46. Особливості формування та розселення населення

Сучасна географія розселення населення і трудових ресурсів Ук­раїни склалася історично й істотно залежить від рівня продуктивних сил. Термін розселення - це розміщення населення по території краї­ни і форми його територіальної організації у вигляді системи посе­лень.

У процесі еволюції розвитку суспільства і його інтеграції розсе­лення населення, як правило, здійснювалось:

ш- на шляхах і річкових перетинах (Київ, Дніпропетровськ, Запо­ріжжя, Миколаїв, Херсон, Черкаси);

т- на узбережжі моря ( Одеса, Севастополь, Керч, Маріуполь, Іллічівськ);

т- сухопутних шляхах, де інтенсивно йшов товарообмін (Стрий, Івано-Франківськ, Коломия, Чернівці, Мукачево, Луцьк, Рівне, Жито­мир, Конотоп, Харків);

кг у містах, що виникли як центри гірничодобувної промисловості (Донецьк, Макіївка, Кривий Ріг, Марганець, Нововолинськ, Новий Розділ, Калуш, Борислав, Стебник та ін);

bs- у містах - курортних центрах (Ялта, Євпаторія, Феодосія, Трускавець, Моршин та ін).

У Криму і Карпатах розселення здійснювалось вузькими смугами в долинах річок і водорозділів у вигляді поселень і хуторної системи (села, хутори, причілки, присілки).

Урбанізація (від лат. urbanus - місто) - це зростання питомої ваги міського населення, головний фактор зростання соціально-еко­номічної ролі міст. Одним із проявів урбанізації є зростаючий роз­виток техногенного середовища, взаємозв'язок якого з географічним середовищем проявляється у різноманітних формах і досить часто призводить до порушення природної рівноваги між природою та сус­пільством. Це, в свою чергу, може призвести до виникнення незво-ротних процесів в природі, що в кінцевому результаті позначиться на людині.

Особливої уваги заслуговує регіональне формування мережі сільських поселень. Вони історично утворилися і перебувають у певній відповідності з територіальною диференціацією природних умов (на міське розселення вони впливають слабо). У Поліссі та Західній Україні переважають невеликі та середні за розміром села, які розміщені в більшості по вододілах, вздовж річок, тоді як села лісостепової та степової зони, як правило, значні за розміром і зосе­реджені в балках та інших понизов'ях рельєфу.

У гірських районах Карпат і Криму, як було уже сказано, пошире­ний гірсько-долинний тип сільського розселення з багатьма присілка­ми і причілками. Для прикладу, село Микуличин, що належать до м. Яремче у Карпатах, має 32 присілки і причілки (від II) до 50 хат).

У період перебування України в складі СРСР кількість сільських населених пунктів постійно зменшувалася. Були на обліку так звані «неперспективні поселення», які в більшості включалися до складу селищ міського типу або у мережу міст, у зв'язку з розширенням їх території. Такі поглинання населених пунктів містами дістали назву конурбанізація.

, в пер­шу чергу, сприятиме вирівнюванню соціально-економічного розвит­ку на стратегічну перспективу, дасть можливість більш ефективно використовувати природно-сировинний і трудовий ресурсний потен­ціал. Водночас, це позитивно вплине на оздоровлення навколишньо­го середовища, поліпшуючи екологічний стан діючого промислово-економічного потенціалу.