37. Розбивка пікетажа

Вимірювання питомого довжин суміщають з розбивкою пікетажу (відрізків по 100 м). В 100 м вводять поправку за нахил:

при> 2 градусів.

Одночасно з розбивкою пікетажу по осі траси фіксують характерні точки рельєфу і точки ситуацій. Відстані до цих точок вимірюють від попереднього пікету (рис. 172).

Рисунок 172 - План розбивки траси

Рисунок 173 - Основні елементи кривої

При підході до кутів повороту виробляють вставку кривої і пікетаж вважають по кривій (довжина траси визначається за прямими вставкам і кривим).

Радіус кривої задається в проекті і залежить від категорії дороги, а також від кута повороту траси. Кут повороту траси знімають з плану і визначають з таблиць [5] елементи кругової кривої: Т, К, Д, Б (рис. 173).

Пікетаж початку і кінця кривої обчислюють за формулами:

ПКНК = ПКВУ-Т; ПККК = ПКНК + К; ПКСК = ПКНК + К / 2.

Контроль: ПККК = ПКВУ + Т-Д.

При розбитті пікетажу ведуть пікетажной журнал, в якому показують вісь траси у вигляді прямої лінії, на яку наносять у масштабі все пікетажні і плюсові точки, межі перешкод і ситуацію.

Рисунок 174 - Фрагмент пікетажного журналу

Запис ведеться знизу вгору, щоб ліва і права сторони сторінки відповідали лівій і правій стороні траси. Кути повороту показують у вигляді стрілок, підписують пікетаж початку і кінця кругових кривих, записують елементи

38.орієнтування ліній на місцевості

Розділ 3. Орієнтування ліній на місцевості

3.1. Азимути. Дирекційні кути. Румби

Проектуючи інженерні споруди, їх розміщують з урахуванням природних умов і рельєфу місцевості, умов експлуатації, сонячного освітлення, напрямку вітру тощо. При роботі з топографічною картою доводиться визначати напрямки.

Визначення напрямку ліній на місцевості, осей споруд і т. ін. полягає у визначенні їх щодо іншого напрямку, взятого за початковий називається орієнтуванням ліній.

Напрям ліній на місцевості чи на карті може бути визначений відносно таких початкових напрямів: географічного (на топографічній карті він має назву істинного) меридіану; магнітного меридіану (збігається з напрямом вільно підвішеної магнітної стрілки), осьового меридіану зони Гаусса-Крюгера чи ліній паралельних до нього – вертикальних ліній кілометрової сітки. Через будь-яку точку земної поверхні чи точку на карті можна провести географічний меридіан, магнітна стрілка приладів дасть магнітний меридіан, а також можна провести лінію, паралельну до осьового меридіана зони Гауса-Крюгера.

Залежно від прийнятого початкового напряму отримують орієнтирні кути(рис. 3.1):

– азимути –істинний та магнітний;

– дирекційні кути;

– румби.

Географічним (істинним, дійсним) азимутом (Aі) називається кут, який відраховують від північного напряму географічного (істинного) меридіана за ходом годинникової стрілки до напряму на даний предмет в межах від 0° до 360°. Для вимірювання на карті географічних азимутів заданого напряму в початковій точці лінії проводять лінійкою географічний меридіан і транспортиром вимірюють кут між меридіаном і заданим напрямом.

Магнітним азимутом (Aм) називається кут, який відраховують від північного напряму магнітного меридіана до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Магнітні азимути напрямів вимірюються на місцевості за допомогою приладів, що мають магнітну стрілку (компаси, бусолі). На карті магнітні азимути можуть бути обчислені за зміряним істинним азимутом Aі і величиною магнітного схилення, яке вказується на полях карти, зліва від записів масштабів.

Магнітне схилення (d) (схилення магнітної стрілки) – кут між істинним (географічним) та магнітним меридіанами в даній точці. Схилення від істинного меридіана на схід називається східним (додатнім), а на захід – західним (від’ємним).

Дирекційним кутом напряму (a). називається кут, який вимірюють від північного напряму осьового меридіана зони Гаусса-Крюгера або від вертикальних ліній сітки до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Як правило, a вимірюється на карті від вертикальних ліній кілометрової сітки. Використання вертикальних ліній сітки дає можливість швидко і точно виміряти кути за допомогою транспортира.

Дирекційний кут можна обчислити, знаючи зміряний на місцевості магнітний азимут та поправку на зближення меридіанів (g) – кут між північним напрямом вертикальної лінії кілометрової сітки та північним напрямом географічного (істинного) меридіана. Для точок, які розташовуються у східній частині координатної зони (на схід від осьового меридіана), величина зближення меридіанів додатна, а для точок, розташованих у західній частині зони, – від’ємна.

Зв’язок між дирекційним кутом, істинним та магнітним азимутами ліній

Розглянемо залежність між істинним азимутом лінії OL і дирекціним кутом цієї ж лінії (рис. 3.1):

Зональне зближення меридіанів приводиться на топографічних картах.

Залежність між істинним і магнітним азимутами лінії OL виражається такою формулою:

Магнітне схилення для данної місцевості можна отримати на най ближчій метеорологічній станції, за топографічною картою або спеціальною картою схилень.

Для отримання залежності між дирекційним кутом і магнітним азимутом прирівнюємо праві частини вище поданих рівнянь:

звідки .

Алгебраїчна різниця називається поправкою напряму. Дані про величини g і d подаються на графіку під південною рамкою карти.

Румби. Обчислення румбів. Для орієнтування ліній використовують також румби. Румб – це горизонтальний гострий кут, який вимірюють від північного або південного напрямку меридіана за рухом годинникової або проти руху годинникової стрілки до заданої лінії в межах від 0 до 90°.

Розглянемо послідовні положення лінії АВ (рис. 3.2): АВ1 лежить у першій чверті і має румб (північний схід); АВ2 лежить у другій чверті і має румб (південний схід); АВ3 лежить у третій чверті і має румб (південний захід); АВ4 – у четвертій чверті, її румб (північний захід). При вимірюванні або заданні румба обов’язково потрібно вказувати ого назву, оскільки без цього неможливо визначити, в якій чверті знаходиться лінія. Наприклад:

= 29°40' Пн.Сх. (лінія лежить у першій чверті);

= 46°25' Пд.Сх. (лінія лежить у другій чверті);

= 30°50' Пд.Зх. (лінія лежить у третій чверті) і т. д.

Румби застосовують переважно при обчисленнях, коли потрібно знайти значення тригонометричних функцій. Тому за кутами , Аі, Ам визначають відповідні румби. Дирекційні кути і румби послідовних положень лінії АВ у чвертях зображено на рис. 3.3, а їх значення подано в таблиці (табл. 3.1).

Значення

дирекційного

кута

0° 90°

90° 180°

180° 270°

270° 360°

Якщо румб обчислюють за істинним і магнітним азимутами, то в табл. 3.1 замість символу потрібно записати відповідно Аі, або Ам. Румб, обчислений за дирекційним кутом, називають осьовим (), румб, обчислений за істинним азимутом, істинним (), румб, обчислений за магнітним азимутом, називають магнітним ().

За даними табл. 3.1 можна отримати формули для обчислення дирекційних кутів, істинного і магнітного азимутів, якщо відомі значення відповідних румбів.

Прямі і обернені дирекційні кути і азимути. У практиці вимірювань використовують прямі й обернені (зворотні) кути. Кути, зміряні у початковій точці, називаються прямими, а кути, зміряні в протилежному напрямі (чи в кінцевій точці лінії), називають оберненими.