4.Склад і структура ресурсів комерційного банку.

Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій. Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

Згідно з існуючими у банківській практиці традиціями ресурси комерційних банків поділяють на:

• власні,

• залучені

• позичені.

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені й позичені кошти, частка яких становить 88% від загальної суми ресурсів. На власний капітал припадає 12% усіх банківських ресурсів.

Формування власного капіталу банку. До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років. Частка власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах невелика і становить 8%. Власний капітал комерційного банку виконує здебільшого захисну функцію. Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств. Капітал комерційного банку складається з суми основного (капіталу 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня).

Основний капітал складається з:

• Фактичного сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу банку;

• Дивідендів, які направлені на збільшення статутного капіталу;

• Емісійних різниць (різниць між ціною первинного розміщення акцій та

• їх номінальною вартістю);

• Резервних фондів, які створюються за рахунок прибутку банку;

• Прибутку минулих років.

Додатковий капітал складається з:

• Резервів під стандартну заборгованість інших банків;

• Резервів під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;

• Загальних резервів;

• Результату переоцінки основних засобів;

• Поточних доходів.

Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку.

Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства, то статутний фонд формується передплатою на акції, а якщо у формі АТ приватного типу — через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді.

5.Загальна характеристика операцій банку з розрахунково-касового обслуговування клієнтів банками.

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями.

Будь-яка операція банків — і пасивна, і активна, і надання послуг — неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже — розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта.

Для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі чи касові операції.

За своїм характером ці операції, є послугами, і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента.

Для своєчасного здійснення грошових платежів є необхідність створення спеціальних платіжних систем.

Платіжна система — це сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма суб’єктами грошового обороту. Учасниками платіжної системи є:

• всі види підприємств,

• державні структури,

• громадські організації, населення,

• комерційні та центральний банки.

В організації розрахунково-касових операцій можна виділити три етапи:

• підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу;

• формування та передавання інформації щодо платежу;

• переказування чи передавання грошей, тобто сам платіж.

Розрахунково-касові операції банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких базується організація платіжних систем.