39. Істинний азимут

Істинні азимути ліній місцевості визначаються шляхом астрономічних спостережень або за допомогою приладів - гіротеодолітів.

Іноді для орієнтування лінії місцевості користуються не азимутами, а румбами. Румбом (рис. 2.2) називається гострий кут між найближчим

(північним Пн або південним Пд) напрямком меридіану та напрямком даної лінії.

Румби позначають буквою r з індексами, що вказують чверть, у якій перебуває румб. Назви чвертей складені з відповідних позначень сторін світу. Так, перша чверть - північно-східна (ПнС), друга - південно-східна (ПдС), третя - південно-західна (ПдЗ), четверта - північно-західна (ПнЗ). Відповідно позначають румби у чвертях, наприклад, у першій rПнс, у другий – rПдс. Румби вимірюють у градусах (0...90˚).

Залежність між азимутами й румбами

Чверть

Азимут - А, градус

Румб - r, градус

І (ПнС )

0…90

А

ІІ (ПдС)

90…180

180-А

ІІІ (ПДЗ)

180…270

А-180

ІV (ПнЗ)

270…360

360-А

У прямокутній системі координат орієнтування лінії роблять відносно осі абсцис. Кут, який відлічують у напрямку ходу годинникової стрілки від позитивного (північного) напрямку осі абсцис до лінії, напрямок якої визначається, називається дирекційним. Дирекційні кути позначаються буквою  й подібно азимуту змінюються 0...3600.

Дирекційний кут якого-небудь напрямку безпосередньо на місцевості не вимірюють, його значення можна обчислити, якщо для даного напрямку визначений істинний азимут. Залежність між дирекційним кутом  й істинним азимутом А наведена на рис. 2.3.

У цьому випадку γ — зближення меридіанів — являє собою кут між дійсним мередіаном М и віссю абсцис у цій точці. Вісь абсцис паралельна осьовому меридіану зони, у якій розташована лінія МN. Як видно з малюнка,  =А — γ. Так само, як і для азимута, розрізняють прямий і зворотний дирекційні кути:  — прямий, ’ — зворотний дирекційні кути лінії МN:  ' =  +180°.

Румби дирекційних кутів позначають й обчислюють так само, як румби дійсних азимутів, тільки відраховують від північного й південного напрямків осі абсцис.

Напрямок магнітної осі вільно підвішеної магнітної стрілки називається магнітним меридіаном. Кут між північним напрямком магнітного меридіана й напрямком даної лінії називають магнітним азимутом. Магнітний азимут, так само як і дійсний, уважають по напрямку руху годинникової стрілки; він також змінюється в межах 0...360˚. Залежність між магнітними азимутами й магнітними румбами така ж, як між дійсними румбами. Тому що магнітний полюс не збігається з географічним, напрямок магнітного меридіана в даній точці не збігається з напрямком дійсного меридіана. Горизонтальний кут між цими напрямками називають відхиленням магнітної стрілки δ. Залежно від того, у яку сторону ухиляється північний кінець стрілки від напрямку дійсного меридіана, розрізняють східне й західне відхилення. Перед значенням східного відхилення звичайно ставлять знак плюс, західного - мінус. Залежність (рис. 2.4, а) між дійсним Ам магнітним Ам азимутами виражається формулою А = Ам+δ. При використанні цієї формули враховують знак відхилення. Якщо відоме відхилення δ магнітної стрілки й зближення меридіанів γ, то за обміряним магнітним азимутом Ам лінії МN можна обчислити дирекційний кут  (рис. 2.4, 6) цієї лінії: а=Ам+( δ – γ)., де різниця δ – γ - виправлення на відхилення стрілки й зближення меридіанів (ураховують при орієнтуванні топографічної карти).

У різних точках Землі магнітна стрілка має різне відхилення. Так, на території РФ воно коливається в межах 0... + 15˚.

Відхилення магнітної стрілки не залишається постійним й у даній точці Землі (розрізняють вікові, річні й добові зміни відхилень). Найбільше змінюються добові відхилення, коливання яких досягають 15'. Отже, магнітна стрілка вказує положення магнітного меридіана приблизно й орієнтувати лінії місцевості за магнітними азимутами можна тоді, коли не потрібно високої точності.

Ну и конечно что такое сода каустическая, это нечто, это то что должен попробовать купить себе каждый уважающий студент читающий мой сайт.