61. Національне відродження Наддніпрянської України. Діяльність перших політичних організацій. Кирило-Мефодіївське братство.

План:

Основні аспекти та стадії відродження; політичні організації; діяльність Кирило-Мефодіївського братства.

Тези:

1798р. – вважають поч. національного відродження через появу трьох частин “Енеїди” Котляревського. Поч. ХІХ ст. – найважливіший осередок відродження – Харків (випуск журналів, газет). Кін. XVIII – 40-і рр. ХІХ ст. – перший етап націон. відродж. в Наддніпрянській Укр. – період “збирання спадщини” (етнографічні дослідження). Політ. партії: 1) “Південне товариство” (1821р.; П. Пестель; ідеї: *рівність всіх; *об’єднання народів); 2) “Північне товариство” (1821р.; М. Муравйов; ідеї: *скасув. кріпацтва; *форма правління в Росії – конституційна монархія); 3) Товариство об’єднаних слов’ян (1823р.; брати Борисови, Андрієвич; ідеї: *об’єднання слов’янських народів у федеративну республіку). Кирило-Меф. братство: (1846р.; М. Костомаров, В. Білозерський, М. Гулак, П. Куліш, Т. Шевченко; мета: утвердження націон. укр. державності з демократичним ладом).

Розгорнута відповідь:

Поч. націон. відродж. вважають появу у 1798р. перших трьох частин “Енеїди” Котляревського. На поч. ХІХ ст. – чи не найважливіший осередок укр. нац. відродж. – Харків (почали виходити журнали, присвячені місцевому краю). Кін. XVIII – 40-і рр. ХІХ ст. – перший етап націон. відродж. в Наддніпрянській Укр. – період “збирання спадщини” (звернення до історичного минулого, інтерес до Гетьманщини та минулого). Відбувалося утвердження укр. мови як літературної та становлення нової укр. літер. Поширення літератури рідною мовою. Зростання національної свідомості. Боротьба нації за звільнення. Відбувалося зародження масового національного руху, який міг призвести до незалежності нації. “Південне товариство” - 1821р.; П. Пестель; програмний документ “Руська правда”; ідеї: * заборона кріпацтва; *особиста свобода руху, віросповідання; *рівність всіх; *об’єднання народів Росії; *повалення самодержавства шляхом перевороту; *проголошення республіки; *встановлення революційної диктатури). “Північне товариство” - 1821р.; М. Муравйов; програмний документ “Конституція”; ідеї: *скасув. кріпацтва; *форма правління в Росії – конституційна монархія; *збереження поміщицького землеволодіння). Товариство об’єднаних слов’ян (1823р.; брати Борисови, Андрієвич; ідеї: *об’єднання слов’янських народів у федеративну республіку; *парламент республік, що складатиметься з представників усіх народів, та кожен з цих народів матиме право на широке самоврядування). Кирило-Меф. братство: -- 1846р.; М. Костомаров, В. Білозерський, М. Гулак, П. Куліш, Т. Шевченко; мета: утвердження націон. укр. державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов’янських держав; програма: *ліквідація кріпосного права; *нац. визвол. укр народу; *рівні політ. права для усіх слов’янських народів; *повалення самодержавства та встановлення республіки; *створ. конфедерації вільних слов’янських держав із демократичним ладом зі столицею в Києві; *рівність громадян перед законом, скасування станів; *ідеалізація козацького минулого України; значення: *спроба інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу визвольної боротьби; *нац. звільнення українців розглядалось в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів; *уперше здійснено спробу об’єднати укр. нац. ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності.

62

63. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях в першій половині ХІХ ст. Вплив революції 1848-1849 рр. на соціально-економічне і політичне становище українців.

План : національно-визвольний рух, наслідки революції.

Тези : Політично залежні народи виступили з вимогою відродження власної державності. Події 1848 р. увійшли в історію як «весна народів». 2 травня 1848 р. українська інтелігенція та уніатське духівництво створили у Львові політичну організацію Головна руська рада (ГРР) на чолі з відомими церковними діячами Г. Яхимовичем і М. Куземським. Революційні події 1848—1849 pp. спричинили активізацію селянського руху в Західній Україні.

Розгорнута відповідь : Пробудження національного життя в західноукраїнських землях у перший половині XIX ст. було викликано посиленням феодального і національного гніту в Австрійській імперії, що набуло виразу у збільшенні феодальних повинностей селян, посиленні бюрократично-поліцейського режиму, забороні на викладання української мови в школах, насадженні німецької мови, політиці асиміляції українського населення.

Керівники ГРР вимагали розділу Галичини на Західну (польську) та Східну (українську), до складу якої увійшли б Північна Буковина та Закарпаття. Але імператорський уряд відмовився провести цю реформу. У Галичині, крім Головної руської ради, діяли ще дві політичні організації — Центральна народна рада (ЦНР) та «Руський собор» (PC), які взяли участь у боротьбі за владу в краї.

Активними учасниками революції 1848— 1849 pp. стали українці Західної України.

Результати, наслідки та історичне значення революційних подій 1848-1848 рр. на західноукраїнських землях: Скасування панщини і початок запровадження в життя засад конституційного правління; Зміни соціального статусу селян; Визнання більшістю політичних сил існування в Галичині українського народу з його власними національним прагненнями; Виникнення Головної Руської Ради; Поява перших спроб українців висунути власні політичні програми, зміст яких засвідчував їхнє усвідомлення себе єдиною етнічною спільнотою з наддніпрянськими українцями; Отримання західними українцями упродовж 1848-1849 рр. найвагоміших здобутків у своєму національно-визвольному русі серед інших народів

Суть селянської реформи зводилася до трьох положень: ліквідації юридичної залежності селянина від поміщика; наділення селян землею, яка переходить у їхню власність; сплати селянами поміщикам вартості кріпосних повинностей.

Висновок : Українці Західної України у стислий час зуміли організуватися і добитися вирішення цілої низки соціально-економічних і політичних питань : Скасування кріпосницької системи: у Галичині панщину відмінили у квітні 1848 p., майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших провінціях імперії.