53.Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу

Економічна система регіоналізації економіки є свідченням децен­тралізації господарської діяльності і управління та підвищення ролі місцевого самоврядування. Зберігається актуальність пошуку шляхів поєднання інтересів регіонів із загальнонаціональними, створення механізмів, які б забезпечили економічні основи цілісності країни, недопущення невиправданої територіальної та господарської замк­нутості і обособленості.

З погляду економічної географії регіон є завжди частиною якоїсь території, що може за масштабом перевищувати регіон. З господарсь­кого погляду економіка регіону - це ланка господарського комплексу країни, яка розміщена на певній частині її території. Економіка регі­ону базується на мікроекономічній виробничій функції, тобто врахо­вані досягнення найбільш ефективної дії місцевих чинників вироб­ництва - робочої сили, ресурсів, економічних зв'язків конкретних підприємств тощо. Для економічного регіону і його економіки найбільш властиві риси саморегуляції через попит і пропозицію, рівень конкуренції в межах регіону, форми власності. Економіці ре­гіону притаманна широка взаємодія між усіма суб'єктами господа­рювання, що відображає інтеграційний процес і характеризує комп­лексність і збалансованість його розвитку.

На розвиток регіональної економіки впливає і концентрація ви­робництва, яка відображає територіальне зосередження (локалізацію) економічної діяльності на обмеженій території. Завдяки цьому дося­гається економія витрат на розвиток обслуговуючої виробничої та соціальної інфраструктури, на утилізацію відходів виробництва внут­рішньої кооперації тощо.

Рівень концентрації визначається відношенням обсягів виробленої продукції у даному регіоні до загального обсягу виробленої продукції в державі.

Домінуюча роль у структурі передумов регіонального розвитку на­лежить природно-ресурсному та соціально-економічному потенціалам. Розвиток видобувних галузей промисловості залежить насамперед від наявності природних ресурсів, економічної доцільності їх використан­ня, гірничо-геологічних та технологічних умов видобутку. Найбільшою цінністю для регіональної економіки є промислові запаси мінерально-сировинних ресурсів. Ці ресурси вже мають повну геологічну, еконо­мічну та технологічну оцінку і являють собою природно-ресурсний потенціал, який у разі залучення до господарської діяльності стає продуктивною силою економічного розвитку.

Від територіального розміщення природних ресурсів і їх обсягів, якості та умов використання залежить формування своєрідної про­сторової форми промислового виробництва. Це позначається на ре­гіональних відмінностях зосередження виробництва, галузевій струк­турі економіки регіонів, її спеціалізації і концентрації.

Важливим фактором розвитку регіональної економіки є такі при­родні ресурси: земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліма­тичні, енергетичні. За певних економічних умов вони значною мірою позначаються на регіональних відмінностях економній, її структур­них особливостях. Це вимагає всебічної оцінки ефективності вико­ристання даних ресурсів.

Ефективний розвиток регіональної економіки залежить від рівня забезпеченості трудовими ресурсами, які є найбільш активним і го­ловним фактором виробничого процесу. Завдяки їх виробничій діяль­ності і відбувається взаємодія суспільства і природи. У результаті цієї взаємодії людство задовольняє власні потреби.