38. Методика перевірки матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи.

Перед проведенням перевірки прокурор має провести певну підготовчу роботу: зробити порівняльний аналіз обліково-реєстраційної документації по прийманню, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, зібрати необхідні дані про вчинені злочини в районі, місті тощо. За функціональним призначенням усі підготовчі дії класифікуються на п‘ять відносно самостійних, але об‘єктивно взаємозв’язаних груп і характеризують опис таких видів забезпечення, як: інформаційне, документальне, нормативне, методичне, програмне.

Тактика і методика виявлення порушень закону при прийманні, реєстрації, перевірці та вирішенні заяв і повідомлень про злочини дозволяють прокурору використовувати всі прийоми, які він вважає необхідними. Насамперед прокурор перевіряє не рідше одного разу на місяць всі заяви і повідомлення про злочини, що надійшли в органи внутрішніх справ, журнали про їхню реєстрацію і подальше спрямування. В межах своїх повноважень прокурор перевіряє виконання законів: 1) про прийом заяв і повідомлень про злочини всіма органами (посадовими особами), які відповідно до Кримінально-процесуального кодексу мають право їх розглядати; 2) про своєчасну, повну і правильну реєстрацію заяв і повідомлень про злочини; 3) про повну перевірку джерел інформації, які надійшли; 4) про законність і обґрунтованість прийнятих по заявах і повідомленням рішень.

Передова практика і теорія прокурорського нагляду виробили ряд методів виявлення порушень вимог закону при прийманні і реєстрації заяв і повідомлень про злочини.

До них можливо віднести, зокрема:

1) безпосереднє вивчення прокурором заяв, повідомлень і всіх прикладених заявником матеріалів, а також всіх матеріалів зібраних органами внутрішніх справ, де особлива увага звертається на те, коли надійшла заява, коли вона зареєстрована, строки розгляду, порядок розгляду, достатність зібраного матеріалу для прийняття законного й обґрунтованого рішення;

2) перевірку Журналу реєстрації заяв і повідомлень, що вчинені або готуються (далі – ЖРЗПЗ), журналу реєстрації інформації про злочини та інші події, що надійшли за телефонною лінією чи за допомогою інших засобів зв’язку (далі – ЖРІЗ), з іншими документами органів внутрішніх справ (робочим зошитом чергового, книгою обліку вхідних телетайпограм і телефонограм, папкою-класифікатором нерозкритих злочинів, осіб, які пропали безвісті, викрадених предметів, викраденого транспорту, книгою обліку доставлених в органи внутрішніх справ, книгою обліку пошкоджень і перевірки справності апаратури зв'язку, сигналізації і криміналістичної техніки, журналу реєстрації знайдених і зданих на збереження предметів і речей, книгою скарг і пропозицій, щоденними даними про злочини і події, магнітофонними записами телефонних повідомлень, корінцями направлень громадян для проходження медичного огляду, і іншими);

3) зіставлення всіх документів чергової частини з документами секретаріату органів внутрішніх справ: журналом вихідної і вхідної кореспонденції, журналом реєстрації заяв і скарг;

3-а) аналіз документів всіх інших служб і порівняння їх із ЖРЗПЗ: експертно-криміналістичних відділів, паспортних відділів, державної автоінспекції, відділів охорони, КМСН і інших;

4) вивчення документів пунктів охорони громадського порядку і матеріалів про адміністративні правопорушення;

5) вивчення виділених кримінальних справ і виділених матеріалів і співставлення даних із ЖРЗПЗ;

6) співставлення отриманих в порядку підготування до перевірки даних із установ, підприємств і організацій із документами органів внутрішніх справ;

7) порівняльний аналіз основної обліково-реєстраційної документації органів внутрішніх справ, до якої належить ЖРЗПЗ; журнал реєстрації матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи по реабілітуючих підставах; єдиний журнал обліку кримінальних справ, протокольних проваджень; журнал обліку і реєстрації вихідної несекретної кореспонденції, журнал обліку вхідної несекретної кореспонденції.

Як бачимо, блок виявлення порушень законів при прийманні і реєстрації заяв і повідомлень про вчинені чи підготовлювані злочини, в основному, реалізується в процесі перевірки відомчого документального фонду, ведення якого регламентовано відомчими нормативними актами (наказами й інструкціями). Додержання вимог цих актів, як зазначалося, не входить в предмет прокурорського нагляду.

Проте, невиконання (порушення) встановленого відомчими нормативними актами порядку обліку і реєстрації заяв і повідомлень про злочини безпосередньо призводить до порушень закону й ускладнює вирішення завдань кримінального судочинства. Тому відхилення від їхнього додержання повинно розглядатися прокурором як одна з безпосередніх обставин, що сприяє порушенню закону посадовими особами Міністерства внутрішніх справ.

З метою вироблення більш ефективних методів і форм проведення наглядової діяльності за додержанням законів при прийманні, реєстрації і вирішенні заяв і повідомлень про злочини, необхідно використовувати методичні рекомендації, які розробляються у відповідних структурних підрозділах органів прокуратури з урахуванням практичного досвіду, здобутого при проведенні перевірок.

    39

 

     Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування, зміна або скасування обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу та покладених на особу, здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судо/ 

     Запобіжний захід, крім застави або взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим або органом дізнання лише за згодою прокурора.  

 

     Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.  

     У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування. У разі покладення на особу, скасування або зміни обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу, у постанові (ухвалі) про застосування або зміну запобіжного заходу також зазначаються відповідні обов'язки.  

     Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 165-2 цього Кодексу. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.  

     При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

40

Акти прокурорського нагляду можуть виступати у формі постанови, письмової вказівки, доручення, подання, письмової вимоги, письмової резолюції (надпису) у вигляді санкції, згоди (погодження), затвердження (або у відмові у дачі санкції, згоди, затвердження) на відповідній постанові чи поданні органу дізнання, слідчого.

Всі постанови прокурора, залежно від правових підстав для їх складання та цілей, які переслідуються при їх прийнятті, можна розподілити на такі види:

-постанови, які скасовують визнані прокурором незаконними та необґрунтованими (відповідно до пункту 2 ст.227 та інших статей КПК України) рішення органу дізнання або слідчого, наприклад, скасування незаконних постанов про зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, незаконно та необґрунтовано призначених експертиз, тощо.

- постанови, які скасовують незаконне рішення органу дізнання або слідчого та одночасно містять рішення прокурора за фактом, що став підставою для прокурорського реагування, прийняте відповідно до вимог закону. Так, скасувавши незаконну постанову про порушення кримінальної справи, прокурор може одночасно відмовити в такому порушенні або закрити справу, а скасувавши незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно порушує її (згідно з ч.ч.2,3 ст.100 КПК України). Скасовуючи постанову про зупинення досудового слідства або закриття кримінальної справи, прокурор має право одночасно прийняти рішення про передачу справи у провадження іншого слідчого.

- постанова прокурора може бути актом, який не лише скасовує незаконну постанову піднаглядних органів, а й може містити відповідну вказівку суб'єктам кримінального процесу щодо проведення тих чи інших слідчих дій. Наприклад, скасувавши незаконну постанову слідчого про закриття кримінальної справи, прокурор може одночасно у своїй постанові надати вказівки щодо обов’язкового проведення слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи (допитати в якості свідків тих чи інших осіб, провести обшуки або виїмки, призначити експертизи, тощо).

- постанови прокурора можуть не скасовувати ті чи інші незаконні постанови слідчого або органу дізнання, а лише містити прийняті у межах його компетенції та передбачених законом повноважень певні процесуальні рішення, наприклад, щодо порушення кримінальних справ, зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, обрання, зміни або скасування запобіжного заходу, оголошення розшуку, притягнення особи як обвинуваченого, щодо усунення слідчого (особи, яка здійснює дізнання) від подальшого провадження досудового розслідування, передачі справи від одного слідчого іншому, визнання підслідності справи. Такими постановами оформляються також і рішення прокурора про проведення тих чи інших слідчих дій, спрямованих на здобуття доказів та дослідження певних обставин справи, зокрема, обшуків, виїмок, освідування, ексгумації трупа, призначення тих чи інших експертиз та ін.

Письмові вказівки є найбільш універсальним процесуальним документом прокурора імперативного характеру, що можуть бути спрямовані як на виявлення порушень закону, так і на їх усунення, попередження або на їх реагування.

Вказівки прокурора у кримінальній справі, по матеріалах вирішення заяв і повідомлень про злочини, з інших питань направляються органу дізнання, слідчому, начальнику слідчого підрозділу. Вказівки можуть встановлювати обов'язок слідчого (органу дізнання) щодо порушення кримінальної справи та її розслідування, перевірки окремих версій, застосування конкретних заходів процесуального примусу, збору і перевірки доказів, розшуку осіб, які вчинили злочин, виконання певних слідчих дій та у певний строк, пред’явлення обвинувачення, зміни кваліфікації злочину, який інкримінується обвинуваченому, прийняття тих чи інших процесуальних рішень, що мають значення для законного обґрунтованого розслідування справи, тощо.

Вказівки можуть бути як самостійним документом - актом прокурорського нагляду, так і складовою іншого акту. Наприклад, згідно з вимогами ст.229 КПК України прокурор, у разі наявності підстав для цього, повертає на додаткове розслідування кримінальну справу зі своїми вказівками.

Обов'язковість вказівок прокурора передбачена не тільки КПК, а й Законом України «Про прокуратуру», у ст. 32 якого, зокрема, зазначено, що вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять дізнання і досудове слідство стосовно порушення кримінальних справ і провадження розслідування, даються згідно з кримінально-процесуальним законодавством і є обов'язковими для цих органів. Особливе значення Закон «Про прокуратуру» (ст. 15) надає вказівкам Генерального прокурора України з питань розслідування, які є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і досудового слідства. Таким чином, ці вказівки виходять за межі відомчих нормативно-правових актів, законом встановлюється їх обов'язковість для всіх органів дізнання, передбачених ст. 101 КПК, та органів досудового слідства, тобто слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції і слідчих органів безпеки.

Вказівки прокурора повинні ґрунтуватись виключно на законі, надавати у межах повноважень та компетенції прокурора, бути конкретними, із чітким визначенням заходів, які необхідно виконати та строків їх виконання. Вказівки не повинні містити суперечностей одна з одною, їх вимоги не можуть суперечити вимогам закону.

Окрім постанов, вказівок та актів резолютивного характеру прокурор користується і такими, як: доручення (про затримання, привід, проведення обшуку, виїмки тощо), подання (про усунення причин злочину та умов, що сприяли його скоєнню, про взяття під варту), письмова вимога (щодо витребування справ, документів, матеріалів тощо).

Доручення прокурора направляються органам дізнання щодо виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшуку осіб, які вчинили злочини, у т.ч. з розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини а межами України, виконання інших слідчих дій а також виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентної органу іноземної держави.

Подання містять вказівки на характер установленого прокурором порушення закону, допущеного слідчим (органом дізнання), і вимоги прокурора щодо вжиття відповідних заходів за цими фактами, вирішення питання про відповідальність винних і повідомлення про результати розгляду подання в установлений законом термін.

Письмові вимоги містять найменування документів кримінальної справи, на які прокурор робить запит для вивчення.

Організаційно-розпорядчі повноваження прокурора в стадії досудового розслідування закінчуються направленням кримінальної справи до суду.

42

Формами прокурорського нагляду є передбачені чинним законодавством правові засоби зовнішньої реалізації або здійснення процесуальних повноважень прокурора. Останні чітко визначені законом, а також наказами, інструкціями, вказівками, розпорядженнями Генерального прокурора України, тобто підзаконними відомчими нормативними актами, якими на основі законодавства безпосередньо регулюється організація і діяльність органів прокуратури у цьому напрямку.

Методами прокурорського нагляду є вироблені та сформовані прокурорською правозастосовною практикою конкретні способи, прийоми та шляхи реалізації процесуальних повноважень прокурора чи форм прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.

Форми і методи прокурорського нагляду використовуються для виявлення, усунення, попередження порушень закону та поновлення порушених прав та законних інтересів осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, притягнення винних у таких порушеннях посадових осію органів дізннаня та досудового слідства до передбаченої аокном відповідальності. Ці напрями прокурорської діяльності взаємозв‘язані, взаємозалежні та взаємообумовлені один одним, а також являють собою єдиний процес прокурорського нагляду за додержанням законів на стадії досудового розслідування кримінальної справи.

Зокрема, для виявлення та усунення порушень закону при розслідуванні злочинів прокурор застосовує наступні форми і методи нагляду:

1. Вимагає від органів дізнання та досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, та інші відомості про вчинені злочини, тобто матеріалами дослідчої перевірки, протокольної форми досудової підготовки, кримінальні справи.

2. Приймає безпосередню участь у провадженні дізнання та досудового слідства, що передбачено п.5 ст.227 КПК України.

3. Розглядає скарги на дії та акти слідчого й органів дізнання. Відповідно до статей 110, 227, 228, 234 і 235 КПК України прокурор зобов'язаний розглядати скарги на дії та акти слідчих і органів дізнання. При цьому ним застосовуються такі методи як перевірка або ознайомлення з матеріалами дізнання чи досудового слідства, опитування заявників, інших осіб, отримання пояснень від працівників органів дізнання і слідчих. За допомогою вказаних методів прокурор виявляє порушення закону і вживає заходів щодо їх усунення.