4. Надає вказівки органам дізнання та досудового слідства у зв’язку з порушенням та розслідуванням кримінальних справ.

5. Скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчого та осіб, які здійснюють дізнання.

6. Відсторонює слідчого або особу, що здійснює дізнання, від подальшого розслідування, якщо вони допустили порушення закону.

7. Вилучення від органів дізнання кримінальної справи та передача її слідчому або передача справи від одного слідчого іншому.

8. Відповідно до положень статті 227 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, у межах своєї компетенції порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; зупиняє досудове слідства або закриває провадження по кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальних справ слідчим або органам дізнання в тих випадках, коли це передбачено законом; затверджує обвинувальні висновки і направляє кримінальні справи в суд.

9. Для попередження порушень законів при розслідуванні кримінальних справ важливе значення має така форма прокурорської діяльності, як згода прокурора на провадження слідчих і процесуальних актів органів дізнання і слідчого.

10. Вимога проведення органами вищого рівня перевірок діяльності піднаглядних органів з питань розслідування злочинів.

11. У разі необхідності прокурор згідно з повноваженннями, визначеними ст.23 Закону України «Про прокуратуру», може внести начальнику органу дізнання чи слідчого підрозділу подання про усуннення порушення законів, допущених при розслідуванні злочинів, у якому вимагати також усунення причин і умов, що сприяли цим порушенням, тобто подібних порушень закону у майбутному.

12. Виття заходів про притягнення до відповідальності слідчих і посадових осіб органів дізнання.

42

 Місце провадження досудового слідства  

     Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків чи за визначенням прокурора.

     Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її за підслідністю.

 

     Розв'язання спорів про підслідність  

     Спір про підслідність між слідчими в межах одного й того ж району розв'язує районний прокурор, між слідчими транспортної прокуратури, що діє на правах районної або міської прокуратури, — транспортний прокурор, який діє на правах районного, міського прокурора.

     Спір про підслідність між слідчими різних районів Автономної Республіки Крим, області розв'язує прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, між слідчими різних транспортних прокуратур, що діють на правах районних, міських прокуратур, — транспортний прокурор, який діє на правах прокурора області, між слідчими різних районів міста — прокурор міста Києва, міський прокурор або їх заступники.

     Якщо справу порушено в декількох районах або містах різних областей, спір про підслідність розв'язує Генеральний прокурор України або його заступник.

43

     Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування, зміна або скасування обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу та покладених на особу, здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судо/ 

     Запобіжний захід, крім застави або взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим або органом дізнання лише за згодою прокурора.  

 

     Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.  

     У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування. У разі покладення на особу, скасування або зміни обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу, у постанові (ухвалі) про застосування або зміну запобіжного заходу також зазначаються відповідні обов'язки.  

     Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 165-2 цього Кодексу. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.  

     При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

44

Потерпілий — це особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди (ст. 49 КПК України). Надання особі правового статусу потерпілого є способом кримінально-процесуального захисту його прав.

Потерпілий має право:

—           подавати докази;

—           заявляти клопотання;

—           знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося,— після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді;

—           заявляти відводи;

—           подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарга на вирок або ухвали суду і постанови судді;

—           за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

—           під час судового розгляду особисто або через свого представ¬ника у випадках, визначених цим законом, підтримувати обвину¬вачення;

—           брати участь у судових дебатах;

—           вимагати відшкодування заподіяної йому майнової шкоди та компенсації матеріальної шкоди.

Право давати показання в справі і подавати докази. Давання показань — право, а не обов'язок потерпілого. Він має можливість відмовитися від давання показань — відповідальності за відмову від давання    показань    не    несе.    Проте    він    несе    кримінальну

відповідальність за давання явно неправдивих показань за ст. 178 УТІК України. Відповідно до ст. 19 УПК України потерпілий має право давати показання рідною мовою або користуватися послугами перекладача. Оплата праці перекладача здійснюється за рахунок держави.

Право заявляти клопотання потерпілий може реалізувати на будь-якій стадії процесу. Заявлені потерпілим клопотання розглядаються слідчим у добовий термін. Про результати їхнього розгляду потерпілий повинний бути своєчасно повідомлений.

Право заявляти відводи. Відвід може бути заявлений потерпілому, слідчому, дізнавачу, прокурору, судді, захиснику, експерту, спеціалісту, перекладачу, секретарю судового засідання, тобто практично будь-кому з учасників процесу, крім тих, хто має і відстоює в процесі свої інтереси.

Право подавати скарги. Дії і рішення особи, яка проводить розслідування, можуть бути оскаржені потерпілим прокурору і суду, а дії і рішення слідчого, крім того,— начальнику слідчого відділу; дії і рішення прокурора — вищому прокурору або в суд; дії і рішення суду — у вищу судову інстанцію. Будь-які дії і рішення можуть бути оскаржені в суді.

Право на ознайомлення з кримінальною справою після закінчення досудового слідства реалізується пред'явленням слідчим потерпілому всіх матеріалів справи в підшитому і пронумерованому вигляді разом із речовими доказами і матеріалами технічного документування.

Право брати участь у судовому розгляді. Тут, в умовах гласності судового процесу, потерпілий може брати участь у судовому слідстві і досліджувати всі докази в справі, заявляти клопотання, брати участь у допитах свідків і здійснювати інші дії відповідно до закону і встановленого судом порядку.

Право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення потерпілий має по справах приватного обвинувачення. Більше того, коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, і відмовляється від обвинувачення, суд роз'яснює потерпілому та його представникові право вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку по¬терпілий самостійно підтримує обвинувачення.

Потерпілий має право користуватись рідною мовою, тобто давати показання і заявляти відводи і клопотання та задавати запитання і здійснювати промови в судових дебатах рідною мовою, а в необхідних випадках безкоштовно користуватись допомогою перекладача.

Потерпілий мас право вимагати відшкодування заподіяної йому майнової шкоди та компенсації матеріальної шкоди, а також вимагати забезпечення його безпеки передбаченими законом засобами.

Потерпілий має право брати участь у судових дебатах, тобто після закінчення судового слідства виступати з судовою промовою

та скористатись правом репліки щодо виступів інших учасників. Це право надане потерпілому виходячи з необхідності забезпечення принципів рівності та змагальності сторін. Воно є абсолютним і не можу бути звужене.

Беручи участь у судових дебатах, потерпілий може піддати докази аналізу з точки зору їх належності до справи, допустимості і достовірності, дати їм оцінку, звернути увагу на прогалини, неповноту чи недостатню всебічність дослідження доказів, на необхідність вжиття заходів щодо відшкодування заподіяної йому шкоди, шляхів вирішення цього питання.

Прийняті судом рішення потерпілий може оскаржити у вищий суд. Вирок оскаржується в апеляційну інстанцію протягом 15 днів із моменту його проголошення.

Забезпечення прав потерпілого здійснюється покладанням на суд обов'язку повідомляти потерпілого про прийняті рішення, роз'яснювати виниклі з цього права потерпілого, не припускати порушень його прав, сприяти їх реалізації.

Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину, роз'яснює їй її права, передбачені статтею 49 КПК України, відзначає про це в постанові, що засвідчується підписом потерпілого.

Доцільно було б скласти окремий документ — декларацію прав потерпілого, в якому доречно викласти суть його прав та порядок їх реалізації, а копію такої декларації вручати потерпілому під розписку.

У випадках, коли злочином завдано майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі чи організації, слідчий роз'яснює потерпілому і його представникові право заявляти цивільний позов, про що відзначає в протоколі допиту або направляє потерпілому письмове повідомлення. Якщо в справі заявлено цивільний позов, слідчий зобов'язаний скласти мотивовану постанову про визнання потерпілого цивільним позивачем та роз'яснити йому його права, або скласти за наявності підстав постанову про відмову в визнанні цивільним позивачем.

Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їхніх захисників, а також потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їхніх представників про виконання будь-яких слідчих дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка подала клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні складається мотиво¬вана постанова.

45

 Матеріально-правовими підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки є вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 48 КК). Тобто йдеться про вчинення злочину, де санкція статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, передбачає позбавлення волі на строк не більше двох років (злочин невеликої тяжкості - див. ч. 2 ст. 12 КК) або позбавлення волі на строк не більше п'яти років (злочини середньої тяжкості - див. ч. 3 ст. 12 КК).

Особою, яка вперше вчинила злочин, вважається: раніше не судима особа; така, стосовно якої немає порушеної кримінальної справи; судимість якої погашена або знята в передбаченому законом порядку; така, що раніше звільнялась від кримінальної відповідальності у відповідності з чинним законодавством.

2. Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності є: притягнення особи як обвинуваченого; настання умов, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Втрата суспільної небезпечності діяння може пояснюватися значними змінами у соціально-економічних, політичних, моральних умовах життя суспільства у масштабах всієї країни або суттєвими змінами умов життя групи людей (у регіоні, в установі, на підприємстві, в трудовому колективі). Ці зміни впливають на суспільну правосвідомість, яка в нових умовах не сприймає як суспільно небезпечне діяння, яке, вчинене в інших обставинах, становило значну небезпеку для суспільства.

Втрата суспільної небезпечності діяння не означає відсутності підстав для кримінальної відповідальності, бо на час вчинення це діяння мало склад злочину та було підставою для кримінальної відповідальності. Тому для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, в чому конкретно виразилась зміна обстановки і чому вона потягла за собою втрату суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Втрата суспільної небезпечності з боку особи, яка вчинила злочин, може пояснюватися суттєвою зміною обстановки в житті конкретної людини. Окрім того, про це може свідчити і правильна, об'єктивна оцінка такою особою своєї поведінки після вчинення злочину; її спосіб життя та сумлінне виконання професійних та громадських обов'язків. Йдеться про такі зміни в її особистості, які доводять факт виправлення і свідчать про вірогідність невчинення нею злочинів у майбутньому.

Найбільш типовими ситуаціями такої зміни обстановки буде, наприклад, перебування особи в іншому трудовому колективі, усунення її з раніше займаної посади, перебування на час розслідування в армії та ін. До іншої групи можна віднести зміну умов, пов'язаних з особою злочинця: розрив відносин з кримінальним середовищем, під впливом якого був вчинений злочин; одруження; тяжке захворювання; вагітність; вчинення корисного або героїчного поступку та ін.

3. Встановивши наявність підстав, зазначених у ст. 48 КК, слідчий за згодою прокурора складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

При цьому ще до направлення справи до суду обвинуваченому, окрім сутності обвинувачення та підстав звільнення від відповідальності, повинно бути роз'яснене право заперечувати проти закриття справи внаслідок зміни обстановки. Якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за таких обставин, провадження у справі продовжується у звичайному порядку (див. ч. 2, 3 ст. 71 КПК).

З постановою про направлення справи до суду прокурор або слідчий повинні ознайомити як обвинуваченого і його захисника, так і потерпілого або його представника. А в разі їх вимоги - ознайомити з усіма матеріалами справи та роз'яснити права, передбачені КПК (див. ч. 4 ст. 71 КПК).

При розгляді справи, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, за наявності підстав, передбачених ст. 48 КК, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

46

Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.  За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає.  У постанові про накладення арешту на кореспонденцію зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.  У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, з каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого.  Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою. 

Огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності - і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію.  У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. При відсутності документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції або про її затримання до визначеного ним терміну.  Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії.  Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у необхідних випадках проводиться з участю спеціаліста. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації даних, що мають доказовезначення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.

47

Закон «Про прокуратуру»

КПК

Наказ №4