 післяродових, до двох років по догляду за дитиною – з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до 3 років – без збереження заробітної плати. За медичним висновком (догляд за дитиною) відпустка може бути продовжена до виповнення дитині 6 років.

Відпустка за вагітністю, доглядом за дитиною зараховується в загальний і професійний стаж роботи.

Вагітність жінки та її діти (не залежно від віку) не можуть бути причиною її звільнення, або відмови їй в прийнятті на роботу. Передбачено позачергове забезпечення путівками до санаторію або будинку відпочинку жінок, що мають дітей віком до 14 років, і надання їм допомоги.

Не дозволяється приймати на роботу молодь віком до 16 років. У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматися на роботу 15-річні особи. Для практичної підготовки молоді, яка навчається у загальноосвітніх школах і профтехучилищах, допускається приймати осіб віком 14 років для виконання легкої роботи у вільний від навчання час і за згодою одного із батьків, або особи, яка їх замінює.

Усі особи до 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.

Всім працівникам до 18 років забороняється підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких предметів затвердженні наказом МОЗ України від 22.03. 1996 р. №59 (табл. 9.1)

Таблиця 9.1

Граничні переміщення і підіймання важких речей неповнолітніми

Календарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу (кг)
	Короткочасна робота		Тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
14	5	2,5	—	—
15	12	6	8,4	4,2
16	14	7	11,2	5,6
17	16	8	12,6	6,3

Неповнолітні працівники не допускаються до робіт у нічний, понаднормовий час, а також у вихідні дні. Для робітників віком від 16 до 18 років робочий час не повинен перевищувати 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють час під канікул – 24 години на тиждень.

Щорічна відпустка неповнолітнім працівникам надається тривалістю один календарний місяць і тільки в літній час, заробітна плата виплачується в такому ж розмірі як і дорослим працівникам відповідних категорій.

У випадку, коли внаслідок травми наступає інвалідність, але інвалід може й бажає працювати за іншою професією, роботодавець зобов’язаний організувати йому навчання, перекваліфікацію та працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день чи неповний робочий тиждень і пільгові умови праці з власного бажання інваліда. Залучення інвалідів до понаднормових робіт та робіт у нічний час без їх згоди забороняється.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій методико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вжити додаткових заходів щодо безпеки праці, які б відповідали специфічним особливостям певної категорії працівників.