103. Всенар. Боротьба проти нім.-фаш. Окупантів на тер. України. Партиз. І підпіл. Рух. Внесок укр. Народу у ста-ня радян. Тилу в роки Вел. Вітч. Війни.

План: участь українців у війні; в тилу; рух опору; партизанська та підпільна боротьба; форми боротьби.

Тези: Сили, які здійснювали опір: більшовики, поляки, УПА;

30 червня 1941 р. – акт про відновлення Української державності;

червень - листопад 1941 р. – діяльність Поліської Січі;

14 жовтня 1942 р. – створення УПА на чолі з Р. Шухевичем (1943-1950 рр.) та В. Куком (1950-1954 рр.);

1942 - 1953 рр. – діяльність УПА на території України;

1942 - 1944 рр. – діяльність Радянських партизанських військ на чолі з С. Ковпаком, О. Сабуровом, О. Федоровом;

1941 - 1942 рр. – діяльність польської Армії Крайової (мета: відновлення Польської держави).

Розгорнута відповідь: У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Укр. складали в радянській армії другу за чисельністю нац. групу. Та це не всі українці, що зробили внесок в перемогу в Великій Вітчизняній Війні. Перемогу українці наближали також своєю героїчною працею в радянському тилу: на заводах, копальнях, в колгоспах, лабораторіях, навчальних закладах тощо. Виробничі колективи України разом з місцевим населенням починали відразу налагоджувати підприємства. Працювати доводилося в складних кліматичних умовах, без відпусток і вихідних, по 12-14 годин на добу. Нерідко робітники тижнями не спали і їли в цехах. Героїчною працею відзначалися українські машинобудівники.

Нацистський «новий порядок» викликав хвилю обурення в Україні Партизанська боротьба в тилу нім. військ набула масового, всенародного характеру. Розгорнувся рух опору : збройна боротьба у партизанських загонах, підпільна боротьба, саботаж і диверсії .

Спочатку партиз. рух в Україні зазнав втрат через некомпетентні установки керівництва. У перші місяці війни на окуповану тер. перекидали не підготовлені, слабо озброєні партизанські загони та диверсійні групи. Вони часто керувалися непродуманими наказами.

Розгортання народного опору.

З метою перетворення партизанського руху в Україні на всенародний політбюро ЦК КП(б)У сформувало нелегальний ЦК КП(б)У, який сприяв розвитку нар. боротьби, надав їй організованого характеру, дав змогу проводити бойові операції. Було створено обласні штаби партиз. руху. Поступово дії ставали результативнішими.

В історії війни назавжди залишаться подвиги молодих підпільників. Вони нападали на поліцаїв, вчиняли диверсії на залізниці, визволяли з таборів військовополонених. Особливо активну бойову та диверсійну діяльність здійснювали підпільники під час наступу Червоної армії. З наближенням радянських військ партизани, підпільники переходили до відкритої збройної боротьби викликали паніку серед гітлерівців.

Поширеними були рейди партизанських з'єднань . що, демонструвалт нездатність німців забезпечити свої тили. Окрім партійно-комсомольського підпілля в Україні створено мережу спеціальних розвідувальних і диверсійних груп.

Найвідоміші керівники загонів: О.Федоров, С.Ковпак, О.Сабуров, М.Наумов.

Партизани та підпільники України знищили тисячі гітлерівських вояків, розгромили велику кількість ворожих гарнізонів, штабів, пустили під укіс 4тисячі ешелонів з військами і бойовою технікою , підірвали сотні танків і бронемашин, спалили сотні воєнних підприємств, знищували вузли зв'язку. За самовіддану боротьбу проти фашистських загарбників партизани і підпільники одержали величезну кількість нагород.

Висновок: Отже, діяльність партиз загонів і підпільних організацій в Україні з самого початку була спрямована на розгортання політичної, економічної і збройної боротьби в тилу ворога. Попри те що українське населення надзвичайно постраждало в передвоєнні роки від сталінських репресій, голодомору, фашистський «новий порядок» не сприймався абсолютною більшістю людей. Боротьба проти нього була всенародною.